Соціалізація молоді є необхідною умовою розвитку гуманістичної спільноти. Особливо це стосується молодого покоління, яке за своїм статусом, за соціальною роллю має сформувати в собі найбільш соціально-значущі якості: толерантність, відповідальність, самостійність. Соціалізуючий процес – складне і багатогранне явище. Це зумовлено тим, що він тісно взаємопов’язаний з кожною особистістю і як з індивідуумом, і як з соціальною істотою. Досвід Великої Британії, як країни з розвиненою системою соціальної роботи, є надзвичайно корисним для українських вчених і педагогів з метою його детального вивчення, аналізу й трансформування у вітчизняну практику роботи з молоддю. 1. Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що процес соціалізації молоді у діяльності молодіжних організацій слід розглядати як двосторонній процес взаємообумовленої суб’єкт-суб’єктної взаємодії у різних соціумах з об’єктами природи та культури, який збагачує індивіда соціальним досвідом, сприяє виробленню у нього певних навичок соціального досвіду і відносин та сприяє його самоактуалізації й самореалізації. Молодіжні організації відносяться до категорії молодіжних субкультур, які ми розуміємо як соціальні молодіжні групи з особливим власним характером та стилем життєдіяльності у межах загальної культури суспільства. У широкому розумінні, поняття “молодіжні організації” ми приймаємо як систему формальних та неформальних служб, агенцій і клубів для молоді, що здійснюють соціально-виховний вплив на підлітків та молодь шляхом надання культурно-дозвіллєвих, спортивно-рекреаційних, соціально-профілактичних, соціально-реабілітаційних, інформаційних та інших послуг і беруть участь у соціальному становленні, адаптації, інтеграції даної соціальної групи. 2. У ході дослідження розкрито суть, функції й особливості діяльності молодіжних організацій як соціально-педагогічного феномена і виявлено, що групова діяльність виступає важливою педагогічною умовою соціалізації молоді через соціальну взаємодію у мікроколективі, що підтверджується низкою теорій (теорія соціального навчання, теорія соціального порівняння, теорія обміну, соціобіологічна теорія, теорія соціальної підтримки). На їх основі було підтверджено дію п’яти основних фаз соціалізації у діяльності організацій (дослідження, соціалізація, закріплення, ресоціалізація, спогади). Різні концептуальні підходи дозволяють неоднозначно трактувати поняття дозвілля та вільного часу, що є домінантою в діяльності молодіжних організацій, але, розглядаючи соціалізацію як невід’ємний аспект дозвіллєвої діяльності молоді, ми водночас акцентуємо увагу на соціально-педагогічних функціях дозвілля: організаційній, виховній, комунікативній, соціально-профілактичній, соціально-адаптаційній, відтворюючій, розвиваючій та на консолідованій соціалізуючій функції. Грамотно організоване дозвілля є потужним соціально-профілактичним та педагогічно-корекційним механізмом подолання негативних явищ у молодіжному середовищі. Аналіз практичної діяльності молодіжних організацій Великої Британії та власний досвід у реалізації експериментальної програми дозволили виявити особливості процесу соціалізації у молодіжних організаціях: двостороння взаємообумовлена співпраця; відносна самостійність молодих людей та їх відповідальність за свої вчинки; молода людина відчуває себе суб’єктом соціально-виховного процесу, актуалізація соціально-педагогічних умов для втілення власних творчих задумів та реалізації потенціалу тощо. Ці особливості простежуються у роботі досліджених молодіжних організацій, зокрема “Винагорода Герцога Единбурзького”, “Трест зовнішніх кордонів”, та інших. 3.На основі визначених факторів, принципів та методів соціально-педагогічної роботи в молодіжних організаціях було розгорнуто експериментальну програму в різних регіонах Великої Британії. Основними методами організації соціально-педагогічної роботи з молоддю у дозвіллєвій сфері визначено: соціальну вуличну роботу, роботу в громаді, фокус та пі-груп, метод переконання, прикладу лідера, створення соціально-виховних ситуацій, тренування певних навичок, змагання, формування навичок самоаналізу, арттерапії, окупаційної терапії тощо. Розроблено модель роботи з молодими людьми у структурі молодіжних організацій (включення молоді у дослідження молодіжних проблем; робота у фокус-групах; поетапна участь у чотирьох секціях програми “Винагорода Герцога Единбурзького”: послуги, експедиції, заняття за інтересами, фізичний відпочинок), а також розроблено і впроваджено експериментальну програму соціалізації молоді в умовах життєдіяльності молодіжних організацій – проект “Соціалізація молоді ЮКей”. Отримані результати дозволили виявити позитивну динаміку процесу соціалізації молоді на підставі порівняння низки показників до і після експерименту, зокрема, зсув дозвіллєвих пріоритетів від соціально-деструктивних і нейтральних до соціально-позитивних (див. таблицю1). Таблиця 1 Порівняння динаміки зміщення дозвіллєвих пріоритетів молоді Бредфорду (Західний Йоркшир) та графств Кент і Суффолк, % У ході дослідження вперше доведено, що за сучасного розвитку цифрових технологій веб-простір може бути використаний як поле для ефективної цілеспрямованої соціалізації молоді (проведення соціально-значущих форумів, літературних та інших конкурсів, що розвивають креативність, ерудицію, створення “гарячих” ліній допомоги для молоді групи ризику, надання консультацій, соціально-профілактичної інформації тощо). 4. Виявлено, що особливу роль в організації успішної соціалізації молоді і підлітків Великої Британії відіграє інтеграція діяльності громад і молодіжних організацій завдяки проведенню як загальнонаціональних, так і регіональних соціально-значущих заходів та проектів для молоді. При цьому виявлено і обґрунтовано основні соціально-педагогічні умови ефективного впливу молодіжних організацій на соціалізацію молоді: організація дозвілля молодих людей, відповідно до інтересів, запитів та здібностей; суб’єкт-суб’єктна взаємодія у ході реалізації програм; тісна інтегрована взаємодія молодіжних організацій з громадами та іншими соціокультурними та навчально-виховними інституціями; професійна різнорівнева підготовка кадрів для роботи з молоддю. 5. Виявлено, що система здобуття освіти спеціалістом по роботі з молоддю у Великій Британії проектується згідно з Національними Професійними Стандартами соціальної роботи і враховує їх ключові аспекти (взаємодію з молоддю, сприяння освіті й соціальному розвиткові, підтримка ініціативності та здатності моделювати власне життя, врахування ціннісних установок, пошуки способів демократичного управління молодіжними організаціями тощо). На основі узагальнення зусиль науковців і практиків було окреслено портрет молодіжного працівника, в якому поєднуються як професійні якості (теоретичні знання і практичні вміння), так і особистісні та професійні характеристики (психологічні, морально-етичні, психолого-педагогічні, психоаналітичні). У дослідженні пропонуються продуктивні та ергономічні шляхи навчання молодіжних працівників, які успішно транспонуються в українську практику (семінари, курси, тренінги за методом пі-групи, орієнтовані на якісну підготовку молодіжного лідера). Розроблено і впроваджено у практику програму тренінгу молодіжних лідерів за методом пі-групи “Всі різні –всі рівні”. Виявлена на основі аналізу динаміка показників сформованості компоненту професійної готовності до роботи в молодіжних організаціях свідчать про стійку тенденцію переходу слухачів експериментальних груп на новий якісний рівень (95% респондентів зазначили покращення комунікативних навичок, вироблення таких рис як наполегливість, відповідальність, толерантність; 89% свідчать про розширення мережі соціальних зв’язків). Результати формувального експерименту підтвердили продуктивність дій молодіжних організацій Великої Британії, показників успішної роботи та рівнів професіоналізації молодіжних лідерів. Отже, аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи підтверджує гіпотезу нашого дослідження та ефективність запропонованих теорій і технологій вирішення проблеми соціалізації молоді Великої Британії. Доведено, що запропонована модель діяльності молодіжних організацій різного типу робить процес соціалізації молоді більш ефективним і сприяє самоактуалізації, самовдосконаленню і самореалізації особистості. Водночас, проведене дослідження засвідчує необхідність подальшої розробки варіативних програм тренінгів молодіжних лідерів, стандартизації діагностування професійної готовності до роботи в молодіжних організаціях, підготовки спеціалістів до організації дозвіллєвої діяльності в молодіжних організаціях тощо. |
