У висновках підбито підсумки проведеного дисертаційного дослідження, сформульовані основні результативні положення, які полягають у наступному: 1. Проаналізовано та визначено методологічну ефективність дослідження кібервіртуальної соціальності через просторово-часові категорії у соціологічній евристиці. Дана дослідницька стратегія дозволила змоделювати наукову картину кібервіртуального простору як частини соціально-просторової реальності з врахуванням явища поширення кібервіртуальності. Операціоналізуючи соціально-просторові характеристики, такі як багатоступенева структурна ієрархічність, цілісність, автономність компонентів, інформаційність, відкритість, цілеспрямованість, та часові характеристики, такі як актуальність, реальність, інтервальність, - здійснено аналіз кібервіртуальності. Підкреслено, що саме просторово-часові детермінанти найвдаліше відображають та пояснюють сутнісні властивості рефлексії людиною соціального, віртуального та кібервіртуального. 2. Отримано знання про соціальні особливості кібервіртуальності, як такі, що виступають поживним середовищем форми та змісту кібервіртуального простору; як такі, що будучи результатом, є чинником соціального розвитку в умовах поширення КТТ та ІКТ. Виявлено, що кібервіртуальність визначає темп соціально-технологічних змін та загальний напрямок, який вони приймають в соціумі та є причиною, через яку окремі сфери соціального життя приймають новітню форму внутрішньої структури та стратифікації. 3. Уточнено та обґрунтовано соціологічний зміст термінів, покликаних означити конкретний тип віртуальності – кібервіртуальність – електронно-технічний тип віртуальності, результат технічної творчості соціальних суб’єктів з використанням ними КТТ та ІКТ. Кібервіртуальність виступає генеральною властивістю кібервіртуального простору, який представлений системою із внутрішніми соціально-технічними закономірностями процесів зв’язку між соціальними суб’єктами та об’єктами і управління цими процесами, в рамках соціальної та технічної еволюції суспільства. 3. З’ясовано просторово-часову сутність кібервіртуального простору, який маючи гетерогенний характер, включає в себе різнорідні спільності та суміщає в собі найрізноманітні компоненти соціального, психологічного та технічного походження, які не завжди мають між собою причинний або смисловий зв’язок. Даним спільностям та компонентам притаманний різний ступінь вбудованості до соціальної системи, вони зберігають автономність, а в деяких випадках мають повну відстороненість та ізольованість від соціального впливу off-line. В межах кібервіртуального простору, характерні для соціального простору просторово-часові уявлення, пов’язані з різноманітними елементами загальносвітової традиції та загальнолюдської свідомості, визначаються переважно як локально-антропоморфні просторово-часові рефлексії, які носять різноманітний та відносно автономний характер. 4. Виявлено, що методологічний інтерес в руслі проблематики співвідношення кібервіртуального та соціального просторів представляє собою процес пошуку новітніх принципів розвитку міждисциплінарних підходів, котрі поєднали б соціологічне осмислення даної проблеми з технологічним та управлінсько-прикладним аналізом, адже специфікою суто соціологічного підходу вивчення процесів комп’ютеризації та інтернетизації (як специфічних в межах кібервіртуального простору) переважно є дослідження соціальних спільнот та їхнього відношення та ставлення до ІКТ та КТТ, тоді як технологічний аспект збагачуватиме соціологічний аналіз поясненням механізмів творення та презентації кібервіртуальності, її специфіки, а управлінський аспект визначатиме способи, методи та види облаштування та організації кібервіртуального простору в загальній структурі соціуму. 5. З’ясовано, що на сучасному етапі еволюції КТТ, ІКТ як соціально-технологічних детермінант кібервіртуального простору існує потреба у соціальній технологізації кібервіртуального простору, задля попередження небажаних негативних наслідків, спричинених надмірною увагою або залежністю індивідів від КТТ та ІКТ, появою та урізноманітненням форм кібервіртуальної злочинності (особливо актуальними є проблеми порушення авторських прав, зловмисних проникнень до закритої інформації та пошкодження програмного забезпечення (хакерство), а також управління процесами подолання інформаційної нерівності, яка визначається можливістю доступу до соціально необхідної, корисної та важливої інформації. |