У дисертації представлено вирішення проблеми розвитку процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці: визначається сутність даних процесів, їх розгляд в онтогенетичному аспекті, обґрунтовується структура і критерії діагностування характеру їх протікання, виявляються вікові та індивідуальні особливості їх перебігу у підлітків і юнаків, розроблена та апробована програма психокорекції і профілактики відчуження, спрямована на подолання дисгармонійних проявів протікання процесів ідентифікації і відособлення та гармонізацію розвитку підростаючої особистості. 1. Вивчення особливостей ідентифікації і відособлення особистості є актуальною проблемою у психологічній науці. Ідентифікація є процесом реалізації прагнення суб’єкта до приналежності через об’єднання себе з іншими індивідами чи групами шляхом встановлення емоційного зв’язку, що збагачує внутрішній світ людини, наповнює новими особистісними смислами її сутність.. Відособлення є процесом, який спонукає суб’єкта усвідомлювати свою самостійність та ідентичність, його активність до виділення через і в групі, соціумі. Процеси ідентифікації і відособлення впливають на особистісний розвиток людини. 2. Діалектика становлення процесів ідентифікації і відособлення в онтогенезі (від народження – до пори ранньої юності) розкриває розуміння процесу розвитку людини від індивіда до особистості. Інтенсивно процеси ідентифікації і відособлення розвиваються у підлітковому і ранньому юнацькому віці, періодах формування особистісної ідентичності. За умови збалансованого перебігу даних процесів відбувається гармонійний розвиток особистості. 3. При вивченні особливостей протікання процесів ідентифікації і відособлення в учнів підліткового і раннього юнацького віку оптимальним є застосування системного підходу і розгляду їх як закономірних, багаторівневих, цілісних явищ, у тісних взаємозв’язках їхніх складових та підструктур. Структура процесу ідентифікації включає інформаційний, мотиваційний, операційний, емоційний компоненти, кожен з яких має свої підструктури, що характеризують даний процес у різноманітності його проявів. Процес відособлення протікає на декількох рівнях, найбільш суттєвим з яких для дослідження особистості є відособлення її в групі. Особливо важливим виявляється розгляд таких проявів цього рівня процесу відособлення, як усамітнення і відчуження, які мають кардинально протилежне значення. Усамітнення розглядається як форма відособлення, яка сприяє становленню внутрішнього світу людини і позитивно впливає на її розвиток. На відміну, відчуження виникає в результаті надмірного відособлення людини, яке супроводжується втратою особистістю свого “Я” і унеможливлює повноцінний її розвиток. Виявлення вікових особливостей протікання процесів ідентифікації і відособлення встановлює, що дані процеси прогресують в сторону раннього юнацького віку. Критеріями діагностування характеру протікання процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці є: наявність чи відсутність об’єкта ідентифікації; мотивація ідентифікуватися з об’єктом; потреба у спілкуванні як засобі пізнання інших людей; емоційна сприйнятливість до ідентифікації; сприймання об’єкта ідентифікації, порівняння його суб’єктом з власною особистістю; ставлення до усамітнення. 4. Протікання процесів ідентифікації та відособлення має вікові та індивідуальні особливості. Визначені характеристики їх гармонійного та дисгармонійного перебігу. При гармонійному характері протікання досліджуваних процесів у підлітків та юнаків спостерігається збалансований їх перебіг. При дисгармонійному характері відбувається їх дисбаланс . 5. Надмірний прояв відособлювальних тенденцій особистості спричиняє виникнення стану відчуження, який супроводжується дисгармонійним характером протікання процесів ідентифікації і відособлення і стоїть на заваді повноцінного особистісного розвитку і зростання. Це обумовлює необхідність проведення психокорекційної роботи з учнями, які перебувають у такому стані, а також його профілактики серед підлітків і юнаків. 6. Програма психокорекції і профілактики відчуження в учнів підліткового і раннього юнацького віку має бути скоординована на дотримання принципів активності, диференційованості, комплексності. Поєднання індивідуальних і групових форм роботи забезпечує продуктивність психокорекційної роботи з відчуженими учнями, що виявляється у позитивних зрушеннях у протіканні процесів ідентифікації і відособлення відчужених особистостей (формуванні образу об’єкта ідентифікації; формуванні вмінь та навичок адаптуватися до соціального середовища; відкритому спілкуванні; адекватному сприйманні власного “Я”; емоційній сприйнятливості до інших; виробленні внутрішнього контролю власних думок і вчинків, рефлексивному їх аналізі). Проведення системи заходів у підліткових та юнацьких групах повинно охоплювати вирішення питання профілактики відчуження серед членів груп через активізацію процесів ідентифікації і відособлення. Результати проведеного дослідження процесів ідентифікації і відособлення, обґрунтовані, проведені психокорекційні заходи можуть стати у нагоді шкільним психологам, вчителям під час роботи з учнями підліткового і раннього юнацького віку. Проведене наукове дослідження проблеми розвитку процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці не вичерпує всіх її аспектів. Ми вважаємо перспективним і актуальним глибоке вивчення проблеми відчуження в онтогенезі, причин його виникнення, побудову психодіагностичних методик його дослідження; детальне вивчення всіх рівнів відособлення особистості; визначення рівнів ідентифікації особистості та їх становлення впродовж всього періоду життя людини. |