У висновках зазначається, що на темпи соціально-економічної трансформації та розвиток підприємства впливає соціальний час конкретного регіону або соціального середовища. Ігнорування цього факту поширює невиправдані очікування, швидкі розчарування в суспільстві, що трансформується. Підводячи риску при аналізі ринкового простору, відзначаємо те, що діяльність сьогодні відбувається за допомогою як формальних, так і неформальних підприємницьких практик. Кордони між ними є досить розмитими: економічні агенти дрейфують у ринковому просторі. Дослідження неформального підприємництва стикаються з багатьма проблемами: від точності у визначеності феномену й вибору адекватних методик до інтерпретації отриманих результатів. В умовах сталого розвитку суспільних систем неформальні утворення значною мірою перебувають у згорнутому вигляді, однак при одночасному застосуванні моделі відкритої економіки і тиражуванні всередині країни прозахідних засад розвитку неформальної економіки вибухоподібно розширюється обсяг та спектр цих перетворених форм. Таким чином, цей сегмент соціально-економічної структури, перебуваючи на відносній периферії, продемонстрував стійкий імунітет як до намагань її знищення та підпорядкування залишків загальному одержавленню економіки, так і надання йому розвинутих ринкових форм. Особливості українських реформ привели до розширення соціальної бази неформальних практик підприємницької діяльності. Адже, з одного боку, реформування проводились зверху, не було підкріплено масовою свідомістю і соціальною спрямованістю з урахуванням регіональних традицій у веденні підприємництва, а з іншого – патерналізмом щодо держави, без урахування інтересів особистості з боку влади. Через це в соціально незруйнованому середовищі підприємництво невиправдано ототожнюється з такими негативними явищами, як трайбалізм, реципроктні відносини, протекція. Проте всі ці явища – атрибути й ознаки самого соціально незруйнованого середовища, яке вже перебуває в перехідному періоді розвитку. Вони притаманні не лише підприємництву, а й усьому соціуму. Підприємництво ж набуває ознак чужорідного явища не через власну природу, а через існування та розвиток у соціально незруйнованому середовищі. Ці висновки доповнюються результатами соціологічних досліджень. Крім того, у Закарпатському територіальному регіоні яскраво виявляється функціональна подвійність підприємництва, яке, з одного боку, сприяє соціально-економічним трансформаціям, а з іншого – виступає адаптаційним ресурсом, що дає змогу пом’якшити кризи перехідного періоду для більшості населення. Тому зростання обсягу сімейної економіки, неформального підприємництва на фоні економічної кризи і зниження очікувань державної і корпоративної підтримки оцінюється як відновлення традиційних способів господарювання і виживання, яке базується на сімейних, кланових або сусідських зв’язках, мережах бартерного обміну послугами і продуктами. Культурне підґрунтя, структура моралі, етики громади, де не можна відмовити в позиці, справляють свій вплив на соціально-економічний розвиток краю. Адже тут доводиться мати справу з усім оточенням, що є більш серйозним, ніж мати справу з державою, від якої можна деколи “сховатися”. Це ціла система неформальних відносин, у якій все будується на соціальній структурі людських відносин. Завжди є соціальне підґрунтя в економіці, але в цьому випадку воно значно ґрунтовніше. Деколи воно до такої міри потужне, що просто “перекриває” економіку, і можемо спостерігати лише соціальні структури, хоч вони взаємопов’язані і нероздільні з економічними. Здійснений нами аналіз реципрокних відносин демонструє також і те, що одна й та сама з формального погляду трансакція може виконувати різні соціально-економічні функції й передбачає різні соціальні відносини. Так, перед нами можуть опинитися: неринкова форма торгівлі, здійснювана у вигляді взаємного обміну дарами; форма взаємного кредитування під одноразові потреби (відкриття власного бізнесу, святкування особливих подій, похорони); спосіб здійснення трансфертів між поколіннями; форма забезпечення виживання локального співтовариства в екстремальних ситуаціях (неформальне страхування від нещасних випадків, неврожаю тощо); форма нагромадження соціального капіталу у вигляді розширення зв’язків і непогашених взаємних зобов’язань; символічне визначення дружби або співпраці; спосіб підтримки й підвищення авторитету (роздача частини майна у вигляді дару: коли неможливість віддаритися підвищує авторитет того, хто дарує). Урахування специфіки соціального середовища в розвитку підприємництва та підприємницької активності в усіх формах має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності місцевих органів влади з реалізації державної регіональної політики. |
