Анотація до роботи:

Петрук В.І. Скіфський сакральний центр Екзампай в контексті культурної спадщини України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12 – українознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертацію присвячено комплексному, теоретичному і експедиційному, дослідженню і перевірці даних “Скіфського логосу” (IV, 52;81) Геродота з його “Історій” з метою локалізації річки Екзампей та виявлення географічного розташування й призначення Екзампаю – головного культового центру Великої Скіфії. Ним виявилася вершина вододілу річок Чорний Ташлик і Мертвовод, позначена курганом з географічною міткою (висота 269 м) біля с. Вільні Луки Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл. – найвища точка у правобережних степах. Власне р. Екзампеєм є р. Мертвовод з її верхньою притокою р. Кам’яно-Костуватою. Гіркота їх води наростає за течією за рахунок мінералізації.

Наводяться докази реальності факту виготовлення і встановлення царем Аріантом в Екзампаї постійної сакральної пам’ятки – великого Священного казана, подаються розрахунки його розмірів та кількості населення Великої Скіфії.

В доведенні місцезнаходження сакрального центру Великої Скіфії в її географічному центрі даються грецькі і кельтські паралелі. Обґрунтовується версія

18

про щорічне спорудження саме в святилищі Екзампаї храму і жертовника Богу війни Арею, відтворюється його реальний вигляд і розміри. Задіяні українські, давньоіранські і частково римські етнографічні дані та дослідження археологів. За нартівським епосом відновлюються фрагменти ритуалу святкування скіфами Новрузу – весняного Нового року. Відзначається близькість географічних центрів Великої Скіфії та сучасної України, що свідчить про територіальну сталість геополітичного праобразу країни, незважаючи на великий хронологічний розрив.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

1. Сакральне призначення казана царя Аріанта //Пам’ять століть. – 2003. – №1.

– С. 30–41.
2. Марсове поле України // Бористен. – 2005. – №3 (165). – С. 20–23.

3. Екзампай – сакральний центр Великої Скіфії // Історичний журнал. – 2005. – №3.
– С. 110–116.

4. Великий Священний казан царя Аріанта. //Український музей. Vita Antiqua. – К.,
2003. – С. 76–86.

5. Борисфен – вічна ріка народу // Бористен. – 2002. – №8; – С. 15–18.

6. Україна і море сьогодні і в часи Геродота. // Українознавство – 2003. Щорічник.
– К.: Поліграфкнига, 2002. – С. 69–74.

Інші публікації:

1. Велика Скіфія–Оукраїна . – К.: Спалах, 2001. – 432 с.

2. Країна Великочудія . – К.: Логос, 1998. – 96 с.

3. Геродот – батько нашої історії // Українська культура. –2002. –№9–10. – С.37–39.
4. Геродотознавство в Київському університеті і його сучасний стан // Київський
національний університет у ХХІ столітті. Тези ювілейної науково-теоретичної
конференції, присвяченої 170-річчю КНУ імені Тараса Шевченка. – К. – 2004.
– С. 48–49.