Лексична полісемія як фундаментальна мовна універсалія реалізує інтерпретуючу та узагальнюючу здатність мислення та мови. Причина полісемії полягає у здатності мови через тотожність формальних засобів відображати об’єктивну подібність зв’язків між різними реаліями. Нові значення виникають на основі співвідношення наявних значень з ознаками відповідного поняття, знання людини про певний предмет, явище з досвіду, на ґрунті асоціативних зв'язків між порівнюваними явищами. Ад’єктивна лексика утворює особливий і дуже важливий пласт лексики, який характеризується своїми власними категоріями, що являють собою ознаку, властивість, якість, схоплені й зафіксовані в акті номінації. Використання апроксимативних методик, а саме – обчислення індексу полісемічності свідчить про наявність ієрархії індексу для різних лексико-семантичних категорій. Форма полісемічних прикметників сучасної англійської мови варіюється від морфемно простих до морфемно складних одиниць. Останні складають більше 90% ад’єктивної лексики англійської мови. Хоча прості лексеми становлять невелику частку англійської прикметникової системи, однак саме непохідна лексика складає її ядро. Отже, специфічним явищем англійської лексики є існування декількох словотвірних типів прикметників, а саме – одноморфемних та багатоморфемних ад’єктивних одиниць. Результати статистичних досліджень показали, що носій англійської мови в акті номінації використовує переважно морфемно прості прикметники. Про це свідчить той факт, що найвищий індекс полісемічності характерний для простих за структурою досліджуваних одиниць. Афікси, що входять до словотвірної структури похідних прикметників, звужують їхню семантику і не сприяють інтенсивному утворенню нових значень. Ще більшою мірою це стосується складних слів, які виявляють найменшу тенденцію до утворення полісемії. Спостерігається функціональна залежність між кількістю значень і кількістю слів, наділених таким числом значень. Із збільшенням кількості значень зменшується число слів, що є їхніми носіями. Наші висновки підтверджують гіпотезу про те, що кожне слово, яке виникає в мові, наділено певною, притаманною тільки йому здатністю до асоціативно-змістових переходів, взаємодії з іншими образами у свідомості людини. Для інтерпретації отриманих результатів ми назвали цю здатність, слідом за А.А.Полікарповим, семантичним потенціалом слова. Як правило, слова при утворенні є однозначними, але у процесі їхнього подальшого вживання вони послідовно реалізують свій семантичний потенціал шляхом нарощування числа значень через семантичні переноси. Для прикметників англійської мови найпродуктивнішим типом семантичних переносів є метонімія. За своїм семантичним потенціалом багатозначні прикметники англійської мови поділяються на три основні групи: слова зі звичайним, підвищеним та високим семантичним потенціалом. Більшість ад’єктивних одиниць англійської мови наділені звичайним потенціалом утворення нових значень (~80%), тому вони роблять основний внесок в утворення полісемії. Прикметників із підвищеним семантичним потенціалом порівняно небагато (~15%). Слів із високим потенціалом утворення багатозначності у словнику всього ~1%. Результати нашого дисертаційного дослідження доповнюють наявні в сучасному мовознавстві відомості про природу полісемії, сприяють отриманню ширшого уявлення про квантитативні характеристики полісемічних прикметників англійської мови та можуть бути використані для проведення аналогічних розвідок інших класів лексики. Перспективним також убачається контрастивний аналіз полісемії в різних мовах для виявлення як ізоморфних, так і аломорфних характеристик досліджуваних одиниць. | 