Дослідження процесу секуляризації у соціології свідчить про те, що цей соціальний процес, який займає чільне місце у проблематиці соціології релігії потерпає під впливом динамізму соціальних перетворень у сучасному суспільстві, та з боку глобалізації, суттєві зміни, які виходять за межі традиційного розуміння терміну секуляризації, представленого теоретичним внеском Вебера, Дюркгейма, Маркса, Маліновського, Парсонса, Бергера, О’Ді. Закладена в цих теоріях методологічна основа аналізу сутності секуляризації залишається адекватною для дослідження процесу секуляризації на протосоціологічному та класичному етапах розвитку соціології. В той же час дисертаційне дослідження виявило, що сутність терміну секуляризації змінювалась від етапу до етапу розвитку суспільства. Зокрема, на протосоціологічному етапі розвитку соціології вони проявились у наступному: У характері протікання процесу секуляризації через виникнення і появі та розширенні обмежень структури і функцій релігії: від обмеження економічної і державницької функцій церкви окремого регіону (Венеція) до поступового розширення сфер обмежень на галузь медицини, освіти, науки і культури; У розумінні сутності поняття секуляризації, ці зміни відбилися в такому контексті: від розуміння секуляризації як процесу вилучення певних функцій від інституту релігії, через розуміння як обмеження сакрального впливу інституту релігії, на світське життя і розширення секуляризаційного характеру функцій інших інститутів (не тільки держави та економіки, а також інституту культури, науки, освіти та медицини).
На етапі класичної соціології, зміни у характері протікання секуляризації відбуваються через розширення її впливу на більшість соціальних інститутів і, відповідно, на суспільну свідомість – з одного боку, та деяких змін у діяльності інституту релігії з метою зберегти вплив на суспільство, міняючи характер і форми сакралізації. У соціологічній рефлексії ці тенденції знайшли відображення у дискусії щодо розуміння причин і наслідків секуляризації, в контексті перспектив релігії на майбутнє. Аналіз позицій дослідників різного спрямування (Конт, Маркс, Фромм та Бергер, Парсонс), засвідчують, що тенденція пов’язувати проблеми секуляризації з проблемою існування релігії збереглась і в сучасній соціології яка представлена в таких основних теоріях: а) секуляризація, як втрата „священного і погроза соціальному порядку і згоді” (Луман); б) секуляризація, як витіснення релігії наукою, раціональним мисленням, світською етикою (О’Ді); в) секуляризація як еволюція релігії і її видозміни в ході соціальних змін (Белла). На думку дисертанта в своїй сукупності і взаємодії ці основні сучасні теорії відображають складний і неоднозначний характер впливу секуляризації не тільки на релігію, але й на все сучасне життя. Отже методологічний потенціал кожної з теорій та залучення їх для дослідження секуляризації має узгоджуватись з конкретно-історичними соціальними умовами того чи іншого суспільства, з притаманною йому сукупністю діючих напрямів, форм і організацій релігійного життя. Наші дослідження засвідчили, що під впливом сукупності соціальних чинників виявлено наступні тенденції секуляризації в сучасному суспільстві: А) секуляризація розширює простір свого впливу на суспільне життя, охоплюючи не тільки релігійну сферу, але й практично всі основні сфери суспільства; Б) змінюється характер впливу сакралізації, від обмеження функцій релігії, до розширення функцій основних соціальних інститутів шляхом вивільнення їх від впливу релігії; В) секуляризація в процесі вивільнення соціальних інститутів, організацій, спільнот та громадян від впливу релігії поступово перебирає на себе функцію захисту їх від небезпек і страхів, котра деякій мірі звужується і втрачається релігією. Виявлені зміни у процесі сакралізації, як доводить дисертант, впливають на характер взаємодії між основними соціальними інститутами сучасного суспільства і вимагають уточнення евристичного потенціалу терміну секуляризація. Еволюція терміну секуляризації як засвідчило дисертаційне дослідження, відображала зміни у процесі секуляризації, його ролі у суспільному житті в певні періоди історії впливом секуляризації на взаємодію між основними соціальними інститутами суспільства - релігією, політикою, економікою, культурою, сім’єю. Виявлено, що взаємодія між інститутом релігії і іншими основними соціальними інститутами, мала свою специфіку щодо кожного з інститутів яка витікала із співвідношення їх основних функцій з функціями інституту релігії. В той же час виявлено спільна тенденція змін у цих взаємодіях, яка проявилася у поступовому вивільненні всіх основних соціальних інститутів від домінування з боку релігії. Ця загальна для всіх суспільств тенденція у взаємодії релігії з іншими соціальними інститутами під впливом секуляризації носить конкретний історичний характер. Дослідження показали, що в умовах українського суспільства ці взаємодії з під впливом визначальних для сучасної України радикальних трансформацій в поєднанні з кризовими явищами у всіх сферах суспільного життя. Здійснений у дисертації ретроспективний аналіз секуляризаційних процесів у різні історичні періоди, виявив взаємозв’язок між процесами секуляризації та сакралізації в якому десакралізація є специфічною реакцією на процес сакралізації. Секуляризаційний процес виступає актом внутрішнього якісного трансформування релігійного комплексу, що істотно звужує сфери реалізації її функціональності. В той же час сакралізація, постає суттєвим чинником розширення «соціального простору» та сфер функціонування релігії, оскільки релігійне санкціонування поширюється на соціальні інституції й організації, відносини, форми суспільної та індивідуальної свідомості, поведінку та діяльність віруючих людей. Зокрема, це проявляється у виникненні нових релігій, які у своїй діяльності все більше виходять за межі того, що характеризує їх як власне релігійні, оскільки у своїй діяльності вони все більшою мірою змушені переорієнтовуються з вертикального підпорядкування відносин «Бог – людина» на горизонтальне «Людина – людина», що веде до зменшення в них сакральних моментів. Дисертаційне дослідження динаміки змін у змісті, обсязі та характерних ознаках процесу секуляризації показало, що евристичний потенціал цього поняття виходить за рамки застосування його лише для дослідження і описання релігійної сфери суспільного життя. Наше дослідження підтвердило суттєві методологічні можливості поняття секуляризації і за межами релігійної сфери, зокрема для дослідження взаємодії інституту релігії з іншими соціальними інститутами (політика, економіка, культура, родина). Крім того, при дослідженні процесуального характеру секуляризації з’ясувалось, що це поняття адекватно описує не тільки процес обмеження або розширення обсягу і функцій релігії, але й є придатним для описання більш складних процесів: розширення і звуження обсягу функцій соціальних інститутів, передачу цих функцій від одного соціального інституту до іншого, ліквідація окремих функцій в одних інституціях або перебирання їх в повному обсязі іншими інститутами. Залучення методологічних можливостей поняття секуляризація для дослідження процесів змін що відбуваються у взаємодіях між соціальними інститутами сучасного суспільства та адекватне їх представлення у теоретичних знаннях створює сприятливі перспективи для дослідження можливостей використання поняття секуляризації у дослідженні такої взаємодії в суспільствах нестабільних з високою мірою невизначеності, у суспільствах які отримали визначення – суспільств ризику. Саме на дослідження евристичних можливостей поняття секуляризація в цьому спрямуванні довело можливість і доцільність використання його і дослідженнях соціальних процесів та інститутів сучасних інститутів із залученням синергетичної методології дослідження. Використання евристичного потенціалу поняття секуляризації дозволяє, на нашу думку, залучити його в модель динаміки розвитку не тільки релігійних рухів, але й світських спільнот, організацій та процесів у сучасному українському суспільстві і виділити на основі їх взаємовпливів реальних суб’єктів взаємодії у ситуаціях криз та розробити цілісну структурно-функціональну модель системи індикаторів ризику у складній суспільній системі. |
