У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та аналіз результатів вивчення сучасного стану і структури ялицевих лісів, їх природного і штучного лісовідновлення, збереження генетичних ресурсів і створення постійної лісонасінної бази ялиці білої на селекційній основі. В результаті проведених досліджень зроблено такі висновки та рекомендації: 1. Нинішній незадовільний стан ялицевих лісів у регіоні викликаний цілою низкою біоекологічних та антропогенних чинників, дія яких проявляється на різних стадіях онтогенезу ялиці білої. Оптимальним напрямком, спрямованим на відновлення втрачених лісотвірних позицій ялиці білої, є оптимізація та інтенсифікація процесів природного і штучного її відтворення на селекційній основі. 2. Під наметом корінних та умовно корінних деревостанів в ялицевих типах лісу процеси природного відновлення протікають, переважно, успішно. Однак структура сучасних ялицевих лісів не є оптимальною. Нині на 21% площ суяличин і яличин Буковини, 14% ялицевих судібров і дібров та ялицевих субучин і бучин, а також на майже 50% ділянок ялицевих сураменей і раменей головна типоутворююча порода відсутня. На 31-64% площ її дольова участь у складі деревостанів не перевищує 1-3 одиниці. Основним методом лісовідновлення на значній частині зрубів в ялицевих типах лісу в найближчій перспективі має стати комбінований. 3. У карпатському регіоні відібрано і занесено в Держреєстр 24 лісових генетичних резервати ялиці білої площею 1269 га, 17 га плюсових насаджень, 220 плюсових дерев, атестовано понад 20 га клонових лісонасінних плантацій. Плюсові дерева ялиці білої у віці 80-100 років перевищують середню висоту деревостану на 10-18%, діаметр – на 27-39%, мають широкі, густі, конусовидні крони, які займають 37-48% загальної висоти стовбура, гребінчатий тип галуження, середні за товщиною скелетні гілки, гладку та тріщинувату кору світло-сірого, сірого і бурого забарвлення, прямий повнодеревний стовбур, очищений від мертвих сучків на 16-20% (кращі – на 9-15%), добре насіннєношення, відсутність вад стовбура, крони і деревини. Закономірності в зустрічності плюсових дерев у деревостанах не виявлено. Вони можуть зустрічатися як по кілька штук поблизу, так і поодиноко, на значних віддалях одне від одного. Біля половини плюсових дерев (47%) використовуються в селекційно-насінницьких програмах. 4. Підщепами і прищепами для ялиці білої придатні лише рослини з роду Abies. Найкращими підщепами є вирощені у відкритому ґрунті 4-5 річні саджанці середньою висотою біля 24-25 см, діаметром – 3 мм. Найвищі показники приживлюваності досягаються під час щеплення способом серцевиною прищепи на камбій підщепи (85-97%) в період активного росту і розвитку підщепи та початку розвитку (розпукування верхівкової бруньки) прищепи (93%). Літні щеплення приживлюються значно гірше (58-63%, а під час засух – 35-42%). Середній приріст трансплантантів у відкритому ґрунті в перший рік коливається від 3,1 до 5,0 см, у другий – 10,4-17,1 см, у третій – 23,1-30,8 см. У теплиці прирости набагато нижчі і складають, відповідно, 3,0-4,9; 5,6-6,0; 7,2-9,0 см. 5. Атестовані клонові плантації ялиці білої створені в 1975-1986 роках. Найбільшою площею їх у регіоні (15,0 га) та й в Україні в цілому представлений лісонасінний комплекс Коломийського ДЛГ. Перше незначне цвітіння трансплантантів тут зустрічалось уже на 6-7 рік, а нормальні за розмірами і повнозернисті шишки було одержано на 9-10 рік. Характер цвітіння ялиці має помітні відмінності від інших хвойних видів. Спочатку в неї спостерігається рясне чоловіче цвітіння (особливо з 11-річного віку щеп), а жіноче запізнюється на 3-4 роки. Диспропорція згладжується в 15-16-річному віці плантацій. 6. Середній відсоток визрівання шишок у найбільш урожайні роки не знижується нижче 95% від жіночих стробілів, а у восьми клонів (26,8%) він був максимальним – 100%. Коефіцієнт кореляції між масою і довжиною шишок високий (r = 0,800), а між масою і шириною – середній (r = 0,396). Найбільші за масою і розмірами шишки переважно зустрічаються в найменш урожайних клонів (r = 0,768). Найбільше шишок спостерігається на гілках другого-четвертого кілець у середніх за ростом і розвитком трансплантантів. 7. Упродовж останніх дев’яти років врожайність плантації ялиці в Передкарпатті збільшилась від 1 кг насіння на 1 га (1995 р.) до 96,5 кг (2003 р.). Між розмірами шишок і насіння виявлені від’ємні зв’язки (r =-0,121 між довжиною шишок і насіння та -0,237 – між їх шириною). Між масою шишок і насіння хоч і спостерігається позитивний зв’язок, але він є досить слабким (r = 0,109 – маса шишок – ширина насіння і 0,197 – маса шишок-довжина насіння). Між середніми масами шишки і 1000 шт. насіння він уже більш суттєвий (r = 0,345). Не виявлено зв’язку між середніми розмірами шишок і масою насіння в них (r = -0,059... – 0,018), проте спостерігається пряма залежність між розмірами шишок і кількістю насіння в них (ушишках довжиною 10-11 см є 180-190 шт. насіння, а довжиною 15-16 см – їх уже 240-270 шт.). 8. За інтенсивністю насіннєношення за всі роки спостережень на плантаціях Коломийського ДЛГ найбільш продуктивними є клони 35, 16, 22, 29ч, 25, 32ч, 13, 32, 30ч, 31. Вони продукують більше половини насіння плантації (51,7%). Середньопродуктивними є клони 26, 31ч, 36ч, 33ч, 37ч, 20, 15, 35ч, 33, 34, які дають також відчутну частину насіння – 29,6%. Наведені вище клони слід використовувати під час створення плантацій підвищеного генетичного рівня (ІІ-го порядку). 9. Плантаційні шишки і насіння мають достовірні переваги над виробничим збором. Найбільш істотними є перевищення в масах шишок, насіння в одній шишці і 1000 шт. його, а також у схожості насіння. Результатом селекційних робіт є авторське свідоцтво на перший в Україні сорт ялиці білої “Коломийська”. 10. За рахунок реалізації сортового насіння плантації повністю окуплять затрати на їх створення, впорядкування і функціонування через 11 років із початку насіннєношення або через 23 роки після закладки. Якщо прийняти до уваги, що плантація повинна функціонувати щонайменше 40 років, то решта 17 років будуть прибутковими. При цьому 15 га плантацій приноситимуть щорічний прибуток близько 15 тис. грн. За рахунок підвищення продуктивності насаджень, створених із плантаційного насіння, у віці стиглості додатково можна щорічно одержувати 10 тис. м3 деревини таксовою вартістю 90 тис. грн. 11. Проведені нами 20-річні спостереження дали можливість виділити три основних стадії розвитку щеп: фаза приживлювання (як правило, один сезон); фаза росту і формування крон (5-7 років) і фаза насіннєношення, яка розпочинається в умовах Передкарпаття на восьмий-десятий рік. 12. У трирічних півсібсових потомствах спостерігається тісний кореляційний зв’язок між висотою рослин і діаметром кореневої шийки (r = 0,834), діаметром крони (r = 0,744), кількістю верхівкових бруньок (r = 0,702), довжиною центральної бруньки (r = 0,749), довжиною глиці верхнього кільця (r = 0,781). Серед дев’яти клонів, висота яких перевищує середню, шість (35,3% з усіх облікованих) мають достовірно вищі показники з усіх вищеназваних параметрів. Це потомства клонів 15, 21, 32, 13, 31 і 14. Коефіцієнт спадковості (h2) за висотою складає 0,28, а за діаметром – 0,19. 13. Високий початковий рівень забезпеченості лісокультурних площ природним поновленням головних і супутніх порід не звільняє від необхідності своєчасного їх обстеження і проведення агротехнічного і лісівничого доглядів за ним. Ігнорування цими вимогами не дає можливості сформувати в подальшому високопродуктивні ялицеві насадження оптимального породного складу і структури. 14. Дослідження особливостей формування молодняків природного походження на зрубах різних деревостанів підтвердили доцільність більш якісного проведення натурних облікових робіт самосіву і підросту, а також дозволили сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинної нормативної бази стосовно обліку й оцінки якості лісокультурних об’єктів. 15. Основними напрямками розширення обсягів вирощування садивного матеріалу ялиці білої в лісових розсадниках є: покращення рівня їх забезпеченості якісним насінним матеріалом; впровадження ефективних технологій його тривалого зберігання; застосування науково обґрунтованих схем посіву насіння і технологій вирощування сіянців і саджанців; підвищення родючості ґрунтів постійних лісорозсадників; недопущення пошкодження рослин низькими температурами, шкідниками і хворобами; підвищення уваги до оцінки якості вирощеного садивного матеріалу. 16. Нинішній обсяг створення лісових культур із перевагою в складах ялиці є недостатнім для розширеного відтворення цієї породи. Його слід збільшити щонайменше вдвічі за рахунок видової оптимізації культур в ялицевих типах лісу; введення ялиці до складу створюваних молодняків в інших типах лісорослинних умов; розширення обсягів проведення реконструктивних заходів лісокультурними методами в похідних деревостанах. |