1. Головними складовими становлення обслуговуючих кооперативів на першому етапі їх розвитку є такі: усвідомлення сільськогосподарськими товаровиробниками свого економічного статусу, функцій та ролі в агробізнесі; прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на формування сільськогосподарських товаровиробників як життєздатних і самодостатніх суб’єктів ринкових відносин; на основі світового і вітчизняного досвіду вироблення стійких стереотипів кооперативного економічного мислення і поведінки ринкового спрямування; практикування сільськогосподарськими товаровиробниками ініціативної кооперативної поведінки з метою самозахисту соціально-економічних інтересів; створення кооперативних організацій як пріоритетного напряму адаптації до умов ринкової економіки; стимулювання через економічні чинники внутрішньої мотивація суб’єктів аграрних відносин до розв’язання економічних завдань через свої кооперативні організації, зокрема утримання високої конкурентоспроможності на ринках різних рівнів та збільшення прибутковості. 2. Специфічність обслуговуючого кооперативного підприємства зумовлює особливий порядок його створення. Розвиток кооперації можливий лише “знизу доверху”, за ініціативи товаровиробників. Для провадження кооперативної ініціативи необхідне техніко-економічне обґрунтування кооперативу, його створення і реєстрація, початок ділових операцій, економічне зростання та диверсифікація. Особливістю створення кооперативу є зміна форми управління в цьому процесі (ініціативна група, організаційний комітет, правління кооперативу), що відповідає ступеню сприйняття ідеї кооперативного співробітництва. 3. В умовах становлення ринкових інституцій в агробізнесі маркетингові кооперативи повинні стати для їх засновників „контрольованими посередниками”, що створюють конкуренцію комерційним структурам, а також допомагають товаровиробникам інтегруватися в тих сферах агробізнесу, які дають додаткові економічні вигоди. 4. Як показує практика, обслуговуюча кооперація має розвиватися як за територіальним так і галузевим принципом. Маркетингові кооперативи - це перші організації, які без залучення великих сум коштів, демонструють ті переваги для виробників сільськогосподарської продукції, які вони отримують від групових дій за межами виробничої діяльності. Тому учасниками маркетингових кооперативів є сільгоспвиробники, в яких виробництво продукції диверсифіковано. 5. Господарсько-фінансова робота маркетингового кооперативу повинна будуватися таким чином, що кожний його член-клієнт має знати, що фінансово-економічний успіх кооперації безпосередньо залежить від того, який обсяг продукції та послуг буде здійснено безпосередньо через кооператив. 6. Маркетингові кооперативи, створюються для об’єднання економічних зусиль у заготівлі, зберіганні, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції; матеріально–технічного постачання; надання технічних, технологічних, транспортних, інформаційно–консультаційних, аудиторських та інших послуг. Дані послуги, які здебільшого виконуються комерційними підприємствами, спрямовані на збільшення доходів товаровиробників у невиробничій сфері агробізнесу. Вклавши мінімальні кошти у створення власних кооперативних структур, що є альтернативними комерційним, сільськогосподарські товаровиробники насамперед стають одними з головних операторів ринку виробленої ними продукції, що дозволяє формувати вигідні ціни реалізації та зменшувати ризики від ринкових коливань. Такі кооперативи, що в більшості зареєстровані як багатофункціональні, насправді виконують функції посередника (контрольований посередник – за визначенням фермерів) і згідно із своїми функціональними обов’язками називаються маркетинговими. 7. Основними причинами, що стримують процес розвитку маркетингових кооперативів в Україні, є недосконалість їх організаційної структури, особливо відсутність організаційного забезпечення маркетингової діяльності, недосконала система мотивації праці менеджерів (найманих працівників), відсутність організованого надходження інформації, необхідність підвищення кваліфікації та освіти членів кооперативу, що є міжнародним принципом кооперації. Значно впливають на стан розвитку обслуговуючих кооперативів здійснили “стартові умови”, що склалися в процесі реформування АПК. В результаті чого майнові комплекси колишніх КСП, що обслуговували процес додавання вартості до вирощеної продукції та сервісні підприємства АПК були розформовані, в наслідок в наслідок паювання або приватизації комерційними структурами, відбувся значний відтік кадрів в інші галузі. Специфічні проблеми розвитку обслуговуючих кооперативів посилюються загальноекономічними проблемами аграрного сектору, а саме: відсутністю довгострокового кредитування, диспаритетом цін на продукцію сільського господарства та промисловості, застарілою матеріально-технічною базою господарств і технологічним відставанням, браком досвідчених керівних кадрів тощо. 8. Соціальна місія обслуговуючої кооперації має реалізуватися шляхом концентрації уваги на таких пріоритетних напрямах, як зростання добробуту та якості життя членів кооперативу їхніх сімей, рівня їх освіти та культури, розвитку соціальної інфраструктури на сільських територіях. 9. На надання допомоги при створенні маркетингових кооперативів у найбільш перспективних регіонах і галузях, а також на створення регіональних центрів розвитку сільськогосподарської кооперації, які з часом повинні бути трансформовані у регіональні об'єднання обслуговуючих кооперативів – повинні використовуватися кошти міжнародної технічної допомоги. Міністерству аграрної політики України ставити вимогу до роботи нових іноземних проектів щодо поєднання при підтримці сільськогосподарських кооперативів технічної та фінансової допомоги для формування матеріально–технічної бази кооперативів і поповнення їх оборотних коштів. Підтримуємо ідею розробки державної програми розвитку кооперативного сектору аграрної економіки, яка б максимально враховувала європейські вимоги та норми стосовно сільськогосподарських кооперативів, для забезпечення формування конкурентоспроможних кооперативних структур. | 