Анотація до роботи:

Чорнобай М.М. Розвиток соціальної сфери села в умовах реформування аграрного сектора економіки (на матеріалах Хмельницької області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Тернопільська академія народного господарства , м. Тернопіль, 2002.

Розглянуто теоретичні основи формування і функціонування соціальної сфери села в умовах аграрної реформи. Проаналізовано демографічну ситуацію та сільську поселенську мережу, економічний стан об’єктів соціальної інфраструктури села, матеріальний добробут селян, стан інвестування соціальної сфери та фінансування поточних соціальних витрат у досліджуваному регіоні. Визначено напрямки реформування економічних відносин у сільській соціальній сфері, удосконалена модель реорганізації підприємств, організацій, установ соціальної сфери села, в залежності до якої групи (за можливою зміною форми власності і джерел фінансування) відноситься об’єкт (модель виключає оренду як один з напрямків реорганізації). Розроблено моделі фінансування соціальної сфери і управління соціальним розвитком села при створенні додаткового джерела фінансування (цільового фонду соціального розвитку села) як благодійної організації. Проаналізовано забезпеченість сільської місцевості об’єктами соціальної сфери відповідно до соціальних нормативів та розроблено практичні рекомендації по виведенню села із соціально-економічної кризи.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і зроблено наукове обґрунтування організаційно-економічних важелів впливу на розвиток соціальної сфери села в умовах аграрної реформи. Наслідком їх застосування стане створення у сфері соціального обслуговування сільського населення конкурентного ринкового середовища, поліпшення демографічної ситуації, зростання матеріального добробуту та покращення умов життєдіяльності селян, зростання інвестиційної привабливості соціальної сфери. Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. Реформування аграрного сектора економіки вимагає проведення адекватних перетворень і в сільській соціальній сфері. Процеси реформування аграрної сфери зумовили необхідність передачі соціальних об’єктів, установ та організацій у комунальну власність села. Однак практика показує, що після цього особливих зрушень у напрямку покращення соціального розвитку села не відбулося. Тому подальший розвиток соціальної сфери слід пов’язувати з приватизацією соціальних об’єктів, установ і організацій та їх функціонуванням на основі дослідження попиту і формування відповідно до нього пропозиції соціальних послуг. Це означає, що на селі потрібні нові, кваліфіковані кадри, які орієнтуються в законах ринку та можуть позитивно вплинути на розвиток як виробничої, так і соціальної сфер.

2. Аналіз демографічної ситуації та сільського розселення свідчить, що оздоровлення демографічної ситуації та збереження сільської поселенської мережі на селі має базуватися на забезпеченні продуктивної зайнятості, створенні належних умов праці і відпочинку сільського населення, поліпшенні побутового обслуговування селян, здійсненні пільгового довгострокового кредитування молодих сільських сімей під індивідуальне житлове будівництво, а також на дотриманні законодавства України, за яким місцеві органи виконавчої влади зобов’язані зберігати сільські населені пункти, відновлювати хутірські та інші поселення.. Особливої уваги при цьому потребують бригадні села.

3. В сучасних умовах зусилля державних та місцевих органів влади мають бути спрямовані на збереження існуючої мережі об’єктів соціальної сфери та введення в дію тимчасово непрацюючих, оскільки за останні п’ять років капіталовкладення в соціальну сферу села Хмельницької області скоротилися більш як вдвічі. Будівництво об’єктів соціальної сфери необхідно здійснювати у відповідності із соціальними нормативами в залежності від людності кожного окремо взятого села.

4. Дослідження матеріального добробуту свідчить про низький рівень життя сільського населення. Поліпшення матеріального добробуту селян можливе при збільшенні заробітної плати працівників агропромислових формувань та соціальної сфери, зростанні розміру орендної плати селянам за користування їхніми земельними та майновими частками (паями), оскільки сучасний її розмір, внаслідок відсутності ринку землі як такого, є мізерним. Вивчення сучасної системи соціального захисту селян показало, що вона потребує значних змін, які мають бути відображені в зростанні пенсій, соціальних допомог (особливо вагітним жінкам, багатодітним сім’ям та інвалідам).

5. Вивчення стану фінансування соціальних витрат з місцевих бюджетів сільських рад показало, що фінансується в основному стаття оплати праці. При цьому значна частина працівників соціальної сфери працює на 50-75% ставки. Зниження обсягів фінансування соціальної сфери внаслідок дефіциту місцевих сільських бюджетів зумовлює необхідність створення на рівні сільських рад неприбуткової благодійної організації (цільового фонду соціального розвитку села) як додаткового джерела фінансування соціальних витрат. Дослідження діяльності закладів освіти (загальноосвітніх шкіл) і охорони здоров’я (дільничих лікарень та амбулаторно-поліклінічних закладів), а також стану їх фінансування показало, що вони повинні бути визнані стратегічними об’єктами соціальної сфери села і мають фінансуватися з державного бюджету.

6. Розглядаючи проблему управління соціальним розвитком села, кожну сільську раду слід розглядати як окремий мікро регіон. Місцевий орган самоврядування має здійснювати контроль за станом розвитку соціальної сфери та в повній мірі піклуватися комплексним розвитком сільських територій в межах мікро регіону, керуючись законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

7. З метою успішного реформування власності в сільській соціальній сфері реорганізацію соціальних підприємств, установ і організацій доцільно здійснювати на основі їх групування в залежності від можливої зміни форми власності. Крім того, зі способів реорганізації об’єктів соціальної сфери має бути виключена оренда, оскільки вона не сприяє поліпшенню їх стану, а лише є засобом одержання орендарями кінцевого фінансового результату. Основною умовою при приватизації об’єктів соціальної сфери села має стати категорична заборона зміни профілю їх використання.

Публікації автора:

У фахових наукових виданнях:

1. Чорнобай М.М. Зберегти соціальну сферу на селі. // Аграрна наука – селу: Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії.- Кам’янець-Подільський, 1999 - Вип. 7, Т 2. С. 48-51. – 0,22 д.а.

2. Чорнобай М.М. Реформування власності в сільській соціальній сфері. // Аграрна наука – селу: Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. – Кам’янець-Подільський, 2000 – Вип. 8. С. 303 – 306. – 0,24 д.а.

3. Чорнобай М.М. Демографічна ситуація на селі та шляхи її поліпшення в Хмельницькій області. // Економіка АПК. – 2001. - № 1. С. 100 – 104. – 0,38 д.а.

4. Чорнобай М.М. Джерела фінансування соціальної сфери села. // Аграрна наука – селу: Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. – Кам’янець-Подільський, 2001 – Випуск 9. С. 306 – 308. – 0,23 д.а.

У інших наукових виданнях:

5. Чорнобай М.М. Демографічна криза та напрямки її подолання у сільській місцевості Хмельницької області. // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У чотирьох частинах. За редакцією П.Т. Саблука. Ч. 1. Соціально-економічні проблеми села. – К.: ІАЕ, 2001. С. 82 – 86. – 0,25 д.а.

6. Лотоцький І.І., Чорнобай М.М. Соціальні чинники ефективного функціонування аграрної сфери АПК. // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. Т. 1 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2001. – С. 97 – 99. – 0,18/0,08 д.а.