Узагальнення результатів дослідження дає підстави зробити такі висновки: 1 На основі аналізу психолого-педагогічних джерел встановлено, що технічна творчість учнів – це навчально-виховна діяльність, у процесі якої учні виготовляють технічні об’єкти, розвиваючи при цьому відповідні здібності. Технічно-творчі здібності формуються з раннього дитинства як прояв природних творчих задатків та схильності до технічної діяльності. Розвиток технічних творчих здібностей можливий лише при залученні учнів до творчої технічної діяльності. Формою організації технічної творчості учнів є технічна діяльність, під час якої учні вирішують творчі задачі технічного змісту під педагогічним керівництвом. Розвиток технічно-творчих здібностей учнів здійснюється такими методами: фокальний, синектика, ліквідація безвихідних ситуацій, комбіновані запитання, евристичне мислення. Зазначені методи застосовувалися у пошуку схожих технологічних процесів, раціональній зміні конструкції, перенесенні принципу дії однієї конструкції на іншу, заміні деталей, конструюванні за неповними технічними даними тощо. 2. У результаті дослідження встановлено, що починаючи з 1920 року широке використання техніки у виробничих процесах, нестача кваліфікованих робітничих кадрів і велика армія безпритульних дітей обумовили здійснення трудової підготовки учнівської молоді, зокрема, і засобами позашкільної роботи. Трудовий принцип був домінуючим фактором навчально-виховної роботи в освітній галузі, куди входила і позашкільна робота. Реалізація трудового принципу у позашкільній роботі здійснювалася створенням технічних гуртків, як однієї з форм трудової підготовки учнів. З початком розбудови нових вітчизняних галузей техніки проблема підготовки технічних спеціалістів загострилася. Для її вирішення на державному рівні організовувалися добровільні товариства сприяння вітчизняним галузям техніки, при яких відкривалися технічні гуртки, де учні опановували теоретичні знання і практичні вміння, готуючи себе до праці в одній з галузей техніки. З цією ж метою організовуються і перші суспільні профільні позашкільні заклади (дитячі технічні станції - ДТС). Завдяки зазначеним заходам до позашкільної роботи у галузі технічної діяльності залучається значна кількість учнівської молоді. Економічні труднощі в державі, відсутність планового матеріально-технічного забезпечення роботи технічних гуртків вплинуло на їх функціонування. Вони відчували постійну нестачу стандартних деталей для практичної роботи. У зв’язку з цим перед учнями ставилися завдання щодо знаходження способу заміни деталей, яких не вистачало. Вирішувати зазначені задачі учням допомагали вчителі шкіл та керівники гуртків. Позашкільна технічна діяльність починає трансформуватися у технічну творчість учнів. Детермінантами виникнення явища “технічна творчість учнів” стали: на процесуальному рівні – відсутність державного планового матеріально-технічного забезпечення роботи профільних позашкільних закладів; на соціальному рівні – постійне збільшення кількості учнів, що займалися технічною діяльністю; на педагогічному рівні – зміст навчально-виховного процесу вимагав від учнів вирішення творчих задач технічного характеру. Метою розвитку технічної творчості учнів у профільних позашкільних закладах освіти України було: залучення до технічної діяльності; трудова підготовка технічних спеціалістів; навчання раціоналізаторству та винахідництву. Завдання розвитку технічної творчості учнів визначалися таким чином: охоплення учнів педагогічним керівництвом; надання знань з різних галузей науки і техніки; допомога школі у запровадженні політехнізації; поширення технічної творчості; здійснення трудової підготовки учнівської молоді. Формою технічної творчості учнів було виготовлення моделей та технічних об’єктів, які мали, в порівнянні зі зразком, зміни, що покращувало їх функціональні та фізичні характеристики. Профілями технічної творчості учнів були: електротехніка, авіамоделювання, автоконструювання, радіотехніка, судномоделізм, автоматика, робототехніка, ракетомоделізм, телебачення, військовий моделізм та моделювання об’єктів залізничного транспорту та сільгосптехніки. У процесі залучення учнів до технічної діяльності застосовувалися очні та заочні консультації; випуск листівок з кресленням і поясненням, як виготовити технічний об’єкт; масовий випуск друкованої продукції про історію техніки, винахідників і технічні об’єкти; створення заочних гуртків; підготовка піонерів-інструкторів технічних гуртків; прокат інструментів; технічні лекторії. Засобами залучення учнів до технічної творчості були: виставки кращих технічних робіт учнів; організація змагань, конкурсів, ранків та вечорів техніки; зльоти юних раціоналізаторів і винахідників.
4. Визначено три етапи розвитку технічної творчості учнів в Україні у досліджуваний період. Перший етап – 1920-1926рр., другий етап – 1927-1931рр., третій 1932-1939рр. На першому етапі (1920-1926 рр.) на основі постанов уряду про трудову школу і соціальний захист дитини організовувалася позашкільна робота, яка у своїй діяльності керувалася трудовим принципом та професійною підготовкою учнівської молоді, організовувалися ремісничі, а згодом, і технічні гуртки як одна із форм трудової підготовки учнів. Створення нових вітчизняних галузей техніки і їх потреба в технічних кадрах обумовили організацію добровільних товариств сприяння вітчизняним галузям техніки. На їх базі працювали технічні гуртки, що сприяло трудовій підготовці учнівської молоді та її залученню до технічної діяльності. Тенденціями цього етапу були (негативні): нестача кваліфікованих кадрів для керівництва технічними гуртками; низький рівень освіти існуючих керівників гуртків; відсутність єдиного програмно-методичного забезпечення; не регламентована кількість учнів у технічних гуртках; (позитивні) підготовка учнів до трудового життя; допрофільна і допрофесійна підготовка учнів; пристосування змісту позашкільного виховання до завдань трудової політехнічної школи; педагогічна організація вільного часу учнів. Другий етап (1927-1931 рр.) розпочався створенням перших суспільних профільних позашкільних закладів, що сприяло збільшенню кількості учнів, які займалися технічною діяльністю; уніфікаційними процесами в українській системі освіти, що зумовило зміну освітньої політики з професіоналізації на політехнізацію; зародженням технічної творчості учнів. До позитивних тенденцій відносимо: збагачення форм залучення учнів до технічної діяльності; кількісне зростання учнів, які займалися технічною творчістю; суспільно-корисна спрямованість технічної творчості учнів. Серед негативних тенденцій виділяємо: декларативність постанов і розпоряджень уряду, спрямованих на підтримку технічної діяльності учнів; обмеженість вступу в технічні гуртки; неукомплектованість ДТС керівниками гуртків; недостатній освітній рівень керівників технічних гуртків та низька оплата їхньої праці; недосконалість програмно-методичного забезпечення; відсутність планового матеріально-технічного забезпечення роботи технічних гуртків; необґрунтована кількість гуртківців. Третій етап (1932-1939 рр.) розпочався із постанов вищих органів влади про реорганізацію суспільних позашкільних закладів у державні і їх підпорядкування НКО; складанням плану відкриття додаткових ДТС у республіці. На кінець 30-х років в Україні була сформована і працювала система позашкільних закладів технічної творчості учнів. Відбулося вдосконалення і програмно-методичного забезпечення роботи технічних гуртків. За консультацією науковців були розроблені нові програми, які визначали норми часу на вивчення теорії і практичну роботу. Серед позивних тенденцій цього етапу виділяємо: військово-технічна підготовка учнів до оборони країни; суспільно-корисна спрямованість технічної творчості учнів; якісний розвиток технічної творчості учнів. До негативних тенденцій відносяться: необґрунтовано завищені норми кількісного складу технічного гуртка; перенесення методів організації художньо-естетичного, натуралістичного і краєзнавчого напрямів на організацію технічної творчості учнів; неукомплектованість ДТС керівниками гуртків; зменшення кількості учнів, що займалися технічною творчістю. 5. На основі аналізу психолого-педагогічних джерел, їх узагальнень та висновків розроблено практичні рекомендації щодо: наповнюваності гуртків на початковому, основному і вищому рівнях; частки у програмах з трудового навчання (технічні види праці) теоретичних знань та практичних умінь з технічної творчості у загальному обсязі навчального матеріалу; вдосконалення механізмів оплати праці керівника технічного гуртка; модернізації навчально-методичного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування системи технічної творчості; підготовки педагогічних кадрів для закладів позашкільної освіти; пропаганди технічної творчості серед широкого учнівського загалу. Проведене дослідження не претендує на вичерпне вирішення усіх аспектів проблеми. Перспективною тематикою подальшого дослідження вбачаються такі аспекти: розвиток технічної творчості учнів у позашкільних закладах освіти України у 1945-1990рр; педагогічні основи створення і розвитку ДТС України; програмно-методичне забезпечення роботи технічних гуртків; якісно-педагогічні здобутки юних техніків України; теоретико-методологічні основи технічної творчості учнів на уроках праці; фактори впливу на розвиток творчо-технічних здібностей учнів. Список публікацій: Бєлошицький О.О. Виникнення та розвиток руху юних техніків України / Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: Науковий світ, 2002. С. 86-89 Бєлошицький О.О. Роль Лесі Радянської в становленні і розвитку технічної творчості учнівської молоді. // Директор школи, ліцею, гімназії.-2002, № 6. - С. 70-73 Бєлошицький О.О. Історія становлення дитячої технічної творчості в Україні. // Історія в школі. – 2002, № 11. – С. 57-60 Бєлошицький О.О. До питання впровадження програм “Конструювання техніки” для учнів 9-12 класів. // Освіта і управління.-2003, № 1.- С.136-145. Бєлошицький О.О. Соціально-педагогічні проблеми позашкільних закладів в Україні. // Освіта і управління. – 2003, № 2. - С. 58-62 Бєлошицький О.О. Теоретико-педагогічна характеристика становлення технічної творчості учнів. // Таврійський вісник освіти. – 2003, № 4.-С.153-159. Бєлошицький О.О. Потрібна школа творчості. // Директор школи, ліцею, гімназії.-2004, № 4.- С. 61-65 Бєлошицький О.О. Теоретико-методологічне обґрунтування феномену творчості: історичний аспект. //Історія в школі. – 2004, №11-12. – С.11-21. Бєлошицький О.О. Досвід зарубіжних країн в організації технічної творчості учнів. // Освіта і управління. – 2005, -№ 1. -С. 147-152 Бєлошицький О.О. Організація розвитку технічної творчості учнів на історичному досвіді країн зарубіжжя. // Молодь і ринок. - 2005. -№ 3 (13). -С. 86-95.
11.Бєлошицький О.О. Технічна творчість учнів у вирішенні проблем сучасної трудової підготовки. Збірник наукових праць, Спеціальний випуск. / Уманський державний університет імені Павла Тичини. – Київ: Науковий світ, 2006, - С. 87-98 |
