Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економіка праці


Гнибіденко Олег Іванович. Соціально-економічний механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості : Дис... канд. наук: 08.00.07 - 2008.



Анотація до роботи:

Гнибіденко О.І Соціально-економічний механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню, узагальненню та розв’язанню соціальних та економічних проблем ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості в умовах ринкової трансформації економіки України.

Поглиблено методологічні та методичні засади дослідження трудового потенціалу з обґрунтуванням його структури, чинників розвитку, вдосконаленням методів вимірювання. Визначено складові та важелі механізмів використання і розвитку трудового потенціалу, особливості їх функціонування у високорозвинених країнах ринкової економіки. Здійснено комплексну оцінку стану використання та розвитку трудового потенціалу промисловості на усіх рівнях економічного аналізу. Розроблено та апробовано методики діагностики та моделювання розвитку трудового потенціалу промислового підприємства, аналізу трансформації ціннісних орієнтацій працівників, методичні основи соціального інвестування розвитку інноваційної компоненти трудового потенціалу. Запропоновано стратегію вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливого науково-прикладного завдання щодо вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості України в умовах перехідної економіки. Виконане дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки:

  1. Вагомість ролі промисловості для економічного та інноваційного розвитку України, забезпечення добробуту населення потребує окремої уваги вітчизняної економічної науки до трудового потенціалу промисловості, якнайскорішого подолання руйнівних процесів і недоліків в його використанні та розвитку. Реалізація цього завдання вимагає чіткого визначення методологічних і методичних підходів до розв’язання цієї проблеми.

  2. Результати дослідження теоретичних засад використання та розвитку трудового потенціалу дали змогу визначити соціально-економічний механізм використання та розвитку ТПП як багатокомпонентну систему різноманітних форм і методів впливу на трудовий потенціал працівників промисловості, серед яких доведено пріоритетність соціально-економічних важелів, що мають функціонувати на усіх рівнях управління на засадах наукової методології, гнучкої взаємодії держави та соціальних партнерів в інтересах збереження, ефективного використання та розвитку трудового потенціалу. Розроблена класифікація механізмів використання та розвитку трудового потенціалу за видами і типами засвідчила, що вибір певної моделі МВРТП має враховувати конкретні умови господарювання, етапи та ступінь розвитку економіки, особливості соціально-трудових відносин, сукупність впливових чинників на усіх рівнях залучення трудового потенціалу.

  3. Вивчення світового досвіду довело, що в умовах конкурентного середовища головною складовою МВРТП промисловості має стати створення могутньої системи різноманітних соціально-економічних стимулів до ефективної зайнятості, трудової активності та нарощування компетенцій. Пріоритетна роль у функціонуванні МВРТП має належати соціальним інвестиціям в ефективний розвиток трудового потенціалу, його інноваційної складової.

  4. Результати аналізу засвідчили, що за сучасних умов ТПП України не використовується повністю, ефективно та раціонально, частина його залишається в резервному, прихованому стані, зазнає кількісних та якісних втрат, не працюючи повною мірою на інтереси суспільства, гальмуючи засвоєння інноваційної моделі розвитку. Розвиток ТПП в сучасних умовах є некерованим, відбувається хаотично. Виявлено тенденції зниження якості, обсягів професійної підготовки та перепідготовки кадрів для промисловості. Глибинні причини неефективного використання та розвитку ТПП коріняться у прорахунках в проведенні соціально-економічних реформ на етапі ринкової трансформації економіки, деформаціях оплати праці і доходів, обмеженому фінансуванні соціальних програм.

  5. Обґрунтовано, що злам ситуації на краще можливий в разі реалізації запропонованої стратегії вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості. На усіх рівнях впливу дія механізму має бути спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, зростання оплати праці і доходів, підвищення рівня соціальної безпеки і соціальної захищеності працівників, залучення соціальних інвестицій у безперервне професійне навчання працюючих, стимулювання інноваційної активності працівників промисловості.

  6. Встановлено, що головними чинниками економічного зростання і продуктивного використання ТПП слід вважати підвищення інвестиційної активності та впровадження науково-технологічних інновацій, що сприятиме створенню нових робочих місць, ефективному залученню знань, досвіду, інтелектуальних здібностей висококваліфікованих кадрів, впровадженню політики упередження масових звільнень на регіональних ринках праці, забезпеченню своєчасного перенавчання і підготовки необхідних фахівців. З метою підвищення зацікавленості роботодавців у створенні нових продуктивних робочих місць та їх модернізації запропоновано активне застосування соціально-економічних важелів, зокрема бюджетного впливу, цільового субсидування попиту на працю, скасування високих ставок податків.

  7. Визначено, що одним із вирішальних соціально-економічних важелів впливу на рівень використання та розвитку ТПП залишається оплата праці. Невідповідність між ціною трудових послуг робочої сили та їх вартістю, слабкий зв’язок між оплатою праці та її продуктивністю вимагають термінового реформування системи оплати праці. Зростання заробітної плати у промисловості пропонується забезпечити за рахунок підвищення частки заробітної плати у собівартості і цінах на продукцію на основі зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств, запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала зниження ресурсовитратності промислового виробництва.

  1. Виходячи із відсутності прийнятних для практики способів оцінки стану розвитку ТП промислових підприємств, розроблено методику діагностики та моделювання розвитку ТП на мікроекономічному рівні, яку пропонується використовувати як методологічну базу для оцінювання стану та можливостей розвитку трудового потенціалу промислових підприємств.

  2. Враховуючи залежність напрямів розвитку ТП працівника від його ціннісних орієнтацій, розроблено та апробовано методику аналізу останніх, яка дозволяє визначити їх вагомість, з’ясувати спрямованість розвитку трудового потенціалу і, відповідно, корегувати на підприємстві кадрову політику. Результати апробації методики на підприємствах Кіровоградської області виявили вкрай низький рівень орієнтації працівників на одержання новітніх знань, що суперечить стратегічним планам інноваційного розвитку і вимагає вжиття термінових заходів щодо зміни діючих на цих підприємствах систем мотивації праці.

  3. Запропоновано методичні основи інвестування в розвиток інноваційної компоненти ТП, які дозволяють оцінити доцільність інвестицій в контексті забезпечення конкурентоспроможності працівників. Вибір величини інвестицій здійснюється альтернативно: як безвідносно, так і з урахуванням попиту на трудову діяльність інноваційного змісту на ринку праці. Методика може використовуватися як роботодавцями, так і найманими працівниками для визначення прийнятних для них умов найму чи, відповідно, умов пропонування послуг робочої сили з урахуванням витрат на навчання.

  4. В умовах поступового включення України у міжнародні економічні відносини і СОТ роль соціально-економічного забезпечення розвитку трудового потенціалу промисловості зростатиме, саме на його основі можливо досягти підвищення рівня конкурентоспроможності працівників промислових підприємств, їх мобільності та соціальної захищеності на ринку праці. У зв’язку з цим у державних та регіональних програмах розвитку трудового потенціалу провідне місце має належати питанням соціального інвестування у розвиток інноваційної складової трудового потенціалу.

Публікації автора:

Статті у фахових наукових виданнях:

  1. Гнибіденко О.І. Трудовий потенціал в системі економічних ресурсів: проблеми відтворення // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Вип. 166. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 7–14.

  2. Гнибіденко О.І. Формування середнього класу в Україні як чинник якісного розвитку трудового потенціалу // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. – Вип. 3. – Кіровоград: КДТУ, 2002.– С. 353–359.

  3. Гнибіденко О.І. Економічні важелі ефективного використання трудового потенціалу (українські реалії і зарубіжний досвід) // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. научн. тр. / Ин-т экономики пром-сти НАН Украины. – Донецк: Ин-т экономики пром-сти, 2003. – Т. 1 – С. 168–175.

  4. Гнибіденко О.І. Мотиваційні резерви розвитку трудового потенціалу регіону // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія екон. наук. – 2003. – № 4. – Ч.1. – Т.1.– С.190–195.

  5. Гнибіденко О.І. Регіональні проблеми використання й розвитку людського капіталу // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: Економічні науки. – Вип. 4. – Кіровоград: КДТУ, 2003. – Ч. ІІ. – С. 9–14.

  6. Гнибіденко О.І. Феномен змін ціннісних орієнтацій персоналу, методичні підходи до їх аналізу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Вип.185. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – Т.2. – С. 409–419.

  7. Гнибіденко О.І. Концептуальні засади методології оцінювання трудового потенціалу // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля – Луганськ: СНУ ім. В. Даля. – 2004. – № 1. – Ч.1.– С. 39–43.

  8. Гнибіденко О.І. Стратегічні напрями забезпечення ефективності використання трудового потенціалу промисловості України // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету: Економічні науки. –Кіровоград: КДТУ, 2004. – Вип.5. – Ч.I . – С.221– 231.

  9. Гнибіденко О.І. Підвищення ефективності використання науково-виробничого потенціалу промисловості в умовах трансформації економіки // Проблеми науки. Міжгалузевий науково-технічний журнал. – 2006. – № 12. – С.36–42.

  10. Гнибіденко О.І. Методичні основи соціального інвестування трудового потенціалу // Продуктивність. Науково-практичний журнал. – 2006. – № 4. – С.7–12.

  11. Гнибіденко О.І. Удосконалення структури механізму використання і розвитку трудового потенціалу та його методичне забезпечення // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спецвипуск. Проблеми економіки праці, соціально-трудових відносин та соціального захисту населення. – К.: КНЕУ, ДУ НДІ СТВ, 2007. – С.161–176.

  12. Гнибіденко О.І. Трансформація ціннісних орієнтацій працівників як чинник соціально-економічних зрушень // Економіка та держава. Міжнародний науково-практичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 80–82.

Матеріали наукових конференцій:

  1. Гнибіденко О.І. Регіональні фактори гальмування розвитку трудового потенціалу // Тези доповідей І Всеукраїнської науково-практичної конференції “Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю”. – Кіровоград: КДТУ, 2003. – С. 29–32.