1. У сучасних умовах особливої актуальності набувають питання удосконалення професійного навчання незайнятого населення, яке здійснюється державною службою зайнятості. Професійне навчання незайнятого населення включає три основні самостійні види: професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації. Система професійного навчання незайнятого населення включає: 1) навчальні заклади професійної освіти різних типів; 2) контингент слухачів; 3) процес навчання, в тому числі форми, методи, тривалість та зміст навчання; 4) перелік професій та спеціальностей, за якими здійснюється професійне навчання; 5) педагогічні кадри та матеріально-технічну базу, на якій реалізується процес навчання. 2. На сьогодні взаємозв’язок системи професійного навчання незайнятого населення із ринком освітніх послуг залишається поза увагою вітчизняних науковців, що негативно відобразився на ефективності системи професійного навчання незайнятого населення. У цьому зв’язку потребують розробки заходи щодо стимулювання роботодавців у проведенні професійного навчання кадрів на виробництві, реформування всієї системи професійної освіти в Україні відповідно до потреб ринку праці, яке передбачає: створення ефективної системи безперервної освіти; проведення моніторингу та прогнозування обсягів та структури підготовки молоді в системі професійної освіти; створення в усіх навчальних закладах відділів працевлаштування своїх випускників; налагодження стосунків між навчальними закладами, підприємствами та центрами зайнятості з метою підвищення рівня працевлаштування випускників навчальних закладів різних типів, коригування обсягів і напрямів професійної підготовки молоді в навчальних закладах різних типів та інші. 3. Програми професійного навчання безробітних розробляються в багатьох розвинених країнах та носять, як правило, чіткий адресний характер. Принциповою відмінністю таких програм від українських є те, що ці програми діють в умовах структурного безробіття і головна їх мета – збалансувати чисельність безробітних у професійно-кваліфікаційному розрізі з кількістю вільних робочих місць (вакансій) в професійно-кваліфікаційному розрізі. У зв’язку з цим досвід розвинених країн з питань професійного навчання безробітних для України може враховуватися лише в загальних моментах. 4. Кінцева мета проведення професійного навчання незайнятого населення за направленням державної служби зайнятості – працевлаштування навчених громадян. Показник працевлаштування навчених громадян свідчить про ступінь ефективності професійного навчання незайнятого населення. Він залишається невисоким. Основною причиною такого становища є неповна інформація про вільні робочі місця (вакантні посади) на підприємствах, в установах та організаціях, яку має у своєму розпорядженні державна служба зайнятості. У цьому зв’язку на держаному рівні потребує розробки механізм підвищення зацікавленості роботодавців у наданні службі зайнятості України повної, достовірної інформації про вільні робочі місця (вакантні посади), зацікавленості роботодавців у прийнятті на роботу навчених за направленням служби зайнятості громадян шляхом виплати таким роботодавцям щомісячної дотації на кожного прийнятого або звільнення від деяких податків, розробка організаційно-економічних заходів підвищення рівня працевлаштування навчених громадян, в тому числі за рахунок збільшення обсягів професійного навчання незайнятого населення під гарантовані робочі місця. 5. Потребує першочергового удосконалення зміст, форми та методи професійного навчання незайнятого дорослого населення, а саме: проведення аналізу змісту професійного навчання робітників та фахівців з метою врахування потреб роботодавців та незайнятих громадян; впровадження в навчальний процес інноваційних занять, гнучкого, дистанційного, відкритого навчання та розширення модульної системи; використання поряд з традиційними методами навчання активних, таких як проблемне навчання, ділові ігри та інші. 6. Перспективним на сьогодні є професійне навчання за напрямами підприємництва. Успішний розвиток підприємництва серед безробітних має передбачати: ефективну державну підтримку безробітних, які бажають відкрити власну справу; створення сприятливих економічних, юридичних, політичних та інших умов, в тому числі і належної фінансово-кредитної, податкової політики тощо. До роботи з професійного навчання безробітних за напрямами підприємництва та сприяння підприємницькій діяльності серед безробітних повинні залучатися працівники центрів зайнятості, представники органів місцевого самоврядування, роботодавці, в тому числі й колишні безробітні та інші зацікавлені сторони. Кінцевою метою такого навчання повинно стати відкриття власної справи колишніми безробітними. 7. Запропоновані методичні підходи щодо оцінки соціальної та економічної ефективності професійного навчання незайнятого населення на рівні Державного центру зайнятості, обласних (міських) центрів зайнятості, дозволяють виявляти переваги та недоліки в організації такого навчання, порівнювати одержані результати на рівні центрів зайнятості різних рівнів. 8. Удосконалення організації професійного навчання безробітних передбачає оптимізацію мережі навчальних закладів. При цьому перевага повинна надаватися професійно-технічним навчальним закладам та навчальним центрам служби зайнятості. Удосконалення відбору професій та спеціальностей, за якими здійснюється професійне навчання, має здійснюватись з урахуванням поточних та перспективних потреб регіональних ринків праці. Доцільно збільшити обсяги професійного навчання за інтегрованими професіями, що є фактором підвищення мобільності громадян на ринку праці. 9. Удосконалення організаційної, інформаційної, навчальної та адміністративної співпраці працівників центрів зайнятості з роботодавцями потребує створення в усіх центрах зайнятості відділів взаємодії з роботодавцями, що сприятиме пошуку нових шляхів працевлаштування безробітних, в тому числі навчених. 10. З метою економії коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, підвищення рівня відповідальності громадян, направлених державною службою зайнятості на професійне навчання, зниження випадків відрахування громадян з навчання без поважних причин, доцільно переглянути перелік поважних причин відрахування з навчання; з громадян, які залишили навчання без поважних причин, стягувати фактичні витрати на їх професійне навчання, тобто витрати за кошторисами, враховуючи фактичне відвідування занять, а також витрати на проїзд до навчального закладу та проживання, якщо такі витрати мали місце. Останнє знайшло місце у розробленому за активною участю дисертанта Проекті порядку надання матеріальної допомоги безробітним у період підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. |