У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і закріплено методиками нове рішення актуальної науково-прикладної задачі формування системи сценарного планування на підприємствах шляхом визначення його сутності, змісту, ролі і місця в сучасних підходах до планування, а також розробки раціональних процедур його реалізації. Відповідно до цілей і завдань дисертаційного дослідження отримані наступні результати теоретичного і науково-прикладного характеру: 1. Виконано аналіз вітчизняних і закордонних досліджень, присвячених сценарному плануванню діяльності підприємств. Уточнено загальне уявлення та визначення сценарного планування. Доводиться необхідність сценарного планування діяльності підприємств у контексті організаційного розвитку й організаційної трансформації. Розглянуто моделі як стратегічного планування, так і організаційного розвитку та визначено місце сценарного планування. 2. Науково обґрунтована доцільність використання ситуаційного підходу при стратегічному плануванні. Охарактеризовані найбільш розроблені ситуаційні теорії. Сформульовано основні принципи ситуаційного підходу. Представлено понятійний апарат ситуаційного аналізу. Вказано на існування невизначеності умов і завдань під час опису ситуації. Визначено перелік бар'єрів, що впливають на успішну діяльність організації. 3. Визначено сутність і принципи сценарного планування. Визначено ключову складність сценарного планування – обгрунтування переходу з одного сценарію на іншій при зміні ситуації. Підкреслена необхідність демократизації сучасного сценарного планування. Обґрунтовано перелік використовуваних при сценарному плануванні якісних і кількісних інструментів, показані їх переваги і недоліки. Проведений аналіз шкіл стратегічного менеджменту і сучасних підходів до менеджменту виявив місце сценарного планування при формуванні бачення майбутнього підприємства. 4. Науково обґрунтовано, що інтеграція можливостей когнітивних і інформаційних технологій відкриває унікальну можливість у рамках єдиного програмно-аналітичного комплексу проводити сценарне планування. Аналіз існуючої класифікації рішень дозволив авторові обґрунтувати, як відбувається процес їхнього включення в сценарії розвитку підприємств і запропонувати перелік можливих дій. 5. Обґрунтовано, що управлінське рішення і, насамперед, планування, ухвалення рішення про майбутні кроки підприємства повинно враховувати динамічні процеси. Виділено чотири принципових динамічних лінії, що можуть принципово вплинути як на саме виживання підприємства, так і на можливості, темпи й успішність реалізації його місії: зміни в середовищі, у технології, у групі лідерів і в групі персоналу. Показано механізм взаємовпливу динамічних груп і його наслідки. Розроблено процедуру виконання сценарного планування, що дозволяє оцінювати параметри діяльності підприємства на основі сценаріїв його майбутнього розвитку. 6. Оскільки для підприємства центральною вимогою є збереження гомеостазу, то обґрунтовано, що організаційна культура є інструментом його збереження і підтримки. Динамічна рівновага припускає ієрархію цінностей, що може і буде мінятися під впливом внутрішніх і зовнішніх процесів. Тоді, не відмовляючись від своїх базових цінностей, організаційна культура може розвиватися, реагуючи на зміни того, що є більш суттєвим сьогодні з цих цінностей, а що буде або може бути більш важливим у майбутньому. 7. Обґрунтовано, що необхідною умовою успішного функціонування запропонованої моделі є інформаційна прозорість всіх учасників ринку. Запропоновано структуру інформаційного поля сценарного планування. Надано матриці джерел зовнішньої і внутрішньої інформації для кабінетних досліджень на підприємстві. 8. Запропоновано систему моніторингу навколишнього середовища. Наведено аналіз діяльності конкурентів підприємства, його постачальників і споживачів. Проаналізовано динаміку розвитку ринку фотопослуг. 9. Виконано аналіз імовірних сценаріїв розвитку підприємств, встановлені класи ризиків окремих підсистем. 10. Апробування результатів досліджень, проведених у рамках дисертаційної роботи, підтверджується впровадженням на ряді організацій, зокрема на прикладі діяльності підприємств, що працюють на ринку фотопослуг і державних установ. Використання розроблених методик і моделей дозволяє істотно підвищити рівень аналітичної роботи, що сприяє науковому обґрунтуванню прийнятих управлінських рішень і, в остаточному підсумку, підвищенню ефективності управління підприємствами в цілому. |