Іменники відіграють у фразеології найважливішу роль, оскільки вони відрізняються від прикметників і дієслів лексичною різноманітністю і вживаються у складі фразеологізмів найчастіше.
Одиниці лексико-семантичного підкласу “Соматизми” входять до складу найбільшої кількості ФО, хоча за обсягом (кількістю іменників) переважає ЛСП “Предмети побуту, знаряддя праці та будь-якої діяльності”. Фразеологічно найпродуктивнішим іменником у словнику є слово „Hand“. Якщо іменник – семантичне ядро фразеологічного сполучення слів, то дієслово – його синтаксичний центр. Дієслова у фразеології вживаються не набагато рідше, ніж іменники, проте не вирізняються лексичною різноманітністю. Фразеологічно найпродуктивнішим дієсловом у словнику є „sein“, але зрозуміло, що воно служить лише для зв’язку слів. Фразеологічно найпродуктивніший ЛСП серед дієслів – “Рух”, а найбільший за обсягом – “Фізичний вплив”. Прикметник вживається в німецькій фразеології значно рідше, ніж іменник та дієслово. Найбільшим за обсягом та найпродуктивнішим ЛСП серед прикметників є ЛСП “Оцінка”, а найпродуктивнішою одиницею – прикметник цього ЛСП „gut“. Середньостатистична модель німецької ФО виглядає таким чином: іменник (2) + дієслово (3), тобто сполучення іменника з фразеологічною продуктивністю 2 слововживання і дієслова з відповідною продуктивністю 3 слововживання. Лексичні одиниці з умовно позитивною конотацією, як правило, переважають кількісно одиниці з негативною і у фразеологічному словнику, і в тексті. Частота вживання ЛСП у фразеології не є прямо пропорційною частоті вживання цього ЛСП відносно інших у тексті, тобто на частоту ЛСП у тексті в першу чергу впливає зміст твору, а у фразеології – конотаційні можливості лексичних одиниць ЛСП.
Що стосується окремих слів, то, в принципі, можна стверджувати таке: високопродуктивне слово у фразеологічному словнику є високочастотним у тексті. Найпродуктивніші у фразеології слова посідають перші місця і за власною частотою, і за кількістю ФО з ними у тексті. Тобто, чим більша кількість ФО з певним словом зафіксована словником, тим частіше це слово є компонентом ФО в тексті. Рідковживані слова становлять більшість усіх лексичних одиниць, зафіксованих у фразеологічному словнику, проте на них припадає незначна кількість ФО, тобто вони схильні до одно-дворазової фразеологічної сполучуваності, а загальновживані слова – до багаторазової. Отже, на конотацію рідковживаних слів впливає їх “екзотичність”, а на конотацію високочастотних слів – їх загальновідомість, давнє походження і легкість алегоричного переосмислення. 3. За допомогою кількісних підрахунків і статистичних методів можна вирахувати ступінь фразеологічності слова, ЛСП і словосполучення. Фразеологічність слова / ЛСП є складним явищем і не залежить лише від частоти вживання у фразеології чи в тексті. Її можна вирахувати за допомогою суми c2 і коефіцієнта спряженості К. Вона відображає силу зв’язку між словом / ЛСП і його вживанням у складі ФО в тексті відносно інших слів / ЛСП. Стабільний (фразеологічний) зв’язок у лексичних біномах, який відображає силу сполучуваності двох компонентів залежно від частоти їх спільного вживання в тексті відносно інших синтагматичних партнерів, і ступінь цього зв’язку, можна встановити також за допомогою суми c2 і коефіцієнта спряженості К. До фразеології (фразеологічного фонду) мови належать усі біноми зі встановленим стабільним зв’язком. Вони можуть бути трьох типів: “слово” + “слово”, “слово” + “ЛСП”, “ЛСП” + “ЛСП”.
Більшість біномів лексичної (традиційної) фразеології (типу “слово” + “слово”) зі встановленими нами стабільними зв’язками зафіксована словниками. На прикладі шести досліджуваних ЛСП та їх одиниць за допомогою статистичних методів у дисертації запропонована класифікація фразеологічних сполучень з урахуванням ступеня стабільного зв’язку між компонентами біномів. | 