1. Встановлено, що кооперація є соціально-економічним явищем, яке виникло під впливом соціально-етичних ідей і ґрунтується на міжнародно визнаних принципах: добровільного і відкритого членства; членського демократичного контролю; економічної участі членів кооперативу; незалежності і самостійності; освіти, навчання та інформації; турботи про суспільство. Фундаментальні принципи залишаються основою розуміння суті, організаційної ідентичності економічного механізму і соціального призначення кооперативних форм господарювання в аграрній сфері, вони відображають генезис та еволюцію кооперативної ідеї. 2. В економічній науці існує багато підходів визначення ознак кооперативних організацій: добровільність членства і демократичність управління; особливість розподілу результатів господарської діяльності і другорядна роль капіталу; відкритість; особиста участі в управлінні та господарській діяльності; домінування соціальних цілей; само- та взаємодопомога, які дають змогу одержувати господарські вигоди від об'єднання (скорочення витрат, підвищення продуктивності праці) тощо. Запропоновано ознаки кооперативу відносити до однієї з трьох його функцій – соціальної ( місце кооперативу в системі суспільних відносин), організаційної (особливості внутрішньої структури та організації) чи економічної (функціонування як господарського підприємства). 3. Визначено, що формування ефективно функціонуючого кооперативного сектора економіки дасть змогу реалізувати величезний потенціал аграрної сфери, активізувати діяльність споживчої кооперації, створити доступну кооперативну фінансово-кредитну систему, розширити масштаби соціального обслуговування населення. Кооперативний сектор економіки є основою для інтенсивного розвитку малих і середніх організаційних сфер підприємництва, формування конкурентного середовища, впровадження ефективних форм господарювання, оновлення продукції та послуг, підвищення рівня їх конкурентоспроможності. Водночас масштаби і темпи формування кооперативного сектора економіки залежать від сталого розвитку кооперативних систем: сільськогосподарської (виробничої та обслуговуючої), споживчої, кредитної. 4. Кооперативні форми господарювання значною мірою відповідають інтересам селян, котрі є водночас і власниками, і господарями, і працівниками підприємства, забезпечують максимальне задоволення їх інтересів, високий рівень ефективності використання приватної власності кожного. Селяни в таких підприємствах працюють насамперед на себе, самостійно вирішують питання своєї зайнятості, найраціональнішої організації виробництва, розширення асортименту продукції, тим самим узгоджуючи свої інтереси з інтересами суспільства. Крім того, кооперативи створюють можливості для певного соціального захисту асоційованих членів – непрацездатних власників майнових та земельних паїв, чого нема у формуваннях іншого типу. 5. Сучасний стан агроформувань Дніпропетровської області свідчить, що сільськогосподарські виробничі кооперативи як форма ведення аграрного бізнесу мають і певні недоліки: в них певною мірою "розмиваються" матеріальна зацікавленість і відповідальність щодо результатів господарської діяльності, наявні розбіжності між інтересами окремого власника-працівника та іншими з тих чи інших питань господарювання, ускладнюється процес управління виробничою й комерційною діяльністю. Водночас для великих виробничих кооперативів характерним є вищий рівень технічної ефективності, що свідчить про переваги великомасштабного виробництва. 6. Маржинальний аналіз залежності валової продукції від обсягів основних фондів свідчить про зростаючу віддачу ресурсу у міру його нарощування, що може бути пояснено низьким рівнем капіталозабезпеченості сільськогосподарського виробництва, який зумовлює низький рівень його інтенсифікації. Така ситуація можлива при низьких рівнях виробництва через причини технологічного характеру. У цих умовах нарощування обсягу основних активів сприяє підвищенню продуктивності використання земельних і трудових ресурсів та, як результат, визначає більший приріст валової продукції. Тобто межа концентрації капіталу, за якою відбувається його спадна віддача, в сільськогосподарських виробничих кооперативах області ще не досягнута. Групування у сільськогосподарських виробничих кооперативах Дніпропетровської області за рівнем концентрації основних виробничих засобів свідчить, що на результати фінансово-господарської діяльності підприємств суттєвий вплив має галузева структура та напрям їх виробничої спеціалізації, а також наявність достатнього обсягу виробничих запасів та обігових коштів. Виявлені в процесі досліджень тенденції підтверджуються проведеним кореляційним аналізом. 7. Проведена в 2004 р. структуризація внутрішньогосподарських відносин сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" Магдалинівського району Дніпропетровської області сприяла зростанню прибутку кооперативу порівняно із середніми даними за 2001–2003 рр. на 1,9 млн. грн., або на 37,7 %, тоді як витрати на товарну продукцію збільшилися на 15,9 %. Як наслідок, рівень рентабельності зріс на 12,7 % і у звітному році становив 32,2 %. 8. З метою вдосконалення управління в кооперативних формах господарювання пропонуємо впровадження маркетингово-розрахункового центрів, які повинні виконувати функцію інтегратора діяльності аграрних формувань у сферах заготівлі, переробки, технологічного обслуговування та сприяти стабілізації й поліпшенню виробничих зв'язків між підприємствами. 9. Нами запропоновані організаційні структури переробно-збутових, постачальницько-збутових та багатофункціональних кооперативів. За своєю суттю вертикальна інтеграція у формі кооперативів являє об'єднання зусиль сільськогосподарських товаровиробників з метою просування у суміжні із сільськогосподарським виробництвом сфери діяльності для забезпечення контролю за рухом створеної у власному виробництві продукції та одержання від цього оптимального прибутку. Ці угруповання покликані захистити інтереси сільськогосподарських товаровиробників у ринкових умовах, стати альтернативним шляхом розв'язання проблеми засилля посередницьких структур в агробізнесі та максимально підвищити їх ефективність і прибутковість. |
