У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні низки концептуальних питань, які стосуються комплексної характеристики інституту слідчого судді в кримінальному процесі. Одержані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження даного інституту, забезпечити методологічні передумови запровадження його в кримінальний процес України. Відповідно до поставленого завдання сформульовані наступні висновки: 1. Для кримінального процесу України інститут слідчого судді є принципово новим, що зумовило необхідність здійснення його комплексного аналізу за законодавством тих держав, у яких він передбачений, а також проектами КПК України з урахуванням механізму реалізації судової влади на досудовому провадженні по кримінальній справі за чинним КПК України. Проведене дослідження дозволяє стверджувати про доцільність запровадження даного інституту в кримінальний процес України. Це дозволить реалізовувати судову владу на його досудових стадіях суб’єктом, до компетенції якого не відноситься здійснення правосуддя в кримінальних справах, що, на погляд автора, позитивно позначиться на ефективності його діяльності. 2. Слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора. 3. Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, яка визначена дисертантом як забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі. 4. Повноваження слідчого судді визначаються виконуваною ним функцією, яка повинна мати наскрізний характер. Умовно ці повноваження доцільно класифікувати на наступні групи: - щодо вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу; - щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора; - щодо вирішення питання про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини; - інші повноваження (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження, а також на вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами). 5. Виходячи із призначення слідчого судді в кримінальному процесі, всі слідчі та інші дії, які обмежують конституційні права людини, повинні проводитися виключно за його рішенням. Тому й в тих невідкладних випадках, коли слідчий має право провести процесуальні дії без відповідного рішення слідчого судді, останній має бути негайно повідомлений про них і з урахуванням конкретних обставин прийняти рішення про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами. 6. Будучи гарантом забезпечення прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, слідчий суддя повинен мати такі важелі, які б надавали йому реальну можливість здійснювати контроль за законністю провадження, у зв’язку з чим в роботі пропонується віднести до компетенції слідчого судді й наступні повноваження, пов’язані із забезпеченням прав учасників кримінального процесу: вирішення питання про допуск захисника до участі у справі у разі відмови слідчого, відвід захисника та прийняття відмови захисника від виконання обов’язків; здійснення контролю при ознайомленні учасників з матеріалами кримінальної справи; прийняття рішення про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у провадженні по кримінальній справі тощо. 7. На підставі проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій, що стосуються нормативного визначення статусу слідчого судді. У зв’язку з цим пропонується: а) В майбутньому КПК України: - в тезаурусі визначити поняття слідчого судді; - в Загальній частині передбачити окрему статтю, яка визначатиме повноваження слідчого судді в кримінальному судочинстві; - в окремій главі визначити уніфіковані правила оскарження дій (бездіяльності) та рішень особи, яка здійснює дізнання, слідчого та прокурора, а саме: суб’єктів оскарження, строки, критерії визначення предмету оскарження, порядок судового розгляду скарги, рішення, які приймає слідчий суддя в результаті розгляду скарги тощо; - змінити порядок першого допиту затриманого та пред’явлення обвинувачення, передбачивши їх проведення виключно у присутності слідчого судді; - розширити систему запобіжних заходів, встановлених чинним КПК України, та передбачити такі як: домашній арешт та тимчасове звільнення особи під контроль суду; змінити порядок застосування запобіжних заходів – виключно за рішенням слідчого судді й на певний строк, який в необхідних випадках може бути ним продовжений. б) В Законі України «Про попереднє ув’язнення»: - передбачити положення, відповідно до якого короткострокове примусове медичне лікування ув’язненого, в тому числі його примусове годування, здійснюються за рішенням слідчого судді. в) Внести відповідні зміни та доповнення до законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України», «Про органи суддівського самоврядування». | 