1. Аналіз трактування поняття „творчість” і „творчий потенціал” у філософській, соціологічній, психологічній та педагогічній науках дає підстави стверджувати, що творчість не є особливим обдарованням лише обраних, а властива певною мірою кожному індивіду. Творчість розглядається науковцями як цілеспрямована діяльність, що народжує щось якісно нове, неповторне й оригінальне. Визначено, що в сучасній психолого-педагогічній науці стосовно формування і розвитку творчої особистості окреслюються два напрями: монофакторна теорія, яка визначає існування певної творчої здібності, і мультифакторна, що розглядає творчу особистість як таку, яка характеризується сукупністю незалежних окремих якостей, набір, інтеграція і рівень розвиненості яких і визначають вищий ступінь творчих досягнень людини. До здібностей, якими має володіти творча людина, належать: прагнення до оригінальності у вирішенні проблем; пошуки нових рішень; прагнення самостійно досягти результату; уміння долати протиріччя; легкість асоціацій; гнучкість мислення; генерування ідей; доведення вирішення задуму до кінця; логічність мислення; стійкість уваги; здатність мотивувати власну діяльність, планувати її; вміння здійснювати самоконтроль тощо. Очевидно, що всіма перерахованими здібностями має володіти сучасний вчитель трудового навчання. 2. Учитель трудового навчання є для школяра найяскравішим представником техногенної культури. Тому саме йому доведеться формувати в дитячій уяві нове ставлення до діяльності людини, до її місця в природі і суспільстві. На уроках трудового навчання мова, в першу чергу, має йти не про техніку, а про людину, її сутність, цивілізованість, здібність творити за законами Добра і Краси. Надзвичайно важливою в цих умовах є орієнтація майбутнього вчителя трудового навчання на духовні цінності. В галузі педагогічної освіти виникає необхідність у створенні такого культурно-художнього середовища, яке сприяло б розвитку особистості студента з орієнтацією на пріоритет загальнолюдських цінностей. В дослідженні доведено, що одним із суттєвих недоліків професійної підготовки вчителя трудового навчання є недостатнє залучення студентів до діяльності в художній галузі, відсутність мотивацій до підвищення культурного рівня, умов і засобів активізації їхнього духовного, творчого потенціалу. Це зумовлено, зокрема, тим, що технічна освіта характеризується диференціацією знань, розірваністю, сильною логічною компонентою, яка явно переважає в порівнянні з історико-, соціально-культурною і мистецькою складовими знань. Дослідження підтвердило, що в художньому потенціалі акумульовані здібності людини загалом, і розвиток художньо-творчого потенціалу кожного студента сприяє розкриттю і розквіту всіх його обдаровань. На основі врахування основних етапів художньо-пізнавальної діяльності індивіда, дидактичних завдань вищої школи розроблено модель системи формування художньо-творчих умінь і навичок у майбутніх учителів трудового навчання. Ця модель передбачає єдність форм художньо-педагогічних засобів та педагогічно-методичних умов розвитку здібностей у студентів ВНЗ. З’ясовано основні закономірності розвитку художньо-творчих здібностей вчителя: взаємозв’язок професійної, етичної, естетичної і загальнокультурної підготовки студентів в умовах широкої гуманізації педагогічної освіти; єдність філософсько-педагогічних, психолого-педагогічних і професійно-технологічних чинників у розвитку творчої особистості вчителя; єдність цільових, змістовних, процесуальних і прогностичних сторін діяльності викладачів і студентів щодо розвитку художньо-творчих здібностей майбутнього вчителя. 3. Аналіз психолого-педагогічної літератури і власного досвіду щодо цілеспрямованого розвитку творчості свідчить: основними умовами, які впливають на формування творчого мислення, є індивідуалізація освіти, дослідницьке навчання, проблематизація. Розвиток творчості та формування творчої особистості майбутнього
вчителя – процес складний та суперечливий. Як показало проведене теоретичне та експериментальне дослідження, розвиток творчості потребує комплексних заходів та специфічних умов: визнання безумовної цінності особистості; звільнення студента від регламентації мислення; організація діяльності на вищому рівні складності; систематичне створення ситуацій вибору; періодичне створення ситуацій успіху. До основних засобів розвитку художньо-творчих умінь відносимо: мистецтвознавчу літературу; наочні посібники на відео- і паперових носіях; методичні рекомендації, посібники з технологій; твори мистецтва, виготовлені викладачами, студентами, народними майстрами. 4. У дослідженні доведено, що художньо-творча діяльність передбачає наявність в особистості здібностей, мотивів, знань, умінь та навичок, завдяки яким створюється продукт, який вирізняється новизною, оригінальністю та унікальністю. У творчому процесі важливу роль відіграють уява, інтуїція, неусвідомлювані компоненти розумової активності, а також потреба особистості в самореалізації, розкритті своїх творчих можливостей. Серед технологій розвитку художньо-творчих умінь і навичок особливої уваги заслуговують методика співробітництва, метод проектів, інтеграція знань, малювання під музику, робота з нетрадиційними матеріалами, комп’ютерні технології презентації навчального матеріалу та виконання стилізацій тощо. Ефективність творчої діяльності індивіда прямо залежить від використання таких методів: тренування мислення; формування достатнього рівня мотивації; розвиток інтересу до творчої діяльності; підсилення професійної спрямованості навчального матеріалу; розвиток умінь вчасно переключатися на іншу проблему тощо. Теоретично обгрунтовано та експериментально доведено, що інноваційні підходи до організації творчої діяльності студентів дадуть позитивні результати за умов дотримання такої методичної послідовності: діагностування особистісної готовності студентів до одержання знань у галузі художньо-творчого мистецтва; ознайомлення майбутніх учителів з кращими витворами людських рук; навчання алгоритмам окремих технологій; забезпечення ситуації вибору для виконання творчих робіт; залучення студентів до виконання художньо-творчих робіт; різнорівневе оцінювання результатів творчої діяльності; поєднання навчання під час занять із самоосвітою. 6. Найважливішою умовою реалізації розвитку художньо-творчого потенціалу особистості педагога є розроблений спецкурс “Основи художнього проектування”. Як обґрунтовано і експериментально перевірено в нашому дослідженні, спецкурс “Основи художнього проектування” має включати такі обов’язкові розділи, які в поєднанні із розробленою експериментальною методикою сприяють перетворенню набутих під час навчання умінь і навичок студентів на нову якість, що характеризувалась вищим інтелектуальним і професійним рівнем. Так, пізнавальний інтерес, зацікавленість художньо-творчою діяльністю переростали в соціальну потребу в продуктивній праці. Емоції і почуття трансформувалися в особливі потреби і визначалися прагненням до досконалості та краси творчої праці. Вроджені і розвинені в процесі навчання здібності, знання, вміння і навички переходили в професійний досвід і художньо-творчі здібності. Потреба в художньо-творчій діяльності під впливом естетичного почуття у взаємодії з професійним досвідом під час педагогічної практики сприяли розвитку професійного мислення. 7. Критерії рівнів розвитку художньо-творчих вмінь і навичок в майбутнього вчителя трудового навчання складаються з таких компонентів: темп розвитку в знаннях (прискорений, нормальний, уповільнений); обсяг дійсних знань у рамках навчальної програми (широкий, середній, вузький); перенесення знань, умінь і навичок (вільне, сковане, не відбувається без допомоги викладача); формування абстрактного мислення; самостійне одержання інформації; підвищення мотивації студентів до художньо-творчої діяльності; підвищення рівня емоційної чутливості; удосконалення навичок роботи з різними інструментами; освоєння нових методів роботи з різними матеріалами. Серед них надаємо перевагу рівням художньо-творчої діяльності за такими параметрами: естетична сприйнятливість, естетична спостережливість, розвиненість творчої уяви й образно-художнього мислення; уміння “перевести” образ з одного виду мистецтва на інший, відтворити враження від них у синтезованому образі (ілюстрування літературних, музичних творів на папері, в глині, вишивці тощо); здатність самостійно знаходити несподіване, оригінальне вирішення задуму та відповідні засоби його втілення; прагнення до створення нових естетичних образів. Результати спостережень за діяльністю студентів, оцінювання їхніх художньо-творчих робіт показали, що рівень розвитку художньо-творчих умінь і навичок у студентів експериментальних груп значно вищий, ніж у контрольних. Застосування методів математичної статистики для обробки результатів педагогічного експерименту підтвердило результативність експериментальної методики. Досягнуті результати в експериментальній методиці дають підстави рекомендувати Міністерству освіти і науки України, вищим навчальним педагогічним закладам I-IV рівнів акредитації доповнити навчальні плани підготовки вчителя трудового навчання дисциплінами художнього циклу, спрямовуючи їх не лише на розвиток певних технологічних умінь, а й на естетичне, національне і моральне виховання. Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх проблем художньо-творчої підготовки майбутнього вчителя трудового навчання. Подальші дослідження, на нашу думку, слід проводити за такими напрямами: підготовка вчителя до розвитку в учнів художньо-творчих умінь і навичок; застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій навчання у вищій і середній школі в процесі розвитку художньо-творчих умінь і навичок; використання нових інформаційних технологій навчання (кейс-методика; робота в малих групах; спільне навчання тощо). |
