У висновках дисертації підведені загальні підсумки проведеного дослідження, що розкриває сутність соціальної міфології, її особливості та характерні риси як складного соціокультурного феномену; її функціональну роль та вплив на формування масової свідомості. В сучасній філософській та науковій літературі дається трактування міфології з різних позицій, а це породжує плюралізм розуміння означеного поняття. Здебільшого міфологія розглядалась як викривлене, оманливе, фантастичне відображення дійсності, як спосіб примітивного дологічного сприйняття. Насправді ж міфологія, будучи іманентним феноменом культури, в перетворених формах відтворюється та трансформується й на сучасному етапі суспільного розвитку. Соціальна міфологія набуває особливого статусу, у зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу, зростанням ролі інформаційних процесів, кардинальними змінами способу життя. При розгляді соціальної міфології слід розрізняти з одного боку, міфологічний рівень суспільної свідомості, з яким пов’язане функціонування архетипів та інших форм дорефлексивного некритичного цілісного сприйняття дійсності, а з іншого, власне як соціальну міфологію, що постає особливою формою включення елементів міфологічної свідомості у неміфологічну за своєю природою сучасну культуру. Зважаючи на це, особливе місце у сучасній соціальній міфології відіграють ті соціальні міфи, які стали об’єктом і засобом здійснення ідеологічної практики. Міфологічна свідомість, формами якої є як архаїчні , так і соціальні міфи, проектуються на всі сфери життєдіяльності, переплітаючись з іншими формами суспільної свідомості, та виконуючи цілий ряд функцій. Найважливіші з них: консолідуюча; ритуалістична; компенсаторна; телеологічна; аксіологічна; комунікативна; мобілізаційна; нормативна; сигнітивно-моделююча; праксеологічна; онтологічна; абсорбуюча; ізолююча; дестабілізуюча. Багатоманіття функцій соціальної міфології, як правило, підпорядковується одній – соціально-практичній. Зазначені функції не обмежуються окремо визначеною площиною, а реалізуються у всіх сферах життєдіяльності суспільства (політика, економіка, культура, наука, релігія тощо). Соціальні міфи як предмет ідеологічної практики використовують наявні у суспільній свідомості залишки міфологічної свідомості або імітують їх, особливо у ситуації виникнення кризи раціонального пояснення суспільних процесів, коли соціальна міфологія може переходити з несвідомого рівня суспільної свідомості на свідомий, коли окремі соціальні міфи виступають як замінники такого раціонального пояснення. При цьому соціальна міфологія водночас формує бажаний для індивіда і соціальних мас образ дійсності (наприклад кращого майбутнього), який може виключати або значно деформувати відтворення дійсних тенденцій розвитку суспільства. Роль соціальних міфів у поясненні суспільних явищ, зростає, оскільки звернення до них суспільної свідомості, може бути як стихійним, так і результатом цілеспрямованої діяльності з метою здійснення впливу на масову свідомість суб’єктами політико-ідеологічної практики, які намагаються використати соціальну міфологію у соціальних та політичних технологіях як елемент маніпулювання масовою свідомістю. Відмінність дійсної соціальної міфотворчості від удаваної полягає в тому, що дійсна соціальна міфотворчість своїм автором має соціальні маси, відображає їх інтереси, є тривалою і неперервною, визначально впливає на сприйняття соціальної реальності членами суспільства, а удавана соціальна міфотворчість має своїми авторами окремих осіб, захищає приватні інтереси окремих соціальних груп, може впливати на реальність, формуюючи при цьому коло соціальних бажань, суспільну думку тощо. Дослідження механізму формування міфологічних структур у сучасній масовій свідомості дозволяє говорити про існування штучного створення, розповсюдження, а також адаптацію масовою свідомістю продуктів удаваної соціальної міфотворчості. Міфоіндустрія збільшує свою соціальну значимість мірою її залучення у реальну міфотворчість, передусім завдяки її відповідності запитам життєвих смислів, і нівелює цю значимість за міфрою відриву від дійсності та втратою відповідності життєвим смислам. |