У дисертації узагальнено та розв’язано актуальну наукову проблему, що полягає в розробленні концепції й теоретико-методологічних засад формування системи управління в підприємницьких структурах в умовах глибоких ринкових трансформацій. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки: 1. Стислий огляд проблем, з якими стикається теорія та практика сучасного менеджменту, дозволяє зробити висновок про те, що стратегічна мета аналізу еволюції теоретичного менеджменту полягає у вияві об'єктивних умов дієздатності системи управління підприємством, закономірностей змін, які відбуваються в її розвитку. Ця система повинна забезпечувати поліваріантні можливості функціонування підприємства, ефективність та темпи економічного зростання, адаптивність до середовища, що змінюється. Інакше кажучи, головне призначення підприємства - забезпечення повноцінної економічної відтворюваності і самодостатності підприємства як господарської одиниці. Досягнення цього призначення в умовах перехідної економіки становить досить складну проблему, вирішення якої пов'язане з необхідністю розв'язання багатьох протиріч. Так, для країн з розвиненою ринковою системою наявність корпоративного сектору, малого і середнього підприємництва є результатом еволюційного розвитку економіки. Для України цей процес тільки починається. 2. Доведено, що наука управління виникла на основі усуспільнення різних сфер наукової діяльності. Вона заснована на здатності досягати потрібних результатів на основі поєднання наукових знань, досвіду і навичок управління, тобто на так званому синергетичному ефекті. Організація вбирає в себе як структурні, та і динамічні характеристики системи, що забезпечують її цілеспрямоване функціонування. За цих умов одним з головних завдань аналізу теорії менеджменту стає своєчасний вияв співвідношення між існуючими функціями, їх розвитку і появи нових функцій, зміни змісту існуючих. На цій основі з'являються можливості для дослідження напрямків розгортання нових економічних відносин між учасниками процесу управління. Створення ієрархічної структури управління, жорстка регламентація функціональних обов'язків веде до появи та подальшого розвитку системи корпоративного менеджменту. На думку автора, досліджувати систему управління підприємством можливо використовуючи кожен з наведених підходів, або їх комбінацію. Але безперечні переваги має системний підхід. Це пояснюється тим, що основними елементами системи є підсистеми системи, вхід, процес в системі, вихід, зворотній зв'язок та зовнішнє середовище. 3. Доведено, що застосування концепцій системного підходу в управлінні підприємством - комплексна проблема, яка охоплює цілу низку питань. Для трансформаційної економіки реалізація системного підходу пов'язана з її специфічними протиріччями, до яких можуть бути віднесені: - по-перше, між системою управління, що склалася в умовах централізованого планування І системою, яка пристосована до ринкових умов; - по-друге, між існуючою техніко-технологічною базою виробництва і управління і необхідного для досягнення поставлених цілей і застосовуваною системою управління; - по-третє, між стратегією розвитку підприємства і змістом повсякденної роботи для його функціонування; 4. Встановлено, що суть сучасної трансформації системи управління підприємством полягає в комплексному управлінні досягненням кінцевих результатів діяльності, контролем за рухом підприємств до обраної цілі діяльності. Останні поділяються в залежності від проміжків часу, в яких він (цей рух) здійснюється: для короткого проміжку такою метою виступатиме забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства, для довгострокового - послідовні та взаємопов'язані дії, спрямовані на забезпечення виживання, проведення антикризової політики та нарощування потенціалу підприємницького успіху. Поява цієї моделі управління підприємством означає все більш значну відмову від традиційних підходів до організації управління, використання не тільки накопиченого досвіду, а й його збагачення за рахунок появи новітніх підходів. Така основа формування моделей управління дозволяє розробляти і використовувати альтернативні стратегії, швидко адаптуватися до змін зовнішнього середовища. 5. Виконане дослідження показало, що трансформаційна модель управління, побудована на основі використання ринкової стратегії має своєю головною метою реалізацію переваг, притаманних новітнім напрямкам розвитку менеджменту. Конкретне застосування принципів ринкової стратегії має альтернативні варіанти в залежності від виробничої, маркетингової або інноваційної моделі управління. Так, за умов підвищеної чутливості виробника до попиту і мотивації покупців, на перше місце серед функцій управління висувається маркетинг. Успіх комерційної діяльності і фінансові результати підприємства залежать від своєчасного виходу на відповідний ринковий сегмент. Вміння максимізувати або оптимізувати обсяги продукції, що надходить на ринок, залежить від передачі "сигналів" від функції маркетингу управлінню виробництвом, інноваційними розробками, особливою увагою до якості, контролю за динамікою змінних та постійних витрат. На думку автора, пошук сучасної моделі менеджменту має по-перше, індивідуальний для кожного підприємства характер; по-друге, ринкова трансформація економіки об'єктивно зумовлює обмеження використання концептуальних підходів, розроблених теорією управління та апробованих в країнах з розвиненою ринковою системою господарювання; по-третє, результати досліджень виступають в методологічному відношенні не як істина, а як важливий інструмент пізнання складних адаптивних систем, до яких відносяться вказані моделі менеджменту. 6. Доведено, що в найбільш широкому розумінні корпоративне управління являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Розглядаючи корпоративне управління на рівні підприємства автор зазначає, що його предметом є не тільки управління безпосередньо виробництвом, фінансами, ринками, кадровою роботою, але й з погляду стратегії воно націлене на забезпечення сталого розвитку корпоративного підприємства через формування належної корпоративної культури та ефективної організаційної структури. 7. На основі експертного аналізу встановлено, що докорінне вирішення проблем в управлінській сфері повинно відбуватися в умовах перехідної економіки через пошук нових суспільних рис у діяльності підприємств. В цих системах домінуючу роль треба віддати не суто мотиваційним, а суспільно-значущим процесам включення підприємства в цілісну ринкову систему господарювання з усіма її атрибутивними ознаками. Звідси випливає теоретична проблема - вибір шляху соціально-економічного розвитку національної економіки, на основі якої було б можливо визначити взаємодію органів державного управління і системи управління підприємством. 8. Визначено, що для практичного управління протиріччями, змінами, що відбуваються в ринковому середовищі треба створювати максимально наближені до ринку підрозділи, генерувати ресурси для загальнопідприємницького використання. В залежності від аналітичної оцінки ринкових змін можуть прийматися управлінські рішення, здатні генерувати певні протиріччя підприємства. Ринкове трансформування системи управління підприємством може бути відображене у вигляді сукупності взаємопов'язаних заходів, спрямованих на поступову зміну сутності та характеру економічних відносин, що складаються між суб'єктами й об'єктами управління для забезпечення ефективного господарювання. Ці заходи починають розробляти і втілювати в діяльність підприємства вже в умовах економіки ринкової орієнтації, коли стають неприйнятними методи управління, притаманні адміністративно-командній економіці. 9. Доведено, що трансформування системи управління тісно пов'язане з інституціональними змінами, створенням економіко-правового поля діяльності підприємств у ринковому середовищі. Цілеспрямоване реформування системи управління гостро потребує змін у механізмі господарювання, формах і методах управління підприємством. За своєю сутністю цілеспрямоване ринкове трансформування системи управління вимагає розв'язання суперечності між заявленою стратегією розвитку підприємства з тактичними реальними діями, спрямованими на входження суб'єктів господарювання у новоутворену систему економічних відносин. 10. Обґрунтовано, що ефективність менеджменту визначається здатністю системи управління підприємством забезпечити факторну конкурентоспроможність. Пріоритетним шляхом до цього виступає реалізація стратегії розвитку підприємства, яка відповідала б його ресурсно-технологічному рівню. Визначальні позиції в такій стратегії повинна займати можливість трансформування факторних початкових порівняльних переваг у переваги інвестиційного та науково-технологічного характеру. Тим самим ефективність менеджменту буде вбирати в себе обидві складові - внутрішню і зовнішню, а стратегія управління буде забезпечувати їх взаємодію. Реалізація концепції виміру ефективності менеджменту пов’язана з формуванням ринкових відносин і ринкових форм господарювання суб’єктів підприємницького сектору національної економіки. |
