Анотація до роботи:

Ничипорук О.Ю. Ризики в сільському господарстві: виявлення, оцінка, управління. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 “Економіка сільського господарства і АПК”. – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2002.

Дисертація присвячена проблемам управління ризиками в галузі сільськогосподарського виробництва. У роботі обґрунтовано теоретичні та методологічні засади управління ризиками аграрних підприємств, узагальнено вплив особливостей сільського господарства на рівень ризику.

Розроблено схему розподілу функцій по ідентифікації ризиків в аграрному виробництві, запропоновано методику оцінки ризиків в процесі розробки виробничої програми рослинництва. В теоретико-методологічному, методичному і прикладному аспектах досліджена проблема диверсифікації як одного із важливих інструментів управління ризиками підприємств. Обґрунтовані, зокрема, форми і види диверсифікації стосовно агропромислового виробництва, сучасні тенденції її розвитку, переваги та загрози, які несе в собі диверсифікація для товаровиробників, запропонована методика визначення її рівня та впливу на рівень ризику аграрних підприємств.

Узагальнено світовий і вітчизняний досвід страхування в сільському господарстві і розроблено підходи до удосконалення державної підтримки страхування в сільському господарстві.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення задачі управління ризиками аграрних підприємств. Результати досліджень, викладених у дисертації, дозволяють зробити наступні основні висновки.

1. Сільськогосподарське виробництво об’єктивно є галуззю з відносно високим рівнем ризику. Воно має ряд особливостей, які обумовлюють певну специфіку прояву ризику та управління ним на аграрних підприємствах.

2. Сучасний стан управління ризиком на аграрних підприємствах потребує удосконалення. З метою налагодження дієвої системи управління ризиками аграрного підприємства необхідно залучати до процесу управління спеціалістів і керівників господарства, що дозволяє використати знання і досвід найбільш кваліфікованої частини персоналу підприємства, уникнути негативних наслідків ризику або значно пом’якшити їх завдяки тому, що в подальшому заходи з управління ризиком будуть реалізовуватися цією ж групою працівників, які знайомі з проблемою.

3. Серед всіх ризиків, що притаманні сільськогосподарському виробництву, найбільший вплив на аграрні підприємства мають виробничий і ринковий ризики, які потребують детальної оцінки. Для оцінки ризику аграрних підприємств в галузі рослинництва запропонована методика аналізу ризику в процесі планування урожайності сільськогосподарських культур, яка враховує співвідношення цін на ресурси і продукцію та вплив природних факторів.

4. Підприємницький ризик є не тільки джерелом збитків, але й основою підприємницького доходу. Тому управління ризиком розглядається нами як сукупність рішень, що встановлюють допустимий рівень ризику функціонування підприємства при збереженні прийнятного рівня ефективності господарської діяльності.

5. Вплив управлінських рішень на рівень ризику аграрних підприємств є багатоваріантним і вимагає детальної оцінки. Можливі варіанти такого впливу обґрунтовані в роботі.

6. Українські аграрні підприємства традиційно є широкодиверсифікованими. В сучасних умовах необхідно для кожного підприємства визначити оптимальний рівень диверсифікації виробництва. Результати аналізу літературних джерел і власних досліджень свідчать, що не всі види диверсифікації знижують рівень ризику підприємства та підвищують його ефективність.

7. Дослідження впливу диверсифікації на рівень ризику аграрних підприємств потребує обґрунтованої оцінки її рівня. В роботі для такої оцінки запропоновано методичний підхід на основі модифікації коефіцієнта зосередженості галузей, досліджено вплив диверсифікації на стабільність фінансового стану підприємств.

8. Сучасний стан страхування сільського господарства в Україні не відповідає потребам в страховому захисті аграрного виробництва. Причиною цьому є як слабкий фінансово-економічний стан аграрних підприємств, так і високий рівень страхових тарифів.

9. Розвиток страхування урожаю сільськогосподарських культур потребує, як і в більшості розвинутих країн, державної підтримки. В роботі сформульовані основні принципи такої підтримки: добровільність страхування, диференційоване відшкодування державою частини страхових тарифів по різних культурах, регулювання державою розміру страхових тарифів або методики їх розрахунку, встановлення державою вимог до страхових компаній, що беруть участь в такій програмі (розміри компаній, наявність відповідних спеціалістів тощо), регіональний підхід.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Ничипорук О.Ю. Підходи до дослідження ризику в сільському господарстві // Економіка і підприємництво: Зб. наук. праць молодих вчених і аспірантів. Вип. 5/ Відп. ред. С.І. Дем’яненко. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 128-132 (0,26 д.а.)

2. Ничипорук О.Ю. Зв’язок виробничого ризику з витратами в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2000. - №11. – C. 63-67 (0,32 д.а.)

3. Ничипорук О.Ю. Вплив управлінських рішень на рівень ризику підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 139. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002.- С. 3-8 (0,25 д.а.)

В інших виданнях:

1. Бізнес-план для сільськогосподарського виробництва. – К.: Міжнародна Фінансова Корпорація, “Століття”, 2000. – 132 с. (особисто автором пп. 2.8 – 0,2 д.а.)

2. Ничипорук О.Ю. Вплив реформування аграрного сектора на рівень ризику підприємств // Проблеми реформування ринкової економіки. Спеціальний випуск. Міжвідомчий науковий збірник. Спеціальний випуск. -–К: КНЕУ, 2000. – C. 173-175 (0,19 д.а.)

3. Ничипорук О.Ю. Перспективи розвитку страхування врожаю сільгоспкультур // Пропозиція. – 2001. - №4. – C.28-29 (0,32 д.а.)

4. Ничипорук О.Ю. Вплив особливостей сільського господарства на економічний ризик // Проблеми економічного ризику: аналіз та управління. Збірник наукових праць за матеріалами Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Міносвіти України, КНЕУ, 1998. – С. 51-52 (0,1 д.а.)