1. Необхідною умовою й однією з головних складових розвитку творчого активного мислення старшокласників є залучення їх до образної діяльності. Образне мислення забезпечує формування узагальнюючих динамічних уявлень про навколишній світ та його соціальні цінності, емоційного відношення до явищ дійсності, їх естетичної та етичної оцінки. Воно складає суттєву особливість внутрішнього світу людини, характеризує її індивідуальність. Вивчення стану розвитку образного мислення старшокласників дозволяє стверджувати, що він не може бути визнаним задовільним. Незважаючи на те, що проблема образного мислення знайшла досить широке висвітлення у психолого-педагогічній теорії, її результати не знайшли втілення в практиці роботи сучасної школи. 2. Необхідність підвищення ефективності розвитку творчого потенціалу учнів з урахуванням реалій сучасності та обмеженої кількості навчальних годин потребує інтенсифікації їх образної діяльності, поглиблення якості чуттєвого сприйняття, активізації здатності утворювати яскраві суб'єктивні образи та уявлення й оперувати ними. Це вимагає наявності певної системи роботи, яка б передбачала цілеспрямоване керування даним процесом, упорядковане функціонування взаємопов'язаних елементів, що складають її структуру, безперервність і системність включення старшокласників у образотворчу мисленеву діяльність. 3. У результаті аналізу здобутої педагогічної інформації, вивчення змісту наукового знання, що розкривається в процесі вивчення природничо-наукових дисциплін старшої школи, та природи творчої образної діяльності людини, сформульованих основних базових положень організації образної діяльності учнів, розкрито та уточнено змістовну сторону поняття "образне мислення", визначено принципи його розвитку та особливості їхнього застосування. Отримані теоретичні дані, а також результати констатуючого експерименту (аналіз шкільної практики, самооцінка, анкетування учнів і вчителів, педагогічне спостереження) дозволили розробити методику оцінювання рівнів розвитку образного мислення у старшокласників. Для визначення якості досліджуваного новоутворення застосовувався комплексний критерій, що містив комбінацію п'яти основних показників: усталеність образу, широта оперування образом, повнота образу, узагальненість образу, динамічність образу. Отримані теоретичні й емпіричні матеріали лягли в основу розробленої теоретичної моделі розвитку образного мислення старшокласників у процесі викладання природничо-наукових дисциплін. Означена модель ґрунтується як на загальних концептуальних вихідних положеннях механізму пізнання об'єктивної дійсності (поетапність діалектичного розвитку через когнітивний дисонанс; організація цілеспрямованої діяльності вчителя і учнів з обов'язковим урахуванням психологічних і педагогічних закономірностей формування досліджуваного утворення, психофізіологічних і вікових особливостей старшокласників; побудова процесу образного світосприймання і мислення на інтеріорізаційній основі; забезпечення взаємодії комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів у процесі розкриття особистісного пізнавального потенціалу учня), так і на системі дидактичних принципів (інтегрований підхід до навчального процесу, науковість, систематичність і послідовність, активність, наочність, доступність, зв'язок із життям тощо). 4. Змістовний блок поетапного розвитку означеного особистісного утворення передбачає: уміння самостійно здобувати знання; активізацію потреби в образній діяльності та формування аналітичних умінь та навичок її здійснення; активізацію особистісного творчого потенціалу та практичну реалізацію набутих знань та умінь. Доведено, що розвиток образного мислення старшокласників є найбільш результативним при опорі на зону найближчого розвитку учнів. Це вимагає застосування навчально-виховних дій упереджуючого характеру, створення проблемних ситуацій, що обумовлюють необхідність постійно підкріплюваної або самостійної актуалізації й адаптації як психолого-чуттєвих, так й психолого-логічних процесів, створюють потребу в засвоєнні нових знань, забезпечують оптимальні умови для реалізації образних умінь і навичок учнів. 5. Вивчення і апробація різноманітних форм і методів організації навчального процесу в ході вивчення природничо-наукових дисциплін засвідчила, що досить ефективним засобом розвитку образного мислення старшокласників є використання уроків проблемного характеру, диспутів, педагогічних ігор, уроків-візуалізацій, творчих закріпляючих вправ. Широке їхнє застосування в умовах раціонального динамічного поєднання індивідуальних і колективних форм навчання інтенсифікує процес образного навчання, сприяє поглибленню та розширенню творчих здібностей школярів, забезпечує всебічний контроль за формуванням їхніх образних умінь і навичок. Дієвим у активізації образного мислення, актуалізації індивідуальних образних уявлень учнів виявилось розширення суб'єктивного досвіду спілкування з художніми творами, образотворчим мистецтвом, музикою, засобами наочності, природою, а також залучення і раціональне поєднання найбільш ефективних методів активного навчання: діалогізації та проблематизації, моделювання, програвання рольових ситуацій, дискусій, рольові ігри. Ефективність кінцевих результатів забезпечується використанням науково-педагогічної системи прийомів створення образних уявлень; застосуванням міжпредметних зв'язків у процесі керованого поетапного формування розумових дій; комбінуванням та інтеграцією художніх, геометричних і знаково-символічних образів; варіативністю реалізації програмного образного матеріалу 6. Процес розвитку образного мислення старшокласників безпосередньо залежить від сукупності організаційно-педагогічних умов. Встановлено, що до основних з них відносяться: організаційно-дидактичні (рівень розробленості теорії образного мислення, скоординованість навчальних планів і програм природничо-наукових дисциплін, всебічне розкриття питань розглядаємої проблеми у підручниках і навчальних посібниках, відповідна підготовка вчителів, наявність програми розвитку образного мислення, реалізація міжпредметного підходу щодо побудови змісту природничо-наукових дисциплін); організаційно-діяльнісних (ознайомлення вчителів суміжних предметів зі змістом програм і підручників природничо-наукових дисциплін, організація спільної методичної роботи, наявність ефективних методів і засобів розвитку образного мислення; інтегративний підхід до планування заходів "образного" характеру, систематичність здійснення відповідної навчальної роботи, розвиток позитивної мотивації учнів до образної діяльності); стан психічних здібностей школярів (інтелектуальна активність, креативність, дивергентність, асоціативність, інтуїція, уява, фантазія). На основі аналізу змісту наукового знання, що розкривається в процесі вивчення природничо-наукових дисциплін старшої школи, та природи творчої образної діяльності людини сформульовано основні теоретичні положення організації образної діяльності учнів, розкрито та уточнено змістовну сторону поняття ”образне мислення”, визначено принципи його розвитку та особливості їхнього застосування. Крім того, успішний "образний" розвиток старшокласників потребує відповідної підготовки вчителів природничо-наукових дисциплін. Це повинно знайти своє відображення у навчальному процесі вищих педагогічних закладів освіти та системі післядипломної освіти педагогічних кадрів через опанування вчителями теоретичних основ образної діяльності, ознайомленні їх із навчально-методичною документацією суміжних дисциплін; у цілеспрямованому пошуку образних аспектів взаємозв'язку цих дисциплін та механізмів прогностичного моделювання розвитку досліджуваного утворення; розробці інтегрованих курсів і занять, системи навчально-організаційної діяльності та ін. Розвиток образного мислення старшокласників вимагає врахування впливу комплексу чинників.Це перш за все рівень теоретичного і методичного забезпечення процесу розвитку образного мислення старшокласників; особливості пізнавального потенціалу учнів, зокрема здатності до чуттєвого сприйняття образних уявлень, проведення операцій образного характеру; рівень сформованості умінь та навичок образної діяльності школярів; психолого-педагогічна готовність вчителів природничо-наукових дисциплін до вирішення такого роду завдань у навчально-виховному процесі. Перспективи подальшого дослідження порушеної проблеми вбачаємо у висвітленні окремих аспектів перепідготовки учителів природничо-наукових дисциплін до образної діяльності, визначенні інтервальних оцінок складності образних диференційованих завдань, реалізації оптимальних умов формування суттєвих поєднань компонентів мотивації в образній навчальній роботі. Залишається відкритою проблема методичного забезпечення підготовки студентів педагогічних навчальних закладів до розвитку образного мислення старшокласників. |
