У дисертації на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування та подано методичні й практичні рекомендації щодо розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Основні висновки зводяться до такого. 1. На підставі узагальнення науково-теоретичної сутності поняття "ремонтно-технічний сервіс" запропоновано визначення цієї категорії як комплексу послуг щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва машинами, спеціальними установками, обладнанням і запасними частинами шляхом виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування, а також надання консультаційних послуг щодо підбору й експлуатації технічних засобів виробництва. Він є складною інтегрованою системою, що характеризується сукупністю господарюючих суб'єктів, різноманіттям процесів, значними обсягами інформації, наявністю тісних функціональних зв'язків між елементами й розгалуженістю структури. 2. Визначальним фактором формування ринку технічного обслуговування є виважена державна технічна політика, яка реалізується через механізм державного регулювання ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Він має складатися з трьох взаємопов'язаних блоків: організаційного, економічного, технічного. Його доцільно реалізувати за одним з трьох варіантів: створення міністерства або державного комітету із сільськогосподарського машинобудування; виконання функцій міністерства або державного комітету може бути покладено на один з відділів Міністерства аграрної політики України; створення при Міністерстві аграрної політики України державної корпорації "Агропромтехсервіс". 3. Більшість ремонтно-технічних підприємств сьогодні перебувають на межі банкрутства. Основними негативними факторами, що впливають на розвиток ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств регіону є: скорочення обсягів ремонтного обслуговування, що визначає прискорене зношування сільськогосподарської техніки; неплатоспроможність сільськогосподарських підприємств, що призвела до зниження обсягів технічного обслуговування підприємств аграрної сфери; зменшення прибутковості сільськогосподарських і ремонтно-технічних підприємств, що сприяло зниженню рівня заробітної плати в цих галузях і призвело до відпливу кадрів, у першу чергу висококваліфікованих; дроблення великих господарств колективно-пайової форми власності на дрібні, а також організація фермерських господарств, що зумовили збільшення потреби в різній техніці; порушення економічних зв'язків між ремонтно-обслуговуючими підприємствами й суб'єктами аграрної сфери, що викликало зниження працездатності машин, збільшення строків польових робіт і максимізувало вартість послуг, що надаються. 4. 3 метою оцінювання регіональних пропорцій розвитку й розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування запропоновано методичний підхід, що передбачає зіставлення питомої ваги середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємств ремонтно-технічного обслуговування з питомою вагою середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, відповідно до якої визначається коефіцієнт пропорційності. Його практична цінність полягає у можливості визначення територій регіону, що потребують збільшення виробничої потужності ремонтно-технічних підприємств та обґрунтування інвестиційних програм їх розвитку. 5. Розробка організаційно-технічної програми розвитку регіонального ринку ремонтно-технічного обслуговування сільського господарства передбачає необхідність оптимізації внутрішньої (галузевої) пропорції. З цією метою доцільним є визначення такого рівня вартості основних виробничих засобів ремонтно- технічних підприємств та великих ремонтних заводів (підприємств другого і третього рівнів), який би зміг забезпечити отримання максимально допустимого рівня рентабельності їх діяльності. З цією метою розроблений метод експрес-аналізу, за якого визначено оптимальну вартість основних виробничих засобів зазначених груп підприємств у Запорізькій області у розрахунку на 2009 р., яка становить: для ремонтного заводу – 5131,6 тис. грн, машинно-технологічної станції – 4822,7 тис. грн, станції технічного обслуговування – 3479,3 тис. грн. 6. З метою оптимізації галузевого розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування сільського господарства регіону розроблено економіко-математична модель, яка дає змогу розрахувати оптимальну виробничо-технологічну структуру ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств за рахунок розподілу обсягів ремонту й витрат на нього між різними ремонтними службами. Основними лімітуючими факторами у цій моделі визначені виробничі потужності різних рівнів ремонтно-технічної бази. Кожна ланка ремонтної служби в оптимізаційній моделі визначається окремим блоком з урахуванням усіх обмежень, що є характерними для конкретного рівня технічного обслуговування. За критерій оптимальності в цьому випадку береться мінімальна собівартість загального обсягу ремонту. 7. У процесі реорганізації системи технічного обслуговування економічний ефект, у першу чергу має бути досягнутий у напрямах створення оптимальних умов для більш продуктивного використання техніки й робочої сили та формування єдиного економічного механізму у відносинах сільськогосподарських і ремонтно-технічних підприємств. Визначено основні принципи у вирішенні поставлених завдань: підпорядкування технічного обслуговування сільськогосподарському виробництву; поєднання й розширення номенклатури послуг агротехнічних підприємств; раціональне розосередження (концентрація) ремонтно-технічних структур тощо. Умовами успішної реалізації визначених принципів розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств є: забезпечення впровадження в практику методів маркетингу; забезпечення гарантійного обслуговування нової техніки на основі розвитку дилерської мережі; розвиток кооперації в технічному обслуговуванні; забезпечення державної економічної підтримки. 8. Підвищення дієвості організаційно-економічного механізму взаємодії структур ремонтно-технічного сервісу всередині системи ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств доцільне шляхом створення районного кооперативного сільськогосподарського об'єднання з ремонтно-технічного обслуговування. Такі кооперативи повинні обслуговувати значну територію і надавати ряд основних і додаткових послуг: здійснювати досить складні ремонти машин і обладнання, організовувати широке застосування оренди техніки за договорами лізингу, виконувати сільськогосподарські польові роботи за допомогою високопродуктивних агрегатів. Принцип розподілу отриманого доходу серед учасників має бути встановлений пропорційно до здійснених ними витрат. |