Згідно поставленої мети дослідження та визначеного кола задач у дисертації вдосконалено теоретико-методологічні та практичні засади подальшого розвитку системи вищої освіти в умовах формування різних форм власності, з урахуванням світового досвіду та основних положень Болонського процесу, обґрунтовано методичні підходи щодо визначення обсягів підготовки спеціалістів вищими навчальними закладами різних форм власності, виходячи із їх потреби на регіональному ринку праці. За результатами дослідження дисертант дійшов таких висновків: 1. На сучасному етапі актуальність дослідження шляхів подальшого розвитку системи вищої освіти загострюється через трансформацію соціально-економічної моделі держави, яка спричинила урізноманітнення форм власності вищих навчальних закладів, частковий перехід державних вузів до комерційної діяльності, зниження ефективності регулювання системи вищої освіти внаслідок надання пріоритету ринковим важелям; 2. Наявність істотних відмінностей за структурою економіки, рівнем розвитку продуктивних сил, характером демовідтворення населення тощо, вимагають диференційованого підходу до визначення стратегії перспективного розвитку системи вищої освіти в регіонах країни. Слід враховувати регіональні аспекти функціонування ринків послуг вищої освіти, подолати їх замкненість, тобто орієнтацію на підготовку фахівців переважно для потреб регіонів, враховувати кон’юнктуру місцевих ринків праці, розширити важелі впливу регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування, на ситуацію з підготовкою кадрів; 3. Серед проблем, які потребують негайного вирішення є фінансування системи вищої освіти, незбалансованість якого призводить до незадовільної ефективності її функціонування, застарілості наявного матеріально-технічного потенціалу, повільному впровадженню новітніх освітніх технологій. Безперечно, залучення позабюджетних джерел фінансування, а саме коштів фізичних і юридичних осіб, підприємств, організацій та різних фондів, розширює можливості надання освітніх послуг для населення, проте, часто за рахунок зниження їх якості. 4. Особливістю освітніх послуг і наукової продукції, вироблених вищою школою, є їх належність до змішаних суспільних благ, коли ефект одержує водночас і суспільство в цілому, і окремий споживач. Освітні послуги як продукт діяльності вищого навчального закладу споживаються в самому процесі виробництва. Їх якість визначається за здатністю задовольняти вимоги окремих осіб, які здобувають вищу освіту, а також окремих підприємств і територій, де фахівці реалізовують свій трудовий потенціал і проживають, а звідси посилюються вимоги до формування у працівників з вищою освітою соціально необхідних знань і навичок, які б відповідали не лише поточним потребам всіх суб’єктів ринкових відносин, а й були б спрямовані на перспективи їх розвитку; 5. Результати соціологічного обстеження та аналізу демографічної й соціально-економічної сфер відтворення кадрового потенціалу Кіровоградської області засвідчили, що ускладненню ситуації на ринку праці регіону, в тому числі обмеженню можливостей працевлаштування випускників вузів сприяють як відсутність у молодих спеціалістів необхідних навичок і практичного досвіду, так і невідпрацьованість регіональних механізмів взаємодії вищих навчальних закладів та підприємств області; 6. Впровадження концепції тотального управління якістю, актуальність якої визначається її перевагами порівняно з традиційними підходами до вирішення управлінських проблем, є одним із вагомих важелів підвищення ефективності управління якістю освітніх послуг на рівні окремого вищого навчального закладу, а запропонований нами інтегральний коефіцієнт попиту та пропозиції кваліфікованих кадрів підготовлених у системі вищої освіти регіону дає можливість визначити відповідність обсягів випускників вищих навчальних закладів регіону потребам регіонального ринку праці. Реалізація же методу системного або ієрархічного прогнозування дозволяє визначати перспективну потребу в кадрах з вищою освітою та обсяги випускників державних і недержавних вищих навчальних закладів. 7. У дисертації запропоновано напрями вдосконалення механізму управління системою підготовки кадрів з вищою освітою в регіоні. Їх застосування дозволяє забезпечити збалансування кількісних і якісних характеристик контингенту фахівців з поточними й перспективними потребами локальних ринків праці. Для цього передбачено, зокрема, створення дієвих важелів стимулювання підприємств до забезпечення таких умов праці та рівня заробітної плати фахівців, які орієнтуватимуть їх на працевлаштування в регіоні. 8. Результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати при визначенні пріоритетів розвитку системи вищої освіти в регіоні та прийнятті оптимальних управлінських рішень щодо організації та узгодження навчального процесу в усіх закладах освіти різних форм власності. |
