У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено авторський варіант розв’язання наукових проблемних завдань – дослідження особливостей формування і стану ринку праці на базі обґрунтованих теоретико-методологічних та методичних засад та визначення перспективних напрямків його розвитку з врахуванням завдань реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни на найближчу й більш віддалену перспективу. Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції: 1. На основі виявлення особливостей вивчення ринку праці як міждисциплінарного об’єкту дослідження в демографії, економіці праці, соціальній економіці і політиці, обґрунтована важливість врахування аспекту вивчення проблем ринку праці вказаними галузями знань. Уточнено тлумачення окремих понять, зокрема “ринок праці” (опосередкована державою система соціально-трудових відносин між носіями, а разом з тим і власниками трудових послуг, які прагнуть їх продати за відповідну винагороду, і роботодавцями, які пред’являють попит на трудові послуги певної кількості та якості і намагаються їх придбати з метою залучення робочої сили в процес суспільного виробництва матеріальних і духовних благ та отримання зиску від їх реалізації), “державне регулювання ринку праці” (сукупність основних напрямків, форм, методів, важелів та інструментів усвідомленого впливу держави та її інститутів на соціально-економічні процеси в сфері праці і зайнятості з використанням відповідних механізмів реалізації інтересів, що забезпечуються узгодженням ціни трудових послуг та умов зайнятості між роботодавцями і найманими працівниками та регулюють попит і пропозицію трудових послуг, кількість і якість яких відповідним чином винагороджується) та ін. 2. Досліджена еволюція наукових поглядів зарубіжних і вітчизняних економістів на ринок праці, яка дозволила уяснити реалії ринку праці України в світлі вітчизняної і зарубіжної наукової думки. На даному етапі соціально-економічного розвитку держави корисними є як кейнсіанський, так і монетаристський підходи до регулювання ринку праці, оскільки вони допомагають зрозуміти і використати різні аспекти макроекономічної теорії регулювання ринкової економіки і масштабів зайнятості в ході ринкових трансформацій. Порівняльний аналіз наукових поглядів зарубіжних і вітчизняних економістів на розвиток і державне регулювання ринку праці дав автору підставу стверджувати, що всі вони відбивають окремі елементи глобальної концепції державного регулювання ринку праці і не можуть бути включені в національну економіку. Україна повинна мати власну модель державного регулювання ринку праці, в основу якої повинна бути покладена гармонійна єдність висхідних принципів кейнсіанства і неолібералізму, змішаної економіки і соціального ринкового господарства та їх класифікацій. Останні, ставлячи в своїй єдності концептуальну основу та парадигму соціально орієнтованого ринку, дозволяють у такому блоці, з одного боку, ввести український ринок праці в русло загально цивілізованих закономірностей формування ринку праці, з іншого – максимально враховувати його національно-економічну специфіку і постсоціалістичні особливості. 3. На основі аналізу політики у сфері зайнятості доводиться, що в умовах командно-адміністративної системи існувала сфера, де відбувалася безпосередня взаємодія попиту і пропозиції праці. Відповідно до цього визначення ринок праці в певній формі (хоча б в елементарній) існував практично навіть тоді, коли система була в своїй основі неринковою, а отже існували і застосовувалися окремі засоби і методи державного впливу на нього. 4. Обґрунтовано, що демографічна ситуація України є важливим фактором формування пропозиції робочої сили, з одного боку, і є наслідком стану і особливостей розвитку ринку праці, – з другого боку. Виявлено, що сучасний стан та інтенсивність розвитку міграційної ситуації виступає потужним каталізатором змін на вітчизняному ринку праці. Управління нею вимагає здійснення в Україні виваженої і науково обґрунтованої державної міграційної політики, взаємоузгодженої з удосконаленням соціальної політики загалом та демографічної політики зокрема. На основі виявлених основних тенденцій розвитку на ринку праці України в 2000-2006 рр. окреслені нові риси ситуації на ринку праці (наявність суттєвих деформацій у відтворенні трудового потенціалу і структури зайнятості; збереження прихованого безробіття на фоні деякого пожвавлення на ринку праці; підрив матеріально-технічної бази зайнятості), які викликають потребу не тільки теоретично обґрунтувати необхідність державного регулювання ринку праці, а й привести в дію систему принципів МОП, що сприяли б піднесенню ефективності застосування механізму регулювання. 5. Аналіз нормативно-правової бази України та практичної ситуації стосовно державного регулювання ринку праці, узагальнення напрацювань фахівців в цій сфері дозволив виявити принаймні три основні тенденції. По-перше, низка важливих положень законодавчих актів не має належного наукового підґрунтя, що викликає сумніви в оптимальності цих актів. Стосується це передусім забезпечення інституціональної правової структури зайнятості населення, мінімізації супутніх побічних ефектів та негативних наслідків перехідних процесів для досягнення ефективної зайнятості. По-друге, є значні розбіжності між цілями регулювання ринку праці в нашій країні й ефективністю цього регулювання на практиці. В Україні дотримуються (без видимих успіхів) трьох стратегій поліпшення функціонування ринку праці (перебування його у вільній стихії та в руках держави), а стратегію змішаного регулювання ринку праці практично не використовують. По-третє, впровадження механізмів регулювання ринку праці, передбачених Законом України “Про зайнятість населення”, невиправдано затягнулося. 6. Моделювання впливу інвестиційних вкладень на ринок праці показало, що збільшення розміру інвестицій по всіх галузях не скрізь дає однаковий ефект. Так, тільки в сільському господарстві спостерігається позитивний вплив зростання інвестицій на зайнятість. Очевидно, що ці інвестиції вкладені в розширення виробництва, створення нових робочих місць, які потребують додаткової робочої сили. Інвестиції в промисловість і освіту вкладалися в невиробничу сферу і нерухомість, що не сприяло створенню нових робочих місць. На основі цього обґрунтовано, що державна макроекономічна політика повинна бути спрямована, з одного боку, на створення сприятливих умов для здійснення інвестиційних вкладень у різні сектори, а з іншого – на підвищення ефективності формування повноцінного ринку праці. 7. На основі аналізу економетричних моделей динаміки обсягів валових інвестицій в основний капітал малих підприємств, зроблено висновок, що низькі темпи розвитку малих підприємств є наслідком несистемності і непослідовності дій держави на їхню підтримку та інвестування, недосконалості нормативно-правового забезпечення тощо. Реалізація запропонованих автором напрямів удосконалення регулювання розвитку малих підприємств в Україні допоможе удосконалити процес розвитку малого бізнесу, визначити пріоритетні галузі залучення трудового потенціалу в сферу малого підприємництва регіону. |
