Усна комунікація спрямована на переконання адресата через надання йому нової інформації, що не повністю збігається з його поглядами або є зовсім протилежною, і, зрештою, змушує погодитися з прослуханим текстом. Переконання відбувається у риторичному аспекті за допомогою не лише логічних засобів, але й емоційно-психологічних, які враховують особливості реципієнта, формуючи не стільки знання, скільки думку. Просодичні компоненти відіграють провідну роль у публічному мовленні, а саме формують у реципієнта ставлення до мовця або до предмету повідомлення, впливають на зацікавленість змістом промови, на ступінь переконання слухача; викликають довіру до мовця, реалізуючи перлокутивну функцію інтонації, що полягає у привертанні та утриманні уваги реципієнта, сприяє встановленню контакту і "захопленню" текстом, а також створює певний емоційний фон і настрій адресата. Найавторитетнішим джерелом релігійної інформації та найефективнішим засобом впливу на віруючих є проповідь, яку ми розуміємо як публічне мовлення, що продукується в церкві проповідником (адресантом) перед прихожанами (адресатом). Суть проповіді реалізується закличною, стверджуючою та пояснювальною стратегіями релігійного дискурсу. Цільовою настановою такого жанрового типу є вплив на відчуття, свідомість та волю людини з метою переконання її в необхідності дотримання норм та правил життя, які проповідуються, формування у неї певної поведінкової реакції, оскільки основною метою християнської проповіді вважають виховання в людині християнського світогляду, здатність відповідати на питання сучасності, давати віруючим конкретні рекомендації і служити зразком в життєвих ситуаціях. Встановлено, що вступ, основна та заключна частини проповіді можуть мати різні прагматичні завдання, які по-різному впливають на слухача, викликаючи в нього напружений та збуджений стан, коли мовець закликає до певних дій, до практичного виконання Слова Божого, або заспокоюють прихожан, наближаючи їх до Бога, спонукають відчути благоговіння перед Богом, а також морально повчають слухачів проповіді. Просодичні компоненти висловлення здійснюють значний мовленнєвий вплив на реципієнта під час сприйняття німецькомовної проповіді. Перлокутивний ефект виникає внаслідок специфічного застосування мелодики, наголосу, паузації, ритму та темпу. Модифікації мелодійного контуру, різноманітність інтонаційних моделей сприяють появі конотативного значення від прослуханого тексту та впливають на сприйняття інформації реципієнтом. Специфічне поєднання тональних рівнів слугує не лише важливим елементом у процесі сприйняття та розуміння тексту, але й привертає і утримує увагу реципієнта. Різке падіння мелодики на наголошеному голосному свідчить про переконання мовця у своїх словах та вносить додатковий відтінок до смислового центру. Висхідно-низхідний тон викликає довіру й пересвідчення адресата в істинності викладених положень. Висхідні тони захоплюють слухача й долучають його до прихованого діалогу. Ненаголошеність повнозначних слів призводить до зниження їхньої семантичної ваги, що впливає на ритмічну структуру тексту проповіді. Натомість акцентуація службових слів сприяє утворенню гармонійного ритмічного рисунку, завдяки чому досягається особливий перлокутивний ефект. Періодичне виділення слів сильним та емфатичним наголосами супроводжує процес викладення проблеми, якою мовець намагається зацікавити адресата. Гармонійна зміна динаміки ритму сприяє більшій експресивній та емоційній насиченості змісту. Ритм за структурою варіює від плавного й простого до стакатоподібного й змішаного і передає ставлення мовця до промови. Варіативність ритму залежить від теми та емоційного насичення тексту. Плавний регулярний ритм викликає у адресата відчуття монотонності та заспокоєння, у той час як стакатоподібний ритм спричиняє появу різноманітних емоцій, відчуття активності, напруженості тощо. Паузи формують ритмічний рисунок проповіді, надають експресивноемоційного навантаження тексту і виконують відповідне прагматичне завдання. Для виразного та емоційного мовлення характерне виділення слів шляхом уживання пауз перед важливим семантичним центром. Сегментування тексту без паузації, здійснене тільки за допомогою мелодики, робить просодичну структуру висловлення більш різноманітною. Зміна в стані, поведінці реципієнта проповіді може відбуватися внаслідок взаємодії різних просодичних засобів, за допомогою яких актуалізується перлокутивна функція інтонації. Встановлені модифікації просодичних характеристик забезпечують досягнення основних цілей, які ставить перед собою проповідник: вплинути на слухача таким чином, щоб йому не лише запам’яталася сама промова, але й відбулися зміни в його поведінці стосовно дотримання моральних принципів та етичних норм. Отже, перспективний напрямок подальших досліджень вбачається у комплексному аналізі просодичних характеристик проповіді, а також інших публічних текстів, включаючи тембр та гучність, які також можуть здійснювати вплив на сприйняття та оцінку реципієнтом усного публічного тексту. |