У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні висновки і положення:
1. Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчив, що досі вона не була предметом спеціального вивчення, залучена до дослідження джерельна база є репрезентативною і достовірною, що дозволяє повно дослідити обрану тему.
2. Еволюція соціально-економічних відносин і розвиток окремих галузей народного господарства України, зокрема харчової промисловості, в період утвердження та панування капіталістичних відносин, відбувалась у складних, неоднозначних соціально-економічних і сусіпльно-політичних умовах. З одного боку, входження Правобережжя до складу Російської імперії в середині XVIII ст., з іншого – пряме втручання в економічну сферу України російського купецтва і дворянства. Вони засновували спочатку маленькі, а згодом значні промислові підприємства. Із підсобних сільськогосподарських промислів, що значно поширились у XVII – XVIII ст., власне і зародилась харчова промисловість.
3. На рубежі ХІХ – ХХ ст. значну роль у багатьох галузях господарства, в тому числі й харчовій промисловості, відігравав капітал, зокрема іноземні інвестиції.
4. Прослідковуючи динаміку розвитку харчової промисловості Правобережної України, слід відмітити, що інтенсивно розвивались такі галузі промисловості, як цукрова та винокурна. Ця закономірність спостерігається в усіх губерніях Правобережжя.
5. У період, що досліджується важливу роль для належного функціонування харчової промисловості Правобережної України відігравало забезпечення її сировиною. В цьому брали участь різні прошарки населення, які володіли і орендували землю, постачали на заводи на різних умовах продукти харчової промисловості. В другій половині XIX ст. будували заводи, на яких перероблялася місцева сировина, що призводило до прискореного розвитку капіталізму в сільському господарстві та харчовій промисловості.
6. Від матеріально-технічної бази та від її застосування власниками підприємств харчової промисловості залежала її подальша доля. Це також сприяло збільшенню обсягів виробництва галузі.
7. З розвитком харчової промисловості в зазначений період постала проблема у кваліфікованих спеціалістах, дефіцит на які в дореволюційний період був значним. Обмежена кількість закладів професійно-технічної підготовки фахівців середньої ланки перешкоджала розвитку промисловості. У зв’язку з цим передові представники вітчизняної науково-технічної інтелігенції почали вживати заходів щодо створення професійно-технічних навчальних закладів, тим самим частково ліквідуючи їх недостатню кількість.
8. Скасування кріпосного права, швидкий розвиток капіталістичної промисловості, зокрема харчової, зростання міст, залізничного транспорту, внутрішньої і зовнішньої торгівлі сприяло капіталізації сільського господарства.
9. Перебуваючи у складі Російської імперії, економіка України, в тому числі й Правобережної, пройшла всі етапи розвитку, які були властиві економіці Центральної Росії. Після скасування кріпосного права почалося швидке зростання промисловості, сільського господарства, створювався залізничний транспорт, розширювалася внутрішня торгівля і збільшувалася питома вага України у зовнішній торгівлі країни.
10. Важливу роль на Правобережній Україні відігравала внутрішня торгівля. Зростаючи в обсязі товарообігу, вона охоплювала все нові райони, досягала найвіддаленіших пунктів. В пореформений період на Правобережжі, як і по всій Україні, виникло багато нових торгових центрів, а чимало старих втратило своє попереднє значення. Важливу роль у зміцненні економічних зв’язків Правобережної України з всеросійським ринком відігравала стаціонарна, магазинно-крамнична торгівля, що особливо почала швидко розвиватись з 60-х років XIX ст. Як і в промисловості, в торгівлі відбулася концентрація капіталів, поступове витіснення з оптової торгівлі дрібних та середніх торговців. Для стаціонарної торгівлі другої половини XIX ст. було характерним як збільшення кількості торгових закладів, так і зміни в їх географічному розміщенні. Як і в дореформений період, важливе значення у внутрішній торгівлі мали базари, безпосередньо зв’язані з стаціонарною торгівлею. На них зосереджувався продаж сільськогосподарської продукції, запасами якої поповнювались міські продуктові крамниці. Через великі ярмарки, що зв’язувались між собою, відбувався широкий обмін товарами Правобережної України з іншими економічними районами Росії.
11. Зростання внутрішньої торгівлі збільшувало питому вагу Правобережної України в зовнішній торгівлі Росії, що велася через морські порти й сухопутні митниці. Особливість зовнішньої торгівлі полягала в тому, що експорт відбувався переважно великими партіями, що задовільняло інтереси малих, а інколи і середніх підприємств. Відіграючи важливу роль у зовнішній торгівлі, Правобережна Україна експортувала за кордон велику кількість не тільки сільськогосподарських продуктів і сировини, а й промислових товарів, зокрема харчової галузі.
12. Загалом, промисловість України, як і Росії, у своєму розвитку пройшла три основних стадії, які відрізняються рівнем техніки: дрібне товарне виробництво (дрібні, переважно селянські промисли); капіталістична мануфактура; капіталістична фабрика (велика машинна індустрія). Мануфактури за своєю економічною організацією в різні періоди були феодальними, капіталістичними та змішаними підприємствами, що могли існувати водночас. Зміцнення мануфактур свідчить про дальший розвиток товарного виробництва. Зростання товарного виробництва сприяло зміцненню економічних зв’язків між окремими регіонами України, її швидкому втягненні в загальноросійські і загальноєвропейські ринки. З посиленням процесу розкладу і кризи феодально-кріпосницької системи господарства в економіці України швидко зростали капіталістичні відносини.
13. Промисловий розвиток Західної Європи у XX ст. створив потребу у продуктах харчової промисловості. Це мало виключно важливий вплив на економіку Правобережної України, в якій перше місце посідала не важка індустрія, а харчова промисловість.
14. Великим гальмом у розвитку продуктивних сил України в зазначений період було те, що вона не мала своєї державності. Чужі держави, до яких входили українські землі, вели свою господарську політику і від них великою мірою залежало життя українських територій і народногосподарський механізм.
15. Дослідження історії харчової промисловості на Правобережній Україні в другій полвині XIX – на початку XX ст. дозволяє стверджувати, що вивчення і узагальнення досвіду розвитку харчової промисловості в зазначений період доцільно врахувати в теперішніх умовах, можна і потрібно творчо використати для піднесення харчової промисловості на сучасному етапі незалежної і демократичної України.
|