Комплексний аналіз ПФ дав змогу зробити такі висновки: Поняття прецедентності взаємопов’язане з категорією інтертекстуальності, для позначення якої виправданим вважаємо застосування синонімічних термінів „інтерсеміотичність” та „інтердискурсивність”. Прецедентність феноменів є матеріальною базою інтерсеміотичності / інтертекстуальності / інтердискурсивності. Прецедент – це вербальний / невербальний чи вербалізований феномен, який „відбувся раніше” і слугує прикладом для зіставлення за нових умов. Прецедентні феномени зберігаються у свідомості носіїв мови у вигляді ментальних утворень та закріплюються у мові відповідними мовними знаками. Прецедентні феномени слугують для профілізації культурних концептів, формують національну ідеологію суспільства. Характеризуються тим чи іншим ступенем прецедентності та постійно відтворюються за нових умов. Різні види прецедентних феноменів мають притаманні їм властивості. Прецедентні імена – це різного роду власні назви, які втрачають своє основне призначення ідентифікації референта, стають носіями семантики, номінантами визначеного кола якостей, набором певних конотацій, що зумовлює їхнє уживання в якості еталонів / антиеталонів при порівнянні. Прецедентні імена виступають також символами інших прецедентних феноменів: прецедентних висловлювань / текстів / ситуацій. Семантика прецедентних висловлювань виявляє себе на поверхневому та глибинному рівнях. Їхнє поверхневе значення формується значеннями складових конституентів, у той час як глибинне вимагає переосмислення у контексті їхнього уживання. Можливість відтворювання прецедентних висловлювань у нових контекстах зумовлено їхнім інваріантним смислом, який зберігається, незважаючи на варіативні модифікації, які зумовлюються семантикою дискурсу. Особливістю прецедентних текстів є те, що жоден попередній текст не наводиться в новому повністю. Його активізація знаходить вираження прецедентними іменами / висловлюваннями / ситуаціями, які асоціюються з прецедентним текстом. Прецедентні тексти можуть засвідчувати також взаємодію „свого” та „чужого” на рівні різних жанрів. Прецедентні жанри характеризуються, насамперед, структурною специфікою, завдяки чому легко розпізнаються у текстах інших жанрів та слугують зміні тональності спілкування, виступають засобом економії мовних засобів. Символами прецедентних жанрів виступають прецедентні висловлювання / імена, атрибути типових для певного жанру ситуацій. Прецедентними є дійсні чи вигадані ситуації, з якими зіставляються подібні, причому оцінні конотації прецедентних ситуацій актуалізуються за нових умов. Їхня активізація здійснюється за допомогою прецедентних імен / висловлювань або згадуванням прецедентних текстів. Прецедентні феномени різного рівня (універсально-, національно- та соціумно-прецедентні) визначають референтну групу (людство, націю, соціум). Для успішної комунікації важливою є умова адекватності прагматичної пресупозиції, тобто припущення мовця про наявність прецедентного феномену у культурному просторі співрозмовника. Аналіз прецедентних феноменів у дискурсивній парадигмі дав змогу виявити їхні міждискурсивні міграції. Будучи продуктом одного дискурсу, вони запозичуються іншим, наслідком чого є творення нових смислів. Перетинання дискурсів засвідчує непередбачуваний зв’язок концептів (на основі перемінних, периферійних ознак, що репрезентуються прецедентними феноменами). Прецедентні феномени імпортуються у новий дискурс і виконують такі комунікативні функції: інформативну, номінативну, характеризації, сюжетно-композиційну. Встановлено, що прецедентні феномени в інформативній функції постачають читачеві інформацію про факти із життя автора твору; інформацію про етичні норми суспільства. Інформативна, водночас, пов’язана з функцією характеризації (автора твору, персонажів), а також номінативною. У номінативній функції прецедентні феномени як готові блоки-номінанти використовуються для репрезентації домінантних чи периферійних ознак різних концептів: політичних, економічних, культурних тощо. На прикладі концепту EHESCHLIEUNG (ОДРУЖЕННЯ) продемонстровано, які саме концептуальні ознаки даного концепту репрезентуються прецедентними феноменами. Функція характеризації проявляє себе у стилістичних фігурах порівняння, метафори, метонімії. Прецедентні феномени, завдяки своїй специфічній семантиці, виступають у ролі еталону, образу чи символу. Відповідно вживаються а) у синтаксичних порівняльних конструкціях „wie...”, „als...“, „als ob...“; б) у конструкціях із уживанням дієслів порівняння (unterscheiden, scheinen, erinnern an, gelten (auch) fr usw.); в) у синтаксичній позиції предикатива. Сюжетно-композиційна функція виявляє себе у тому, що вживання загальновідомих прецедентних імен чи висловлювань створює ефект очікування розвитку подій, що зумовлено, насамперед, оцінними конотаціями, які активізуються при сприйнятті прецедентних феноменів. Перспективу подальшого аналізу прецедентних феноменів вбачаємо у дослідженні таких питань: 1) автопрецедентів; 2) співпадання/ неспівпадання національно- та соціумно-прецедентних феноменів у міжкультурному просторі; 3) лакун у культурному просторі однієї нації порівняно з простором іншої. | 