У дисертації наведене теоретичне узагальнення і розв’язання проблеми, що виявляється в уточненні та поглибленні сутності педагогічної техніки як наукової категорії, розробці та обґрунтуванні змісту технології розвитку педагогічної техніки вчителя у процесі підвищення кваліфікації та впровадженні її в практику діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти. Наукове завдання – розробка, обґрунтування та практичне запровадження технології розвитку педагогічної техніки вчителя розв’язане, мету дослідження досягнуто, гіпотеза підтвердилася. Головні наукові й практичні результати такі: Дослідження педагогічної техніки як соціально-предагогічного явища підтвердило думку про її значущість, яка не зменшується з часом. Аналіз першоджерел та наукових досліджень дав змогу винести судження про те, що педагогічна техніка як наукова категорія перебуває на етапі становлення. Основну увагу сучасні вчені приділяють дослідженню проблеми формування педагогічної техніки майбутніх спеціалістів, розробляють теоретичні й прикладні матеріали для її розв’язання. Поряд з цим, проблема розвитку педагогічної техніки вчителя-практика залишається малодослідженою. Наявні прогалини в розробках як теоретико-методологічних, так і організаційно-практичних питань. Механічне перенесення доробків вищої школи з підготовки кадрів у практику роботи закладів післядипломної освіти не завжди доцільне, зважаючи на специфіку їх мети й завдань. Саме тому існує об’єктивна необхідність удосконалення системи підвищення кваліфікації вчителів через упровадження нових технологій і методик роботи із слухачами. Це повною мірою стосується проблеми розвитку педагогічної техніки вчителя. Цим пояснюється необхідність відповідних досліджень, що сприятимуть усебічному розвитку теоретичних й прикладних положень означеної проблеми. Недостатність наукових досліджень та недосконалість системи підвищення кваліфікації з досліджуваної проблеми спричинюють невисокий, здебільшого посередній рівень сформованості педагогічної техніки вчителів, що виявлено в ході дослідження. Це гальмує процес зростання відповідної вправності педагогів стосовно здійснення майстерної суб’єкт–суб’єктної взаємодії із вихованцями, в ході якої відбувається обопільний вплив. Саме тому пошук шляхів, засобів, методів і форм організації процесу підвищення рівня сформованості педагогічної техніки вчителя, як інструментарію такого впливу, є актуальним і своєчасним. На основі теоретичного аналізу й узагальнень виявлено, що педагогічна техніка як цілісна інтегративна система складається із ряду взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів: техніки педагогічного спілкування, техніки мовлення, техніки саморегуляції і техніки зовнішності. Водночас кожен компонент – це підсистема, створена з низки змістових складників. Педагогічна техніка складається із на внутрішньої детермінанти і зовнішніх показників вияву. Вона містить знання, педагогічну інтуїцію та ідеологію, тактичні вміння. Зовнішні – операційні уміння та вчительські манери. Внутрішня детермінанта має проекцію на практику через систему операційних умінь та манер вчителя як форму її вияву. У дисертації визначено особливості вияву педагогічної техніки вчителів у педагогічній взаємодії, які зумовлені рядом факторів: профілем педагогічної діяльності, статево-рольовими функціями вчителів, соціальними умовами, психофізіологічними відмінностями контингенту вихованців. Визначення особливості дають можливість будувати відповідну систему педагогічної взаємодії, досягаючи оптимальних результатів педагогічної діяльності. Саме тому в процесі підвищення кваліфікації доцільно вдосконалювати не лише загальні, а й специфічні тактико-операційні вміння. Ефективність розвитку педагогічної техніки вчителя-практика зумовлена систематичністю, цілеспрямованістю і керованістю цього процесу, що стає можливим за умови уведення його в загальну систему підвищення кваліфікації. Причому, сутність педагогічної техніки як соціально-педагогічного феномена має постійно відображатись у змісті та методиці підвищення кваліфікації за умови виділення достатньої кількості навчального часу на її розкриття і відпрацювання операційних умінь із слухачами курсів чи учасниками семінарів, практикумів або інших науково-методичних заходів. Пріоритетною виступає форма підвищення кваліфікації з досліджуваної проблеми на курсах закладу післядипломної педагогічної освіти завдяки наявності наукового потенціалу викладацького складу. Розроблена й обґрунтована в дисертаційному дослідженні технологія відображає модель розвитку педагогічної техніки вчителя у процесі підвищення кваліфікації у закладі післядипломної педагогічної освіти і поєднує у собі у формі певних сукупностей змістову й процесуальну частини діяльності, спрямованої на підвищення рівня сформованості педагогічної техніки вчителя. Вона органічно входить у загальний зміст підвищення кваліфікації та реалізується на принципах результативності, системно-структурного підходу, інтеграції, особистісно-зорієнтованого та диференційованорго підходу до особистості вчителя, його активності та особистісно-гуманістичної орієнтації. Робота здійснюється за трьома напрямками, які у сукупності забезпечують реалізацію визначених завдань і локальних цілей стосовно розв’язання проблеми зростання рівнів сформованості педтехніки слухачів. Аудиторна діяльність дає змогу в цілісному аспекті реалізувати програму спецкурсу “Педагогічна техніка вчителя”, що розроблена задля здійснення інтенсивного розвитку педтехніки в умовах навчання на курсах. Позааудиторна сприяє актуалізації матеріалу й відпрацюванню тактико-операційних умінь, а робота в міжкурсовий період дозволяє здійснювати цілеспрямований процес удосконалення відповідної вправності у довготривалому режимі. У змісті технології розвитку педагогічної техніки вчителя передбачено створення і дотримання необхідних організаційно-педагогічних умов. Домінуючими серед них є: усвідомлення слухачами проблеми спецкурсу, науково-методичне забезпечення процесу викладання на курсах, відповідність викладацького складу професійним вимогам, дидактичні та матеріально-технічні умови функціонування навчального процесу. Реалізувати в повному обсязі подану технологію уможливили організація і проведення комплексу заходів із створення зазначених умов, дія яких ефективна лише в сукупній взаємодії та взаємоузгодженості.
Для отримання позитивних результатів в частині вдосконалення педтехніки вчителя варто всю роботу проводити в кілька етапів: підготовчий, який відіграє значну роль, оскільки сприяє зародженню інтересу в учительської громади до розвитку власної педагогічної техніки і готує підґрунтя до викладання спецкурсу в аспекті розв’язання питань науково-методичного, дидактичного та матеріально-технічного забезпечення; технологічний, що є основним, оскільки на цьому етапі реалізується програма спецкурсу; прикінцевий для підбиття підсумків і проектування подальшої самоосвітньої діяльності слухачів у цьому аспекті. Експериментальне дослідження підтвердило важливість поетапного розвитку педагогічної техніки вчителя. Рівень розвитку педагогічної техніки слухачів експериментальних груп ( 56,5% із них віднесено після експерименту до високого рівня сформованості педтехніки, що на 46,6% більше, ніж до експерименту, 42,2% віднесено до середнього рівня, що на 30,2% менше, ніж на констатованому етапі, а до низького рівня – 1,3%, що на 16,4% менше , ніж до експерименту) свідчить про ефективність розробленої і обґрунтованої технології розвитку педтехніки вчителя у процесі підвищення кваліфікації. Проведене експериментальне дослідження підтверджує гіпотезу про те, що рівень сформованості педагогічної техніки вчителя значно зростає, якщо в системі підвищення кваліфікації запроваджена науково обґрунтована технологія, забезпечена цілеспрямована підготовка до цієї діяльності, створені відповідні умови й здійснюється кваліфіковане управління цим процесом. Розроблені науково-методичні рекомендації з цієї проблеми можна використовувати в змісті роботи та методиці підвищення кваліфікації вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти.
Отже, сукупність одержаних наукових висновків та практичних напрацювань має значення для теорії і практики підвищення кваліфікації вчителів. Запропонований у дослідженні варіант розв’язання проблеми розвитку педагогічної техніки вчителя-практика не вичерпує всіх її аспектів. До подальших напрямків наукових пошуків можна віднести: розвиток педагогічної техніки працівників позашкільних установ з урахуванням специфіки їхньої діяльності; шляхи, засоби й методи вдосконалення педагогічної техніки в системі районної (міської) методичної служби; підготовка науково-методичних кадрів до викладання педагогічної техніки як навчальної дисципліни; визначення інших оптимальних шляхів процесу розвитку вчителя в означеному напрямку на курсах; поглиблення змістової сторони проблеми; подальший пошук інтерактивних форм, засобів і методів роботи в рамках спецкурсу чи спецпрактикуму. |
