У дисертаційному дослідженні наведено теоретико-методичне узагальнення і запропоновано прикладне вирішення наукового завдання розробки засад дослідження ролі сільського господарства у системі макроекономічних пропорцій для його ефективного та збалансованого розвитку. Основні результати дослідження дали можливість зробити такі висновки: 1. Для цілей дослідження сільського господарства, як складової національної економіки, визначальним є трактування самого поняття “сільське господарство” як сукупності процесів з вирощування та збору культур на сільськогосподарських угіддях, розведення та вирощування сільськогосподарських та інших тварин (свійських і диких) і виробництва їх продукції, надання послуг в сільськогосподарському виробництві, а саме виконання сільськогосподарських робіт та процесів спеціалізованими підприємствами. До сільськогосподарських видів діяльності відносяться первинне оброблення тютюну і махорки, прядильних культур, перероблення фруктів, ягід, винограду на вино та виробництво олії у межах господарства. Як виняток, сюди відноситься збір лісових грибів, горіхів та дикорослих плодів і ягід. Пропонується до цього виду діяльності віднести також збір сіна та випас сільськогосподарських тварин на несільськогосподарських угіддях (ліси, болота тощо), а також бортництво. 2. Дослідження ряду економічних чинників та їх впливу на розвиток сільського господарства показало, що в умовах сьогодення на перший план виходять такі новітні фактори, як інноваційні технології та людський капітал. А вже це обумовлює необхідність здійснення інвестицій, зростання ступеня державної підтримки, збільшення платоспроможного попиту населення як основного джерела надходження коштів до товаровиробників і державного бюджету. 3. Для вирішення проблеми усунення існуючої диспропорції між тваринництвом і рослинництвом необхідно підвищити платоспроможний попит населення. У сучасних умовах ринок продукції тваринництва є в цілому насиченим, але він має суттєві можливості для свого розширення. Так, за розрахунками, в 2004 р. потенціал розширення цього ринку, тобто вартісна оцінка продуктів харчування тваринного походження недоотриманих населенням (згідно з медичними нормами), становила близько 70 млрд грн. Це характеризує можливості зростання галузі. 4. Факторний аналіз наявності та використання ресурсного потенціалу, а саме земельних, трудових і техніко-технологічних ресурсів аграрного сектора засвідчив, що, по-перше, лише завдяки внутрішньосекторальному перерозподілу земельних ресурсів на користь сектора господарств населення вдалося зменшити темпи падіння виробництва валової продукції; по-друге, навіть за умови швидшого падіння продуктивності праці у господарствах населення, зростання кількості зайнятих саме у цьому секторі дало можливість отримати більші обсяги продукції; і останнє, чинник перерозподілу виробничих фондів між секторами вплинув на виробничі показники позитивно, хоча і не суттєво. 5. Порівняння України з іншими країнами доводить, що значний ресурсний потенціал сільського господарства, зокрема такі його вирішальні складові як трудові та земельні ресурси, поки що використовується з низькою ефективністю, чим і пояснюються незначні виробничі результати. Дослідження показує, що країни, які досягли суттєвих успіхів у сільськогосподарському виробництві, отримують значну бюджетну підтримку у вигляді субсидій, дотацій та інших надходжень. Це дає їм змогу повніше використовувати такі потужні фактори економічного розвитку, як науково-технічний прогрес та інвестиції в людський капітал. Отже, для нарощування темпів розвитку сільського господарства України необхідно знайти ресурси для допомоги сільськогосподарським товаровиробникам і створити умови для підвищення їх зацікавленості в інтенсифікації виробництва. 6. Оцінка впливу перерозподілу земельних угідь за окремими культурами, виконана за розробленою методикою, засвідчила, що земельні трансформації, які відбулися у ході аграрних реформ в Україні, мали в цілому по галузі позитивний вплив на кінцевий виробничий результат. Але сільськогосподарські підприємства внаслідок цих трансформацій значно зменшили обсяги виробництва практично по всіх групах культур, крім соняшнику. Найбільші втрати мали місце у виробництві цукрового буряка та продукції плодових і ягідних культур. Отже, позитивний результат був отриманий переважно за рахунок зростання виробництва в господарствах населення. Зокрема, у господарствах населення, завдяки розширенню площ, було додатково отримано 3,6% всіх обсягів зернових культур, 6,4% картоплі, 6,1% овочів та баштанних культур. Збереження обсягів виробництва зернових культур за рахунок домашніх господарств не може бути позитивним результатом, оскільки зернова продукція, вироблена у цих господарствах, не є товарною і направляється переважно на фуражні цілі. Таким чином, найважливішими позиціями у рослинництві, на яких слід зосередити увагу у процесі формування аграрної політики держави, є виробництво зернових культур, цукрового буряку та плодів і ягід. 7. Виходячи з тенденцій, які мають місце у сучасній економіці України, можна стверджувати, що протягом певного періоду внесок сектора господарств населення у випуск продукції сільського господарства буде залишатися значним, і цей виробник залишиться важливим для аграрного ринку України. Проте лише сільськогосподарські підприємства можуть акумулювати основні та оборотні засоби на рівні, необхідному для інтенсивного ведення виробництва, що у перспективі може забезпечити формування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва. 8. Дослідження взаємозв’язків між галузями економіки на основі системи аналітичних показників, побудованих за таблицями “витрати-випуск”, доводять, що сільське господарство, з одного боку, має відчутний вплив на виробничу діяльність інших галузей, а з іншого, є досить чутливим щодо змін в інших галузях, тобто збільшення випуску та кінцевого споживання продукції цієї галузі забезпечить швидку позитивну реакцію в інших галузях економіки, а позитивні зміни в економіці відразу вплинуть і на саме сільське господарство. 9. Сільське господарство України, як складова загальноекономічної господарської системи, впливає на стабільність платіжного балансу, а також бере безпосередню участь у створенні позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу через вагомий внесок у загальні обсяги експорту. Стабільності його експортної частки сприяє диверсифікована структура торгівлі сільськогосподарською продукцією. Вплив сільськогосподарського виробництва та переробки його продукції на платіжний баланс України відчутний також у розрізі рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій як об’єкта прямих іноземних інвестицій, переважно через сферу перероблення, яка є основним споживачем сільськогосподарської продукції. 10. Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати методичні підходи до визначення впливу сільського господарства на макроекономічний розвиток країни та, відповідно, міри його взаємозв’язків з національною економікою. Для цього необхідно чітко окреслити межі сільського господарства, тобто визначити підвиди діяльності, які воно передбачає як складова економіки, щоб уникнути подвійного обліку та точно відобразити його в загальноекономічних показниках. Основними інструментами дослідження є загальноекономічні моделі – система національних рахунків і таблиці “витрати-випуск”, на основі яких визначаються основні критерії виміру взаємозв'язків сільського господарства з іншими секторами національної економіки та його вплив на загальноекономічні результати. |
