1. Ринкові трансформації в Україні протягом останніх років, динамічні інтеграційні процеси, лібералізація зовнішньої торгівлі й послаблення ролі держави як головного гравця на ринку зерна призвели до загострення економічного стану, окремих організаційно-економічних аспектів діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Зокрема, це стосується ефективності збуту продукції, яку товаровиробники реалізують не завжди за прийнятною для них ціною. Тому постає завдання підвищення ефективності збутової діяльності виробників зерна, зокрема через розвиток її зовнішньоекономічної складової. 2. На основі узагальнення світового та вітчизняного досвіду розвитку й державного регулювання зовнішньої торгівлі продукцією зернового господарства обґрунтовано як прийнятні для України такі його заходи: регулювання експортно-імпортних операції із застосуванням нетарифних методів, обов'язкова участь держави в процесах ціноутворення на ринку зерна, адресна державна підтримка виробників зерна, сприяння розвитку біржових механізмів торгівлі зерном та виходу безпосередніх товаровиробників на світовий ринок зерна. 3. Результати вивчення структури експорту сільськогосподарської продукції Херсонської області показали, що частка зерна в ній становить 60 %. За останні роки рентабельність реалізованого зерна на внутрішньому ринку не перевищувала 10 %, в той час як на світовому ринку була на рівні 30 %. Прибуток від експорту зерна у 2004 р. становив 153,2 грн./т, а при реалізації на внутрішньому ринку – 36,9 грн./т, що свідчить про економічну доцільність продажу зерна товаровиробниками на зовнішньому ринку. Проте аналіз розвитку зовнішньоекономічної діяльності на ринку зерна Херсонської області засвідчив про небажання й неспроможність товаровиробників до виходу на зовнішній ринок. Цю нішу займають зернотрейдери, які одержують від своєї діяльності набагато більші прибутки порівняно з виробниками зерна. 4. Доцільність розвитку зовнішньоекономічної діяльності виробників зерна Херсонської області зумовлена також сукупністю природних, організаційно-технологічних і соціально-економічних передумов. Насамперед, це сприятливі природно-кліматичні умови й наявність родючих чорноземів для вирощування високоякісного зерна, що відповідає світовим стандартам експорту. Висока конкурентоспроможність продукції на світовому ринку забезпечуватиме стабільні надходження грошових коштів, що дасть змогу впроваджувати високопродуктивні технології та нарощувати виробництво. Найменші, порівняно з іншими областями, витрати в збутовому ланцюзі будуть зумовлені унікальністю географічного розташування відносно водних і залізничних сполучень, наявністю необхідної інфраструктури й близькістю до морського та річкового порту. 5. Забезпечити подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності виробників зерна, розширити ринковий зовнішньоторговельний оборот зерна, скоротити бартерні й нелегальні угоди без фіксації договорів, подолати монополізм великих елеваторів і посередницьких фірм, уникнути послуг зернотрейдерів дозволять: відповідні механізми державного регулювання, використання біржових механізмів, відкритий конкурентний торг, прозорі канали збуту зерна, обов'язкове декларування всіх умов угод, реєстрація й перерахування виторгу від експорту на банківський рахунок сільськогосподарського підприємства, наявність інформації про кон'юнктуру світового й національного ринків, розвинута інфраструктура та поява (на противагу великої кількості торгових перекупників зерна) надійних посередників в особі оптових закупівельно-збутових і торгово-посередницьких кооперативів, асоціацій виробників. 6. Результати дослідження дають підстави вважати, що розвиток та регулювання зовнішньоекономічної діяльності учасників ринку зерна в області необхідно здійснювати на основі комплексного використання методів державного регулювання. У дисертаційній роботі пропонуються шляхи удосконалення економічних методів, організаційно-правових заходів й адміністративного інструментарію регулювання зовнішньоекономічної діяльності на ринку зерна. Основними напрямами регулювання визначено: координацію експортно-імпортних операцій, їх квотування, сприяння укладанню ф'ючерсних і форвардних контрактів на біржах, маркетингові дослідження можливих ринків збуту, ліцензування учасників зовнішньої торгівлі зерном, механізм товарних інтервенцій, застосування заставних, гарантованих і цільових цін, мита й тарифи, компенсаційні збори та пільги. 7. Доведено доцільність створення нової організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів ринку зерна. При формуванні структури управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідно враховувати участь Асоціації експортерів зерна як сполучної ланки між виробником й зовнішнім ринком зерна, а також Координаційної ради з функціями щодо управління зовнішньоекономічною діяльністю в області, організаційно-економічних та адміністративних методів її регулювання, розвиток кооперативних форм збуту зерна і біржових механізмів. 8. Умовою подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності товаровиробників є формування інфраструктури ринку зерна шляхом організації біржової торгівлі, створення резервних фондів необхідних обсягів, здійснення відповідної державної цінової політики, створення Асоціації експортерів зерна, аналітично-маркетингового Центру. Перелічене дасть змогу задіяти альтернативний канал збуту вирощеного сільськогосподарськими товаровиробниками зерна – зовнішній ринок, що дозволить їм привести граничні витрати до максимальної продуктивності виробництва й одержати найвищу віддачу від вкладеного капіталу. |