1. На підставі аналізу наукових праць вчених-економістів визначено, що в економічній літературі відсутня диференціація фермерського устрою і фермерського сектора. На підставі викладеного можна відзначити, що в наявних характеристиках устрою відсутнє їх визначення, з погляду взаємозв'язку організаційно-економічних і соціально-економічних відносин, що складаються між індивідуальними власниками землі. Тому, на нашу думку наукове поняття «фермерський устрій» слід трактувати, як організаційно-економічні відносини, які забезпечують виробництво, переробку і доставку продукції сільського господарства споживачу, а також соціально-економічні відносини, що обумовлюють ефективну експлуатацію виробничих ресурсів на основі раціонального розподілу і споживання землі. Нами удосконалено поняття фермерського сектору розглядаючи його, як сукупність суб’єктів взаємозв’язок між якими встановлюється на основі економічних відносин, що складаються між індивідуальними суб'єктами власності з приводу виробництва, переробки і доставки готової продукції споживачу. Дане визначення дозволяє оцінити роль розподілу праці у формуванні пропозиції сільськогосподарських товарів та співвіднести фермерський устрій з іншими формами ринкового господарювання. 2. Встановлено, що в ринковій економіці фермерські господарства можуть ефективно функціонувати на основі їх горизонтальної інтеграції. Запропоновано два варіанти організаційно-управлінських схем фермерських кооперативів. По першій схемі утворення фермерських корпорацій здійснюється на основі відносно вузького кола фермерських господарств, що кооперуються один з одним, заснованих на праві оперативного управління, переслідуючи мету отримання прибутку за рахунок самостійної реалізації продукції сільського господарства на ринку. Другий тип схем включає ширше розповсюдження акціонерних корпорацій з переважаючою часткою однієї крупної ферми, інтегруючої дрібні і середні фермерські господарства. Корпоративні структури цього типу поєднують роботу на держзамовлення і на ринок сільськогосподарської продукції. Економічною метою таких корпорацій є виконання замовлень держави при максимізації прибутку і зниженні виробничих і трансакційних витрат. 3. Визначено, що концентрація і централізація фермерського виробництва обумовлюють підвищення економічної ефективності функціонування не тільки крупних економічних суб'єктів, але і дрібних, а також середніх сімейних ферм. Як інструментарій для внутрішнього використання фермерські господарства можуть користуватися американською методикою аналізу виробничо-господарської діяльності і фінансового менеджменту «валового виробництва». Вона апробована на практиці і базується на основі валового виробництва. Пропонована аналітична система «валового виробництва» до певної міри вирішує проблему мінімізації непрямих витрат і формулюється за допомогою наступних принципів: витрати розділяються на дві категорії постійні і змінні; оцінка результатів функціонування його окремих підрозділів; всі види міжгалузевого обміну продукції усередині господарства оцінюються за ринковою вартістю. 4. Виявлено, що соціально-економічна структура фермерського сектора, як сукупність різних форм виробництва і господарювання, реалізує економічні відносини дрібних, середніх і крупних суб'єктів товарного виробництва на основі горизонтальної інтеграції фермерських господарств. Таким чином, організовуючи використання факторів сільськогосподарського виробництва, кожен підприємець в аграрній сфері повинен враховувати індивідуальні і сукупні потреби. Його особиста зацікавленість в цьому значенні є ефективним інструментом підпорядкування фермерського виробництва відносинам приватної власності на землю і майно. Такий підхід дозволяє виділити наступні особливості фермерського виробництва: фермерське виробництво стає органічною єдністю механізму його організації і способів існування як стійкий і постійно відновлюваний процес; новий зміст придбаває ефективність фермерського виробництва; об'єктивна зацікавленість організуючих виробництво господарів в обліку сукупних потреб сільськогосподарських товаровиробників обумовлює формування стійкої взаємозалежності виробничих процесів в галузях сільського господарства. 5. Проведено аналіз сучасного стану та розвитку фермерських господарств на прикладі Запорізької області. За останні роки в регіоні спостерігається тенденція скорочення кількості фермерських господарств. Проте існує позитивна тенденція збільшення абсолютного приросту площ їх земельних наділів. Основним напрямом більшості фермерських господарств є виробництво продукції рослинництва. 6. Проведені дослідження свідчать, що найбільшу суму витрат фермерських господарств представляють матеріальні витрати, витрати зберігання, транспортування, оптової і роздрібної торгівлі. Фінансові результати діяльності фермерських господарств Запорізької області говорять про достатньо високу ефективність їх виробничо-господарської діяльності. Виявлено причини, що перешкоджають розвитку фермерських господарств: неплатоспроможність; недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення фермерського сектора; чинники інституційного характеру; організаційні проблеми (низький рівень державної підтримки; невиконання договірних зобов'язань; порушення договорів контрактації, недосконалість структури управління відтворювальним процесом в галузях рослинництва і тваринництва). Запропоновано методику оцінки рівня державної підтримки суб'єктів фермерського сектора, складовими якої є коефіцієнти номінальної та реальної підтримки. Це дає змогу виявити причини розвитку диспропорцій в галузях рослинництва і тваринництва. 7. Оцінка різнопланових методик оцінки конкурентоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності в сільському господарстві показує, що для більшості з них характерна незавершеність. Тому запропоновано оцінку конкурентоспроможності фермерських господарств, яка повинна базуватись на співвідношенні чистого прибутку фермерських господарств і обсягів виробленої продукції. Її початковим елементом є показник виробничо-господарської стійкості фермерських господарств в умовах недосконалої конкуренції. При цьому, інтегральний показник конкурентоспроможності суб'єктів фермерського підприємництва визначається шляхом зведення числових значень окремих приватних показників виробничо-господарської діяльності фермерських господарств. Розроблено сукупність відповідних показників для визначення інтегральної оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств. Даний метод оцінки дає можливість врахувати фактичні характеристики виробничо-господарської діяльності фермерського господарства, а також співставити різні суб’єкти підприємницької діяльності. 8. Розвинуто методичні підходи до оцінки оптимальних параметрів фермерських господарств, що дозволяють врахувати не тільки загальні, але і приватні (які характеризують умови конкретного господарства) фактори, на основі блоку, що характеризує виробничо-господарські параметри. З цією метою побудовано економіко-математичну модель. Розрахунки по визначенню оптимальних параметрів фермерського господарства здійснювалися за двома варіантами: перший – при обмеженому значенні площі ріллі; другий – по поголів'ю худоби. В якості критерію оптимальності прийнятий максимум валового доходу. Запропонована модель для оптимізації параметрів фермерського господарства розроблена з урахуванням наявності обмежених ресурсів залежно від галузевих особливостей. 9. Запропоновано основні напрями державного регулювання фермерських господарств, що здійснюються на державному рівні: удосконалення нормативно-правової бази фермерського підприємництва; удосконалення механізму його фінансової підтримки; створення системи інформаційного забезпечення фермерських господарств; сприяння організації їх зовнішньоекономічної діяльності; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фермерів; ефективна цінова політика в аграрному секторі. 10. Виявлено, що нормативно-правова база фермерського підприємництва потребує оптимізації, повинна носити системний характер і розповсюджуватися на податкову, ліцензійну, фінансову і тарифну сфери. При цьому, основними умовами успішної розробки цілісної системи державного регулювання виробничо-господарської діяльності фермерських господарств через вдосконалення законодавства є: єдність і несуперечність початкових принципів для всієї сукупності намічених законодавчих актів і нормативних положень; облік специфічних особливостей ринкової економіки України; подолання неузгодженості між діючими нормативними документами. |