Анотація до роботи:

Нестеренко Л.О. Розвиток психологічної культури державних службовців України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 – державна служба. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2007.

У дисертації вперше у вітчизняній науці здійснене цілісне дослідження розвитку психологічної культури державних службовців. Уточнено зміст структурних та функціональних складових психологічної культури. Визначено поняття “психологічна культура державного службовця”, охарактеризовано його структурні складові, детермінанти становлення. Розкрито особливості впливу керівника на розвиток психологічної культури суб’єктів управлінської діяльності в системі державної служби На основі емпіричного дослідження виявлено суперечності, тенденції, стан та перспективи розвитку психологічної культури. Експериментально визначені та обґрунтовані пріоритетні умови, модель та етапи розвитку й удосконалення психологічної культури державних службовців України. За результатами проведеного дослідження сформульовані й запропоновані теоретичні висновки й практичні рекомендації щодо розвитку психологічної культури державних службовців України.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення актуального завдання, що виявляється в розробці та науковому обґрунтуванні основних етапів та умов підвищення й розвитку психологічної культури державних службовців України. Розроблено науково-прикладні підходи й технологію, що забезпечують використання здобутих результатів. Отримані у процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дають змогу зробити такі висновки.

1. Усебічний логіко-системний аналіз вітчизняної та світової літератури, законодавчих актів, що слугували теоретико-методологічною основою дослідження, свідчить, що становлення психологічної культури в системі державної служби як наукової категорії, її формування і розвиток не були предметом спеціального комплексного дослідження. Опанування психологічної культури державними службовцями не розглядалося як цілісний процес оволодіння теоретико-практичними психологічними знаннями, що формує передумови до їх саморегуляції і забезпечує якісно новий рівень вирішення складних професійних завдань. Усе це дало підстави для висновку, що стан наукової розробки вказаної теми не може вважатися задовільним і потребує науково-практичного обґрунтування й всебічного дослідження.

2. Дефініція поняття “психологічна культура”, її функції, рівні та компоненти були нечітко визначені, а більшість теоретико-методологічних положень, на які спирались автори наукових праць, – дискусійними. Відсутність чіткої дефініції зумовлювала невизначеність у засадах, методах, підходах та інструментах розвитку психологічної культури державних службовців України. У процесі уточнення дефініції “психологічна культура державного службовця” доведено, що поняття розвитку є ключовим. Під розвитком розуміється свідома цілеспрямована діяльність, спрямована на актуалізацію продуктивного вектора становлення особистості управлінця. Сутність поняття “психологічна культура державного службовця” розкривається як складова підсистема професійної та загальної культури управлінця, основою якої є готовність державного службовця постійно й ґрунтовно оволодівати знаннями з психології (загальної, вікової, професійної, соціальної, особистості, розвитку, управління, криз) та психологічного консультування, психодіагностики, що в подальшому реалізується в уміннях та навичках застосовувати психологічні знання й особистий досвід для вирішення конкретних професійних завдань у процесі управлінської діяльності.

3. Визначено основні функціональні компоненти психологічної культури державного службовця: регулятивний, когнітивний, інтегративний, комунікативний. Доведено, що вони мають стати основою її випереджального розвитку за рахунок залучення державних службовців до системи професійної освіти.

4. Обґрунтовано, що психологічна культура керівника – це важливий елемент становлення психологічної культури суб’єкта управлінської діяльності, інтегруючий фактор та стратегічний інструмент здійснення управління, що забезпечує прийняття й реалізацію рішень, розрахованих на перспективу. Психологічні особливості впливу керівника – державного службовця на розвиток психологічної культури підлеглих пов’язані із розкриттям його психолого-управлінських функцій у системі державної служби, до яких віднесено: психодіагностичну, мотивувальну (стимулюючу) й фасилітативну функції, що відображені в усіх компонентах процесу управління. Таким чином, психологічна культура керівника – державного службовця визначена як вагомий фактор ефективності управлінської діяльності, що детермінується наявністю лідерських рис у структурі його особистості, психолого-комунікативної компетентності, навичок ефективного стимулювання та мотивування підлеглих, спрямованих на мінімізацію опору змінам.

5. За результатами дослідження, проведеного в Національній академії державного управління, установлено існування беззаперечного зв’язку між рівнем розвиненості психологічної культури та якістю управлінської діяльності в системі державної служби; визначено, що наявний рівень психологічної культури управлінців лише мінімально забезпечує ефективність управлінської діяльності; засвідчено необхідність запровадження новітніх практичних методів та підходів до розвитку психологічної культури державних службовців на основі андрагогічної та акмеологічної методологій у системі їх професійної освіти.

6. Базуючись на емпіричних даних, обґрунтовано теоретичну модель розвитку психологічної культури державних службовців в системі професійної діяльності та професійної освіти. У процесі змістового аналізу детермінант психологічної культури управлінця (компетенції, самоосвіта, психологічна наука та освіта, управлінське середовище й професійна діяльність, соціокультурне середовище, система професійної освіти державних службовців, управлінський та соціокультурний досвід), виявлених під час моделювання, встановлено наявність трьох складових психологічної культури державного службовця, що мають ієрархічний характер: психолого-комунікативної компетентності (низький рівень), психологічної грамотності (середній рівень), розвиненої психологічної культури (високий рівень).

7. У процесі експертного оцінювання психолого-акмеологічні компоненти розвитку психологічної культури визначено як пріоритетні. До них належать: рефлексивно-конструктивний; прогностичний; проекційний; комунікативний та інтеркомунікативний компоненти. Вірогідність цього положення забезпечується методологічною коректністю, відповідністю використовуваних методик вимірюваним одиницям, високою статистичною точністю вибору одиниць, репрезентативною вибіркою. Установлено, що забезпечення реалізації психолого-акмеологічних умов розвитку психологічної культури державних службовців України передбачає запровадження в систему професійної освіти цілісної психолого-педагогічної технології, розробленої на основі моделі розвитку психологічної культури державних службовців України. Її сутність полягає в актуалізації управлінського досвіду особистості управлінця та формуванні навичок саморегуляції, самоконтролю, самовдосконалення й конструктивної комунікації.

8. Результати експерименту з упровадження технології розвитку психологічної культури державних службовців України показують, що забезпечення реалізації психолого-акмеологічних складових розвитку психологічної культури в системі професійного навчання, самоосвіти та самовиховання сприяє оволодінню державними службовцями регулятивними, інтегративними, комунікативними та когнітивними компонентами психологічної культури. Це підтверджує основну гіпотезу дослідження. Критеріями ефективності забезпечення реалізації психолого-акмеологічних складових розвитку психологічної культури є показники, що характеризують розвинену психологічну культуру (високий рівень): актуалізація тенденцій до саморозвитку, активізація когнітивних процесів; суттєве зниження рівня конфліктних реакцій, відчуття незадоволення, агресії.

9. На основі отриманих у дисертації результатів для подальшого розвитку психологічної культури державних службовців можна запропонувати такі рекомендації:

внести до “Комплексної програми підготовки державних службовців”, затвердженої Указом Президента України, питання розвитку психологічної культури державних службовців України в частині визначення вимог до високого рівня професійної культури. Це сприятиме запровадженню цілісної системи розвитку психологічної культури державних службовців України як важливої умови підвищення якості управлінської діяльності та забезпечення реалізації психолого-управлінського досвіду й потенціалу державних службовців;

навчальним закладам системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державно-управлінських кадрів у процесі удосконалення й оновлення змісту і форм підготовки державних службовців віддавати перевагу прикладному аспекту навчання й враховувати психолого-акмеологічні умови розвитку психологічної культури державних службовців України. Це сприятиме розвитку професійної самосвідомості державних службовців з метою їх подальшого самоудосконалення й самореалізації, практичному оволодінню психодіагностичними й психоконсультативними методиками та навичками; дасть змогу виявити шляхи й способи ефективного використання управлінцем потенціалу власної індивідуальності, необхідні при вирішенні завдань професійно-особистісного розвитку;

запровадити практику, згідно з якою результати навчання державних службовців мають стати однією з найважливіших умов кар’єрного зростання на державній службі. Крім того, результати дослідження слід брати до уваги під час проведення конкурсів на заміщення вакантних посад, атестації, присвоєння чергового рангу, формування кадрового резерву.

У дисертаційному дослідженні не вирішуються усі питання розвитку психологічної культури державних службовців України. З урахуванням його складності й багатогранності перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо у визначенні кваліфікаційних вимог до науково-педагогічних працівників системи професійного навчання державних службовців.

Публікації автора:

1. Нестеренко Л. Психологічні основи формування лідерських рис керівника–державного службовця // Зб. наук. пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Вип. 2. – С. 386-392.

2. Нестеренко Л. Психологічні передумови створення позитивного іміджу керівника–державного службовця // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 182-186.

3. Нестеренко Л. Психологічні основи розвитку комунікативної компетентності державних службовців // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 182-188.

4. Майборода С., Логунова М., Нестеренко Л. Заочна форма навчання в системі організаційної, навчальної та наукової діяльності НАДУ при Президентові України // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 4. – С.435-442. – Авторські с. 437-441.

5. Нестеренко Л. Проблема психологічних основ комунікації державних службовців у працях вітчизняних науковців // Зб. наук. пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 2. – С. 124-135.

6. Нестеренко Л. Психологічні особливості здійснення професійної комунікації державними службовцями // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 438-444.

7. Нестеренко Л. Проблема комунікації державних службовців на сторінках вісників та збірників Академії // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 4. – С. 124-134.

8. Майборода В., Нестеренко Л. Графологія як метод психодіагностики професійних якостей державного службовця // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 2. – С. 416-423. – Авторські с. 419-423.

9. Нестеренко Л. Шляхи вдосконалення психологічної культури керівників-державних службовців у контексті Європейської інтеграції // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2003 р., м. Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Т. 2. – С. 329-331.

10. Майборода С., Нестеренко Л. Зворотний зв’язок як елемент комунікативної компетентності державних службовців // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (28 трав., 2004 р., м. Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – С. 348-349. – Авторські с. 348.

11. Нестеренко Л. Соціально-психологічний тренінг як елемент удосконалення комунікації державних службовців // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (31 трав. 2005 р., м. Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Т. 1. – С. 294-296.

12. Нестеренко Л. Формування вміння слухати як елемент розвитку психологічної культури державних службовців // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (31 трав. 2006 р., м. Київ): У 2 т. / За заг. ред. О.Ю.Оболенського, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – Т. 1. – С. 288-290.