У дисертації наведено теоретичні узагальнення і вирішено важливу наукову задачу – визначення підходів щодо удосконалення діяльності вищих навчальних закладів в умовах соціально-економічного розвитку ринку освітніх послуг. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Дослідження теоретичних основ економіки праці й соціальної економіки призводить до висновку про те, що ефективність освітніх послуг — це соціальні результати освіти, що реалізуються у практичній діяльності за рахунок використання отриманих знань. Соціально-економічний розвиток ринку освітніх послуг полягає у зміцненні національних освітніх систем, а це складна проблема, що вимагає науково-теоретичного обґрунтування й опрацювання відповідних організаційно-економічних та правових механізмів для її практичної реалізації. 2. Автор доводить, що розвиток національних систем освіти визначається конкретними для кожної країни соціально-економічними показниками, дослідження освітніх послуг виступає об’єктивним способом контролю, оцінки і, певною мірою, гарантом якості цих послуг. У цьому полягає його суспільна корисність. 3. Загальний аналіз принципів освітньої політики зарубіжних країн і України, а також рівень розвитку освітніх систем країн ОЕСР дозволяє визначити наступні напрямки державної політики України в галузі освіти: збільшення обсягів фінансування з метою забезпечення її сталого розвитку - рівень фінансування має бути не нижчим за середній рівень країн ОЕСР, у яких витрати на освіту розглядаються як соціально пріоритетні; вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази системи освіти, що забезпечує її нормальне функціонування й забезпечення ефективного використання законів України, що стосуються інтересів освіти. 4. Результати дослідження кон’юнктури ринку вищої економічної освіти в Донецькій області дозволяють розробити пропозиції щодо формування конкурентної стратегії ВНЗ й удосконалення механізму її реалізації при впровадженні в практику регіонального управління освітньою діяльністю, зокрема, аналіз потреб, удосконалення освітніх програм, підвищення якості освітньої послуги, моніторинг знань, формування мотивації та інші, що сприяє отриманню якісної й особистісно орієнтованої професійної освіти широкими шарами населення та досягненню вищими навчальними закладами регіону конкурентних переваг. 5. Сформульовано фактори конкурентоспроможності освітньої послуги й навчального закладу на основі дослідження процесу придбання та споживання освітніх послуг студентами й спроектовано стратегію адаптації ВНЗ з урахуванням постійних змін зовнішніх і внутрішніх факторів. 6. Розроблено алгоритм дослідження зовнішніх конкурентних переваг освітньої установи й апробовано на прикладі діяльності Донецької державної академії управління та Донецького економіко-гуманітарного інституту, що дозволить розширити можливості освітніх установ із залучення різних цільових груп споживачів. 7. Запропоновано методику визначення впливу освітнього рівня персоналу на виникнення ризику відсутності попиту на продукцію підприємства, що дозволить враховувати необхідність підвищення якості освіти наявних працівників, з одного боку, й необхідність визначення співвідношення потреб ринку праці з пропозицією на ринку освітніх послуг, з іншого. Встановлено, що протиріччя між рівнем попиту на трудові ресурси й пропозицією розв’язується шляхом підвищення якості підготовки фахівців. 8. Запропоновано концептуальний підхід щодо визначення напрямків управління зайнятістю регіону, заснований на взаємозв’язку змісту освітньої послуги з програмами розвитку робочих місць, орієнтованими на очікувану кон’юнктуру ринку праці. Розроблено рекомендації для державних і недержавних вищих навчальних закладів зі створення Центру сприяння працевлаштуванню випускників. 9. Запропоновано модель підготовки фахівців з вищою освітою, що заснована на застосуванні принципів прямого та зворотнього зв’язку й побудована з урахуванням взаємодії двох типів ринків. Реалізація ринкового підходу в процесі підготовки фахівців з вищою освітою означає застосування наступних принципів: ринок освітніх послуг – вищий навчальний заклад – ринок праці. Обґрунтовано й удосконалено модель, яка дозволяє забезпечити реалізацію складових іміджу з використанням організаційно-економічних способів його підтримки. 10. Сформовано й апробовано систему оцінки якості освітньої послуги на базі недержавних вищих навчальних закладів Донецької області, практичне застосування якої дозволить визначити, які складові послуги здійснюють найбільш істотний вплив на задоволеність споживача наданими послугами і на те, як підвищити конкурентоспроможність освітньої послуги. |