У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено авторський варіант розв’язання наукової задачі – розроблення теоретико-методологічних та методичних засад розвитку сталого землекористування з метою обґрунтування моделі перспективного розвитку землекористування в аграрній сфері регіону. За результатами проведеного дослідження автором зроблено наступні висновки: 1. Обґрунтовано, що земельні ресурси за умови організації їх раціонального використання здатні забезпечити сталий розвиток сільських територій регіону, формування сприятливого середовища для життєдіяльності населення. На основі теоретичних узагальнень та детального структурно-понятійного аналізу встановлено зміст і значення аграрного землекористування у розвитку регіональних соціально-економічних систем. Подано авторське визначення поняття "стале землекористування в аграрній сфері", що включає збалансоване використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві з урахуванням інтересів усіх суб’єктів землекористування та спрямоване на забезпечення економічних, екологічних і соціальних потреб суспільства. 2. У результаті дослідження процесу трансформації земельних відносин у регіоні встановлено, що сучасні земельні відносини характеризуються наявністю земельних конфліктів відносно напрямів, методів та організації землекористування, а також розподілу доходу, створеного за рахунок використання землі. Як підсумок запропонована модель конфліктів, пов'язаних з аграрним землекористуванням, котра може бути покладена в основу механізму досягнення балансу інтересів землекористувачів. 3. Доведено необхідність удосконалення існуючої системи рентних відносин; визначено напрями вдосконалення державної рентної політики та концептуальні основи регіональної рентної політики, що ґрунтуються на врахуванні чинників утворення земельної ренти у механізмі розподілу ренти між державою, територіальною громадою і землекористувачами. Реалізація цього підходу дає змогу розширити фінансову основу розвитку територіальної громади. 4. Виявлено особливості й тенденції розвитку землекористування в аграрній сфері Полтавського регіону, які полягають у високому рівні залучення земель до виробничого процесу, погіршенні структури посівних площ, порушенні відтворювального процесу, а також територіально-господарських пропорцій землекористування, що не відповідають соціально-економічним потребам регіону та свідчать про неефективність використання земельних ресурсів. 5. Встановлені соціально-економічні особливості розвитку Полтавської області дозволили виявити проблеми землекористування в аграрній сфері регіону, що мають бути розв’язані за рахунок нормалізації орендних відносин, стимулювання техніко-технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва, збільшення інвестицій у розбудову соціальної інфраструктури, що сприятиме стабілізації соціально-економічної ситуації у сільських місцевостях регіону. 6. Визначено, що структурні зрушення у землекористуванні призвели до різкого зростання навантаження на земельні ресурси при збереженні низького технологічного та технічного рівня агрокультури, зниження продуктивних здатностей земель сільськогосподарського призначення, їх деградації. З метою подолання негативних екологічних наслідків господарювання і забезпечення розширеного відтворення продуктивних властивостей ґрунтів необхідним є впровадження екологобезпечної інтенсифікації землеробства. 7. Розроблено авторський методичний підхід оцінювання результативності землекористування. Запропоновано алгоритм розрахунку інтегрального показника результативності як критерію визначення рівня розвитку аграрного землекористування. Розроблено типологію адміністративних районів Полтавського регіону з урахуванням внутрішньорегіональної диспропорції у розвитку землекористування адміністративних районів, що є підґрунтям для визначення напрямів політики розвитку землекористування в аграрній сфері регіону. 8 Аргументовано об’єктивну необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму управління землекористуванням, спрямовану на розширення засобів непрямої підтримки сільського господарства, що відповідає світовим тенденціям, створює передумови для розвитку землекористування у ринкових умовах з урахуванням екологічних обмежень та соціальних вимог. З метою подолання функціональної неузгодженості й підвищення ефективності управління запропоновано створення Координаційної ради із сталого землекористування в аграрній сфері регіону з визначенням її завдань і функцій; закладено концептуальні основи формування регіональної політики сталого землекористування, основним методом її реалізації визначено програмно-цільовий. 9. Розроблено якісно нову економічну модель розвитку аграрного землекористування регіону, яка передбачає диференційований підхід до визначення напрямів регіональної політики в сфері аграрного землекористування з урахуванням диспропорцій у його розвитку. Обґрунтовано вибір типу моделі – підтримки або інтенсифікації землекористування залежно від досягнутого рівня результативності, а також формування відповідних механізмів, інструментів та важелів впливу на процес використання землі в аграрній сфері регіону з метою створення умов для сталого розвитку землекористування. | 