1. Педагогічна діяльність у сучасному соціумі відзначається необхідністю навчання й практичної підготовки протягом всього життя. Вона вимагає від педагога певних особистих якостей, ґрунтовних професійних знань, умінь, навичок, в тому числі розвинених комунікативних умінь.
У науково-педагогічній літературі комунікативні вміння учителя розглядаються як здатність належним чином організовувати обмін інформацією, доцільно використовуючи вербальні і невербальні форми роботи, уміння організовувати взаємодію з дітьми, колегами, батьками, знаходити правильний підхід до них, встановлювати відповідні взаємини, спрямовані на створення сприятливого психологічного клімату, а також на психологічну оптимізацію навчально-виховної діяльності та стосунків. Вони є виявом професійних якостей учителя, необхідних для його педагогічної діяльності, педагогічної майстерності.
2. Проаналізовано стан методичної роботи в загальноосвітній школі та її можливості щодо розвитку комунікативних умінь учителів. Запропоновано експериментальну модель методичної роботи, спрямовану на розвиток комунікативних умінь учителя, та охарактеризовано основні її складові: організацію роботи педагогічної ради, науково-методичної ради школи, тренінгу самоусвідомлення, теоретичних семінарів, семінару-практикуму “Діалог в навчально-виховному процесі сучасної школи”, конкурсу “Учитель року”, роботи педагогічних студій, школи удосконалення комунікативної компетентності учителя, школи професійної майстерності, методичних об'єднань, cамоосвіти вчителя.
3. У процесі дослідження експериментальне підтвердження отримала гіпотеза про наявність взаємозв’язку між рівнем розвитку комунікативних умінь учителя та структурою, змістом, формами методичної роботи в загальноосвітній школі. При цьому впровадження у систему методичної роботи школи підсистеми, спрямованої на розвиток комунікативних умінь учителів, значно покращує ефективність їх розвитку. Організація методичної роботи в загальноосвітній школі передбачає дотримання принципів системності, варіативності, оптимальності, поєднання інноваційних і модернізованих традиційних форм роботи, використання психолого-педагогічної діагностики.
4. Визначальною умовою ефективності методичної роботи є індивідуальна робота вчителя, підвищення його педагогічної майстерності, складовим компонентом якої виступають комунікативні уміння педагога.
5. У процесі дослідження експериментально перевірено і доведено ефективність запропонованої автором моделі методичної роботи з розвитку комунікативних умінь учителя в загальноосвітній школі. Її провідні компоненти:
- формування нового педагогічного світогляду та належної методичної культури вчителя;
- дотримання принципу співробітництва та особистісно орієнтованого підходу;
- використання діалогових форм методичної роботи;
- надання проблемного, дослідницького характеру методичній роботі;
- створення умов для вдосконалення вчителем своїх знань з мови;
- створення в процесі організації методичної роботи умов для самореалізації особистості вчителя;
- участь учителя в самоуправлінні.
6. Діяльність методичних служб з розвитку комунікативних умінь учителів забезпечується у процесі послідовного здійснення таких етапів: формування “проблемного поля”, тренувального етапу, педагогічної рефлексії, самоосвіти.
7. Розвитку комунікативних умінь учителя сприяє створення на основі гуманістичних засад відповідного мікроклімату в педагогічному колективі на основі прогностично змодельованої мети, змісту та засобів її реалізації, соціально значущих мотивів та психологічної готовності вчителя до підвищення своєї педагогічної майстерності.
8. У процесі констатувального екперименту за допомогою бесід, анкетування, оцінки експертів, самооцінки, роботи з шкільною документацією, математичної обробки та узагальнення результатів оцінювання, було визначено рівні сформованості комунікативних умінь учителів загальноосвітньої школи, рейтинг впливу на їх розвиток визначених чинників у системі методичної роботи, здійснено моніторинг форм методичної роботи з розвитку комунікативних умінь учителів загальноосвітньої школи.
9. На заключному етапі експерименту було використано ту ж сукупність методів діагностики рівнів розвитку комунікативних умінь учителя, що використовувалася на початку. Порівняння отриманих даних засвідчило, що рівні розвитку комунікативних умінь учителів, коефіцієнт впливу визначених чинників зросли як у порівнянні з доекспериментальними даними, так і з аналогічними показниками контрольних груп
10. Визначено, що найбільший вплив на розвиток комунікативних умінь учителів мають ті форми методичної роботи, в основі яких лежить діалогічна взаємодія, це, перш за все, – семінари-практикуми, консультації, участь у роботі шкіл передового педагогічного досвіду.
11. На основі узагальнення положень науково-педагогічної літератури та даних експериментальної роботи розроблено методичні рекомендації керівникам загальноосвітніх навчальних закладів щодо організації методичної роботи з розвитку комунікативних умінь учителя.
Висновки дають підставу стверджувати, що вихідна методологія є правильною, концепція дослідження результативною. Визначені і обгрунтовані в першому розділі теоретичні положення реалізовано, мету досягнуто, а сукупність отриманих наукових результатів матиме позитивне значення для теорії і практики організації методичної роботи в загальноосвітній школі.
Впровадження в практику роботи загальноосвітньої школи результатів дослідження дає можливість ефективно розвивати комунікативні уміння учителів у системі методичної роботи загальноосвітньої школи та досягти на цій основі зростання їх педагогічної майстерності.
Водночас, дане дослідження не претендує на повноту і вичерпність розгляду зазначеної проблеми. До питань, які потребують подальшого дослідження, ми відносимо такі: вивчення ролі самоосвітньої діяльності у підвищенні комунікативної активності педагога, вивчення взаємозалежності педагогічних якостей учителя і його педагогічних умінь, дослідження мовленнєвих і немовленнєвих засобів педагогічної комунікації. |