1. Проведений аналіз теоретико-методологічних підходів до розвитку творчих здібностей особистості показав, що розвиток творчої особистості є актуальною проблемою психолого-педагогічної та методичної науки. У педагогіці та психології компонентний склад творчих здібностей підлягав різнобічним дослідженням. Існують різні точки зору щодо їх трактування. Одні науковці беруть за основу інтелектуальну систему як передумову творчості, де мислення є центральним ланцюжком. Другі – виділяють процесуальні риси творчих здібностей: самостійність перенесення раніше засвоєних знань та вмінь у нову ситуацію; бачення нової проблеми в знайомих стандартних умовах та ін. Треті –пов’язують творчі здібності з такими якостями особистості як дивергентність, незалежність і оригінальність мислення, наполегливість у праці, ризикованість, гнучкість і винахідливість розуму та ін. Четверті – доводять, що спілкування є необхідною умовою і способом реалізації особи, специфічною формою творчості, що стимулює нове. Більшість науковців у своїх дослідженнях виділяють як основу творчих здібностей інтелектуальний компонент, акцентуючи, що не окремі здібності особистості визначають успішне виконання творчої діяльності, а лише їх вдале поєднання. Узагальнення даних підходів дає підстави стверджувати, що інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та комунікативно-творчі здібності є підструктурою творчих здібностей особистості. Інтелектуально-логічні здібності є конструюючою основною творчості, інтелектуально-евристичні – виявлення нового, вирішення проблеми, вироблення нової стратегії, комунікативно-творчі здібності є умовою і способом реалізації та стимуляції творчого потенціалу учнів. Вищезазначені компоненти не тільки спільно визначають успішність творчої діяльності, але і взаємодіють та впливають один на одного. На сучасному етапі розвиток інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного та комунікативно-творчого компонентів творчих здібностей старшокласників у процесі навчання історії залишається мало дослідженим. 2. Вивчення стану проблеми у шкільній практиці показало, що більшість учнів старшого шкільного віку мають переважно середній, низький та дуже низький рівні розвитку досліджуваних компонентів інтелектуально-логічних та інтелектуально-евристичних здібностей. Рівень розвитку комунікативно-творчих здібностей зафіксовано як вищий. Критеріями оцінювання інтелектуально-логічних здібностей визначено правильність, логічність, повноту і глибину суджень, висновків; критеріями оцінювання інтелектуально-евристичних здібностей – число ідей, висунутих особистістю за одиницю часу, їх оригінальність, новизну, ефективність для вирішення творчих завдань; кількість знайдених протиріч, сформульованих проблем за одиницю часу, їх новизну, оригінальність; гнучкість мислення; критеріями оцінювання комунікативно-творчих здібностей визначено ступінь товариськості, доброзичливості, взаємодопомоги в процесі спільної діяльності під час вирішення творчих завдань, швидкість оволодіння, засвоєння досвіду творчої діяльності інших і адаптація цього досвіду до себе, частота і ефективність прояву вміння розподіляти обов’язки, мобілізовувати і раціонально використовувати здібності кожного члена групи в колективній навчально-творчій діяльності. За результатами експериментальних даних головною причиною гальмування розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання історії є великий за обсягом програмовий матеріал у порівнянні з відведеним часом для його вивчення, а звідси і стандартність уроку, слабкий розвиток колективних форм навчальної роботи, відсутність організованого спілкування між учнями, а отже, і низька соціально-психологічна стимуляція творчих здібностей. Анкетування і бесіди, проведені в ході дослідження, свідчать, що вчителі не завжди можуть конкретизувати компонентний склад творчих здібностей, тому і не ставлять своїм завданням цілеспрямоване, комплексне формування творчих здібностей. Тому для вирішення існуючої проблеми необхідне впровадження спеціальної методики комплексного розвитку творчих здібностей учнів старшого підліткового віку. 3. Розроблена експериментальна методика розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів була побудована на основі модульно-розвивальної системи, складовими якої є блоки: інформаційно-теоретичний, практичний, контролю знань, презентації творчих завдань. Це дало змогу організувати: а) подачу матеріалу великим обсягом в інформаційно-теоретичному блоці, що надало можливість зосередити увагу на його вивченні, засвоєнні й усвідомленні, розвитку мотиваційної сфери; б) осмислення теми в практичному блоці, що дозволило зосередити увагу на основних проблемах теми, сприяло системності, конкретності в роботі, заглибленню в тему, допомогло чітко спрямувати роботу на глибоке засвоєння програмового матеріалу, на формуванні вмінь, які впливають на розвиток творчих здібностей. Застосування в даному блоці групової роботи надало можливість підвищити активність учнів, розвивати їх творчість; в) перевірку знань та вмінь в блоці контролю знань, що надало змогу стимулювати максимально можливе психосоціальне зростання кожного учня і стало специфічним етапом формування знань та розвитку творчих здібностей; г) інтегрувати знання та вміння в створеному творчому продукті в блоці презентації творчих завдань. Спільна, узгоджена робота в малих групах на цьому етапі дозволила прискорити виконання завдань, знайти цікаве рішення, проявити творчість в контакті, в співробітництві та спільній діяльності. 4. В результаті експериментальної перевірки доведено, що застосування розробленої методики розвитку творчих здібностей сприяє підвищенню рівня розвитку інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного та комуніка-тивно-творчого компонентів творчих здібностей старшокласників. Узагальнений аналіз кількісних та якісних результатів формувального експерименту, порівняння динаміки розвитку творчих здібностей учнів контрольних і експериментальних класів у процесі навчання історії дозволяє зробити висновок, що методика розвитку творчих здібностей на основі модульно-розвивальної системи є достатньо ефективною, а тому її доцільно впроваджувати у масову шкільну практику. 5. На основі проведеного дослідження розроблено практичні рекомендації для вчителів історії, методистів та студентів історичних факультетів вищих навчальних педагогічних закладів: доцільно розширити вікові межі процесу розвитку творчих здібностей учнів з метою підготовки до оволодіння логічними, евристичними та комунікативними вміннями (8–9 клас) і організувати їх закріплення та застосування (11 клас); у навчальних програмах загальноосвітніх навчальних закладів ІІ, ІІІ ступенів визначити структуру основних компонентів творчих здібностей, зазначаючи рівень їх сформованості відповідно до вікових можливостей учнів; у навчальний зміст підручників з історії необхідно вводити засоби організації продуктивної діяльності учнів (текст має відбивати різні точки зору і підходи до висвітлення історичних подій, містити різнотипні документальні джерела, уривки художньої та публіцистичної літератури); до методичного апарату підручників для учнів необхідно ввести інструктивно-методичні матеріали, а також пізнавальні завдання, спрямовані на активізацію інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей; у методичні посібники для вчителів історії внести доповнення щодо методики розвитку творчих здібностей у навчальних курсах історії України та всесвітньої історії.
Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання складної і багатопланової проблеми, якою є розвиток творчих здібностей старшокласників. До подальших напрямків її розв’язання можна віднести дослідження інших маловивчених компонентів: здібності до самоуправління особистості в творчій діяльності; індивідуальні особливості особистості, що сприяють успішності в навчально-творчій діяльності; естетичні якості особистості та ін. |
