У дисертації проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вирішення комплексу проблемних питань у сфері формування і функціонування регіонального ринку молока і молокопродуктів. За результатами проведених досліджень зроблено наступні наукові і практичні висновки: 1.Аграрний ринок – це сукупність обмінних операцій, які регулюють економіко-технологічні зв’язки при здійсненні виробництва і купівлі-продажу сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки. За своєю суттю і призначенням він об’єднує такі компоненти: матеріально-технічне постачання; сільськогосподарське виробництво; переробку сільськогосподарської сировини та випуск харчових продуктів; збут сільськогосподарської сировини і продукції; кредитно-фінансові установи, що обслуговують АПК; споживання кінцевого продукту; систему маркетингу. 2.Ринок молока і молочних продуктів - це система економічних, фінансових і обмінно-торгових відносин між виробниками та споживачами молока, яка покликана збалансувати попит і пропозицію та забезпечити споживання молока і молокопродуктів на рівні, що відповідає життєвим потребам, смакам і платоспроможному попиту населення. 3.Молочна сировина в Україні має низькі показники якості і не відповідає вимогам міжнародних стандартів, що, насамперед, пов’язано з невикористанням генетичного потенціалу молочної худоби, її захворюваннями, низьким забезпеченням повноцінними кормами, застарілою технікою і технологіями, що використовують сільськогосподарські та молокопереробні підприємства. У 2002 році сільськогосподарські підприємства продали на переробку лише 17% молока, яке відповідало стандарту ДСТУ 3662-97, при цьому лише 14 % було вищого ґатунку, а 78 % зараховано першим ґатунком. У 2002 році вміст білка в молоці рідко відповідав базисному нормативу і в переважній більшості був на рівні 2,6-2,8%. Лише 10-15% молока, виробленого в Україні, в зв’язку з невисокою якістю можна використовувати для виробництва сирів. Тому для збільшення обсягів виробництва та покращання якості сировини потрібно інвестувати кошти у селекційно-племінну справу, запроваджувати науково обґрунтовану систему годівлі та енергоощадливі технології, сприяти підвищенню загальної культури виробництва. Сучасний ціновий механізм стимулює підвищення якості молока, оскільки передбачає співвідношення вартості жиру та білка у структурі ціни у пропорції 40:60 відсотків. 4.У 2002 р. споживання молока і молочних продуктів в розрахунку на одну особу становило 225 кг, або 58 % від науково обґрунтованої норми і 60 % від рівня 1990 р. У Київській області споживання молока і молочних продуктів в розрахунку на одну особу протягом 1990-2002 рр. знизилось удвічі. В Україні споживання молока і молочних продуктів, на відміну від розвинутих країн, еластичне як за доходом, так і ціною. Протягом 1998-2002 рр. еластичність споживання за доходом зросла з 0,78 до 1,39, а цінова - з 0,1 до 0,42. Зростання рівня доходів впливає на збільшення споживання як в міських, так і в сільських сім’ях, а підвищення рівня цін на молоко зумовлює зменшення попиту. Найменше споживають молока у тих областях України, які мають найнижчі рівень виробництва, частку сільського населення та особистих господарств, а також, відповідно, найвищі частку міського населення і рівень заробітної плати працівників. 5.Ринок Київської області належить до найбільш ємних в Україні. Для Київської області характерним є відносно високий рівень життя населення. Максимальна вартість споживчого кошика склалась у м. Києві, де спостерігається найвище співвідношення між його вартістю та рівнем заробітної плати і де досягнуто найвищого рівня споживання харчових продуктів, у тому числі молока і молочних продуктів. 6.Сучасні умови та тенденції функціонування регіонального ринку молока і молочних продуктів Київської області створюють передумови для підвищення рівня концентрації і спеціалізації виробництва в галузі. Потужні молокопереробні підприємства мають сталі, міцні господарські зв’язки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів і споживачами продукції; пропонують продукцію високої якості та намагаються задовольняти потреби різних прошарків населення. Окремі малі та середні молочні заводи, які переробляють до 50 тонн молока на добу, починають працювати як збірні пункти для великих молокозаводів, здійснюючи первинну обробку сирого молока (збирання та охолодження). 7.Заходи, реалізація яких сприятиме підвищенню конкурентноздатності молочної продукції, є наступні: розширення асортименту молочної продукції, яка має лікувально - профілактичне значення та задовольняє потреби споживачів регіону в екологічно чистій продукції; дотримання високого рівня виробничої та санітарної культури, впровадження сучасних технологій переробки і систем якості продукції; розширення асортименту продуктів із молока (по кожному традиційному молочному продукту випускати якомога більше найменувань, що дозволить розширити ринок збуту продукції); запровадження широкого асортименту напівфабрикатів; використання високоякісної молокосировини без консервантів; застосування соєвого молока при виробництві кисломолочних продуктів; випуск широкого асортименту продукції на немолочній основі з використанням рослинних компонентів; формування асортименту продукції залежно від потреб споживачів різних груп; збільшення обсягів виробництва продукції з подовженими термінами зберігання, зниженим рівнем калорійності та холестерину. 8.Для вдосконалення інтеграційних процесів на регіональному ринку молока і молочних продуктів Київської області доцільно створити асоціацію “Молоко”, яка б об’єднала спілки виробників молока, молокопереробних підприємств та селекційно-племінних господарств. Завдяки інтеграції переробні підприємства створять стабільну сировинну зону, а товаровиробники будуть мати стабільний канал збуту молокосировини і гарантований прибуток. 9.Державне регулювання виробництва та збуту молока і молочної продукції повинно ґрунтуватися на цільових програмах, які розробляються на різних рівнях (національному, обласному, районному). Держава може впливати на розвиток ринку молока і молочних продуктів шляхом: запровадження адресних субсидій на продовольство для соціально незахищених і малозабезпечених верств населення; встановлення граничних розмірів націнок на той асортимент молочної продукції, який є соціально значущим для населення області; зменшення ставки податку з прибутку підприємств, що виробляють продукцію дитячого харчування; застосування диференційованих ставок ПДВ на різні види молочної продукції; сприяння в отримані підприємствами галузі пільгових інвестиційних кредитів; опрацювання програми розвитку сировинних зон з метою отримання екологічно чистої молокосировини, впровадження сучасної системи контролю та управління якістю молока і молочних продуктів на всіх етапах технологічного ланцюжка “поле - молочна ферма - молокопереробний завод – споживач”; розвитку інфраструктури ринку; передбачення у Державному та регіональному бюджетах коштів на стимулювання підвищення генетичної якості корів; відкриття незалежних лабораторій з визначення параметрів якості молока; надання допомоги в отриманні науково - технічних знань і сприяння розвитку наукових розробок; сприяння формуванню об'єднань особистих господарств населення, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, створення та підтримки системи інформаційного забезпечення виробників молока і молочної продукції; гармонізації національних стандартів на молокопродукцію до міжнародних; недопущення адміністративного втручання в процеси ціноутворення на молоко і молочну продукцію та усунення бар’єрів на шляху її реалізації; підтримки конкуренції на ринку, запровадження санкцій до підприємств, які використовують методи недобросовісної конкуренції. |
