Дисертація містить теоретичне узагальнення і пропонує вирішення наукового завдання, що полягає у розробці концептуальних засад розвитку суспільного виробництва в Україні у відповідності до наявних економічних реалій під впливом науково-технічного прогресу. Теоретичний аналіз і узагальнення практики реалізації науково-технічного прогресу дали змогу виділити такі положення і висунути пропозиції щодо розробки механізму активізації НТП і впровадження його в сферу матеріального виробництва. Суспільне виробництво в Україні йде шляхом прогресивних перетворень. Поглиблення наукоємної спеціалізації безпосередньо пов’язане з оптимізацією галузевих і народногосподарських структур. У сучасних механізмах макроекономічного регулювання національної і регіональної економіки особливе місце посідає інноваційна політика держави. Існуючий механізм інвестування суспільного виробництва, а також науково-дослідних робіт через різного типу науково-виробничі об’єднання не забезпечує підвищення конкурентоспроможності готової продукції не тільки на зовнішньому ринку, але і на внутрішньому. Факторами, що стримують інноваційну політику ринкового типу в Україні, є: недосконале оподаткування; криза в бюджетній сфері, що призвела до зменшення інвестицій в науку; відсутність пільгового режиму для розвитку інноваційної активності; відсутність достатньо розвиненої нормативно-правової бази в галузі науки; недостатня розвиненість системи ринкових відносин. Відбувається зрощування нововведень та нових технологій в єдиний комплекс технічних знань, виникають технологічні макросистеми у галузях зв’язку, транспорту, телекомунікації; спостерігається багатоплановий процес формування цілісної світової науково-технічної системи, створюються регіональні і світові системи наукових комунікацій. Виявлено відповідність суспільного виробництва розгортанням процесів НТП періоду становлення наступної довгої хвилі, яку, за прогнозами вчених, слід очікувати у 20 роках цього століття. Наприкінці сучасного великого циклу почнеться формування нового техніко-економічного укладу на базі біоінформаційних технологій, що зумовить вихід процесів інтеграції на більш високий рівень. Сформульовано наукове положення про можливості визначення вертикального та горизонтального процесів в НТП. При цьому на мікрорівні горизонтальний вектор цих процесів характеризується поглибленням науково-технічних зв’язків в окремих сферах науково-технічних досліджень, розробкою і впровадженням у суспільне виробництво нових технологій, виробництвом відповідних товарів і послуг. Вертикальний, відповідно, поглибленням коопераційних зв’язків на всіх етапах життєвого циклу товару – від НДДКР до виробництва і сервісного обслуговування. Методологія функціонування науково-виробничих систем України зберігає риси традиційної централізованої економіки за характером становлення науково-виробничих контактів. Це веде до послідовної закономірної втрати ринкових позицій на світовому і внутрішніх ринках. Поліпшення якості продукції і послуг в Україні стає невід’ємним показником впровадження НТП і новітніх технологій. Основними формами реалізації НТП в Україні є дослідження, що здійснюються на конкурсній основі за участю університетів, науково-дослідних центрів, промислових фірм, які відносяться до непрямих форм реалізації науково-технічної політики. Українська інноваційна політика, результат якої впроваджується у виробництво, повинна мати такі основні джерела фінансування:
конкурсне бюджетне фінансування; бюджетне фінансування за цільовими програмами – за пріоритетними напрямками розвитку науки; грантове бюджетне фінансування; грантове позабюджетне фінансування; госпдоговірні кошти, одержувані установами за виконання замовлень. |