У дисертації наведене теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки та обґрунтувати наступні пропозиції: 1. Розкриття сутності деривативів базується на характеристиці строкового ринку. В сучасній науковій літературі строковий ринок досить часто ототожнюють з ринком похідних фінансових інструментів, або деривативів. Разом з тим, строковий ринок є ширшим від ринку похідних фінансових інструментів. Ринок похідних фінансових інструментів це складова строкового ринку, що відображає перерозподіл ризиків. Деривативи це фінансові інструменти у формі контракту на продаж/купівлю певних активів (товарів, цінних паперів, валюти, інших активів) на відповідних умовах у майбутньому, вартість яких залежить від ціни базового активу. 2. Роль ринку похідних фінансових інструментів в економіці обумовлена виконанням двох основних функцій. Перша – це перерозподіл ризиків між суб’єктами господарювання (операції з хеджування), друга – це перерозподіл доходів між учасниками ринку строкових угод (спекулятивні операції). 3. Застосування термінології на строковому ринку України має базуватись на загальноприйнятих у світі стандартах, що пояснює доцільність використання терміну „похідні фінансові інструменти” до всіх деривативів незалежно від базового активу. Щодо тлумачення деривативів як „похідних цінних паперів”, то, на нашу думку, це невірно, оскільки тільки ті деривативи, які стають біржовим товаром (ф’ючерси та опціони) після проходження стандартизації, набувають ознак цінних паперів. Вважаємо також недоцільним віднесення до похідних цінних паперів депозитарних розписок або сертифікатів, бо вони не мають всіх ознак похідних фінансових інструментів і не є інструментами строкового ринку. При вдосконаленні нормативно-правової бази функціонування ринку деривативів в Україні доцільно враховувати класифікацію деривативів, що застосовує Банк міжнародних розрахунків. 4. Світовий ринок деривативів, як біржовий так і позабіржовий, характеризується інтенсивним зростанням обсягів торгівлі. Головною тенденцією динаміки структури цього ринку за категоріями деривативів стало суттєве скорочення частки товарних деривативів з одночасним зростанням питомої ваги контрактів з фінансовими активами, у першу чергу процентними деривативами на біржовому сегменті та валютними – на позабіржовому. При цьому спостерігається стрімке скорочення деривативів на акції і збільшення частки деривативів на процентні ставки, фондові індекси та валюту. Аналіз біржових деривативів за інструментами показує, що в сучасних умовах більш динамічно розвиваються опціони. 5. Наразі позабіржовий ринок деривативів перевищує кількісні характеристики розвитку біржового ринку. Однією з причин зростання позабіржового ринку можна вважати те, що його розвиток відбувається в умовах відсутності жорсткого регулювання. На позабіржовому ринку панівне становище займають валютні деривативи, які за обсягами обігу превалюють над процентними деривативами. Разом з тим, валютна група в структурі позабіржового ринку фінансових деривативів зазнала помітного скорочення порівняно зі збільшенням обсягів операцій з процентними інструментами. 6. Основними причинами недостатнього використання ринку деривативів у країнах з перехідною економікою є обмеженість ринків базових активів, слабка або неадекватна законодавча база, не розвинена ринкова інфраструктура. Разом з тим, протягом останніх років ринки деривативів країн, що розвиваються, постійно зростали, особливо в тих країнах, в яких було скасовано контроль за рухом капіталу та значного розвитку досягли ринки базових активів, зокрема, боргових цінних паперів. Зростаюче використання похідних інструментів на ринках країн з перехідною економікою сприяє міжнародному руху капіталів та допомагає інвесторам управляти ризиками, які притаманні інвестуванню на таких ринках. 7. Найбільш зростаючим сегментом на глобальних ринках та на ринках країн, що розвиваються, є ринок кредитних деривативів. Вітчизняне правове поле залишає кредитні деривативи поза увагою, хоча їх впровадження могло б дозволити значно знизити високі кредитні ризики, притаманні економіці України і тим самим сприяти зміцненню фінансової стійкості комерційних банків. Кредитні деривативи входять до переліку тих інструментів, які можуть збільшити потоки капіталу до фінансового ринку України. 8. Незважаючи на потенційно позитивну роль строкового ринку у мінімізації ризиків та функціонуванні економіки, діяльність на ринках строкових угод, особливо в перехідній економіці, є ризиковою як для професійних учасників ринків, так і для їхніх клієнтів, а на думку деяких іноземних фахівців використання деривативів привносить суттєвий негативний вплив на стабільність національних та міжнародних фінансових ринків. Це обумовлює необхідність створення дієздатної системи державного регулювання відносин на ринку деривативів. Виконання функцій регулювання та контролю на ринку деривативів має бути покладено на один орган державного регулювання, яким на сьогодні може бути Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України. 9. Спроби впровадження деривативів в Україні були невдалими. Становлення вітчизняного ринку деривативів було пов’язано з функціонуванням організаційно оформленого ринку та переважанням на ньому спекулятивних мотивів. Об’єктивним чинником, що стримує його розвиток є насамперед певна обмеженість товарного ринку та закритість фондового. Суб’єктивними факторами, які перешкоджають становленню та розвитку ринку похідних фінансових інструментів є недосконалість законодавства й недостатній рівень професійної підготовки учасників ринку. 10. На сучасному етапі в Україні існує об’єктивна необхідність хеджування ризиків на валютному ринку. В умовах правового обмеження використання валютних деривативів доцільно впроваджувати інші механізми, наприклад, маржинальну торгівлю. Вона може використовуватися для хеджування майбутніх угод, спекуляцій, або з метою економії ресурсів, у разі, коли між партнерами існують зустрічні грошові потоки. Даний ринок існує в Україні декілька років, але необхідно врегулювати питання участі українських фінансових компаній як торговців на даному ринку, можливість участі юридичних осіб – учасників зовнішньоекономічної діяльності в процесі хеджування експортно-імпортних операцій. 11. В Україні законодавчо не врегульовано питання щодо можливості емісії біржових деривативів та розрахунково-клірингового обслуговування організаційно-оформленого ринку деривативів. Так, фондова біржа в Україні не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Законом „Про товарну біржу” визначається, що товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Найважливішим елементом біржового механізму торгівлі, який дозволяє вирішити проблему ризиків, є механізм гарантування виконання зобов’язань за контрактами, який створюється кліринговою (або розрахунково-кліринговою) палатою. Організаційно клірингова палата може бути структурним підрозділом біржі або окремою юридичною особою. Законом „Про банки і банківську діяльність” чітко не передбачено можливості виконання банками функцій клірингової палати. До того ж, це не передбачається і законодавством про національну депозитарну систему України. Спеціальне визначення такого суб’єкту ринку цінних паперів як „розрахунково-клірингова палата біржі” у вітчизняному законодавстві відсутнє. Потребує також змін Закон України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” в частині розширення переліку діяльності учасників Національної депозитарної системи, зокрема депозитаріїв за рахунок клірингу та розрахунків за угодами з похідними фінансовими інструментами, обліку гарантійних коштів та фінансових результатів учасників ринку деривативів. 12. Доцільно внести зміни до Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”, які стосуються розширення переліку видів цінних паперів за рахунок похідних фінансових інструментів, а також визначення фондових бірж як емітентів біржових деривативів. Вдосконалення чинного законодавства буде сприяти розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні. |
