Анотація до роботи:

Понькіна А.М. Саксофон у музичній культурі ХХ століття (на матеріалі сонатної творчості зарубіжних та українських композиторів). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 — Музичне мистецтво. — Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського. — Харків, 2009.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню специфіки саксофона, його технічних та виразових можливостей в музичній творчості ХХ ст. Розглянуто задіяність саксофона в творах сонатного жанру. Запропоновано періодизацію розвитку жанру сонати для саксофона, на підставі чого виявлено: 1) характерні тенденції формування та подальшої еволюції жанру; 2) індивідуальні риси кожного із визначених періодів; 3) характеристику технічних і виразових можливостей інструмента.

У дослідженні осмислюються процеси жанрово-стильової модифікації сонати для саксофона в контексті композиторської практики ХХ ст. У зв’язку з цим виділяються різновиди сонати для саксофона. За типом музичної семантики виокремлено шість „гілок” сонатного „древа”: необарокова, неокласицистична, неоромантична, фольклорна, соната в джазовому стилі й авангардна соната. За критеріями виконавського складу вирізняються такі різновиди, як соната-соло, ансамблева соната (саксофон і фортепіано; саксофон, віолончель і фортепіано; саксофон і банджо), соната у супроводі симфонічного оркестру та різноманітних складів камерного ансамблю (в тому числі, й естрадного).

У контексті цілісної жанрової системи сонатної творчості визначено наступні типи співвідношення партій саксофона і фортепіано: „паритетний”; „акомпанементний”; „персоніфікація” (в поодиноких випадках – переважає тематизм фортепіано); непередбачуване співвідношення (партії інструментів не виписані в нотному тексті, а залежать від волі виконавця).

У світлі загальних тенденцій музичної культури ХХ ст. виявлено індивідуалізацію сольної партії в сонатах для саксофона, для якої притаманними стають каденція і нетрадиційних виконавських прийомів гри на інструменті: одні з яких були принципово новими, інші – переосмислені з огляду на виконавську практику.