1. Проведене експериментальне дослідження показало, що важливою умовою розвитку самосвідомості обдарованих дітей є включення їх у різні види СД зі змінним складом її учасників. При цьому переживання обдарованими дітьми оцінних впливів з боку однолітків виступають чинником усвідомлення ними характеру власної комунікативної позиції щодо ровесників – партнерів по СД. 2. Відповідно до емоційно-ціннісного ставлення обдарованих дітей щодо самих себе вони займають певну комунікативну позицію – ПШ, ПС, ПВ. В обдарованих дошкільників з ПС та ПВ образ "Я" є менш адекватним, ніж в обдарованих дітей з ПШ. Останні переважно правильно оцінюють самих себе і ровесників та виявляють толерантне ставлення до партнерів по СД. Характер спілкування обдарованих дітей із ПС та ПВ з ровесниками у процесі СД зумовлений недостатнім розвитком структур їхньої самосвідомості: нереалістичним рівнем домагань (формується внаслідок перенесення успіхів обдарованих дітей в одних видах діяльності на всі інші), невиправдано високими очікуваннями оцінки самих себе з боку однолітків та недооцінкою здібностей і можливостей інших дітей – партнерів по спілкуванню. Зазначені дисгармонії у сфері самосвідомості обдарованих дітей з ПС та ПВ породжують їхні комунікативні труднощі і стають на заваді формування ряду соціально цінних особистісних якостей – толерантності, готовності до співробітництва і взаємодії з іншими на основі визнання їхніх достоїнств, здатності до емпатії. 3. Рівень самосвідомості обдарованих дітей з ПС та ПВ як субєктів спільної предметно-практичної діяльності є недостатньо високим. Це виявилось у феномені переносу високих домагань в одному виді діяльності, в якому вони дійсно досягають значних успіхів, на інші. Цей феномен відбивав тенденцію до включення в свій образ "Я" не тільки реальних успіхів у певному виді діяльності, але й прогнозування власних успіхів також і в тих видах діяльності, де ці діти себе не випробували. 4. Високий ступінь відповідності прогнозованої оцінки самих себе з боку ровесників обдарованими дітьми, що займали ПШ, повязаний із розвитком у них рефлексії. Цю якість самооцінки як форму прояву самосвідомості з достатньою мірою вірогідності було сформовано на основі нагромадженого обдарованими дошкільниками позитивного досвіду виконання разом з однолітками різних видів предметно-практичної діяльності та переживання ними їхнього оцінного ставлення до партнерів по різних ФОСД. Діти з ПС та ПВ зазнавали особливих труднощів у рефлексуванні. Значно завищена їхня самооцінка, сформована під впливом близьких дорослих і закріплена негативним досвідом спілкування з партнерами по СД, гальмує розвиток рефлексивності їх самооцінки, у звязку з чим необхідно апелювати до батьків та сприяти зміні стилю їх спілкування з дітьми. 5.Формувальні впливи на обдарованих дошкільників включали різні засоби оптимізації їх оцінно-рефлексивних відносин у СД з однолітками, завдяки яким очікувана дітьми та їх реальна оцінка ставали дієвими спонуками цієї діяльності. Вплив прогностичної самооцінки та реальної оцінки, включених безпосередньо у СД, виявлявся в підвищенні рівня усвідомлення обдарованими дітьми з ПС та ПВ своїх досягнень у різних видах діяльності та динаміці комунікативної позиції – від суперництва, що переходить у конфлікт, та відсторонення до шефської з елементами партнерства. 6.Завдяки багаторазовому включенню обдарованих дітей у різні види предметно-практичної діяльності та зміні складу її учасників значно розширилася самосвідомість цих дітей, які через порівняння себе з однолітками почали більш адекватно оцінювати власні здібності та можливості. Збагатилися знання обдарованих дітей про самих себе як виконавців певних видів діяльності, в яких особливо високими були їхні успіхи. 7. Засобами оптимізації оцінно-рефлексивних відносин обдарованих дітей у СД з однолітками виступають: по-перше, збагачення позитивного досвіду порівняння обдарованими дітьми під керівництвом педагога своїх досягнень у різних видах СД з досягненнями партнерів; по-друге, порівняння себе з ровесниками в ролі "вихователя"; по-третє, зміна стилю спілкування з обдарованими дітьми близьких дорослих, ознакою чого стало більш адекватне оцінювання здібностей власних дітей. Проведене дослідження не вичерпує усіх проблем, повязаних із темою нашої дисертаційної роботи. Серед перспектив подальших досліджень на увагу заслуговує питання щодо вивчення особливостей образу "Я" обдарованих дошкільників. Психолого-педагогічне коригування розвитку самосвідомості обдарованих дітей також потребує більш детальних відомостей про характер оцінного ставлення до обдарованої дитини з боку близьких дорослих. | 