Інтерес до предмету як важливе особистісне утворення та характеристика навчального процесу, завжди знаходився у центрі уваги педагогів. Він стимулює пізнавальну активність учнів і тим самим спрямовує розвиток розумової, психічної та соціальної сфери особистості, створює умови для формування творчої навчальної діяльності учня, сприяє особистісному зростанню школярів, є, в одному випадку збудником, могутнім двигуном такого зростання, в іншому – його результатом. Рівень розвитку інтересу у навчанні впливає на характер і результати навчального процесу, а також на вирішення виховних завдань. Під інтересом учнів до правознавства розуміємо мотивоване позитивне емоційне ставлення суб'єкту навчання до цього навчального предмету, що визначає вибіркову спрямованість особистості на процес оволодіння його змістом. Потенціал курсу “Основи правознавства” у формуванні інтересу учнів до предмету може ефективно розвиватись, якщо у навчанні будуть реалізовані наступні методичні умови: практична спрямованість навчального змісту, що реалізується через включення у зміст уроків: яскравих правових ситуацій з життя реальних людей, прикладів судової практики; правових норм та ситуацій, пов’язаних з життям підлітків; цікавих правових фактів з життя; характеристик способів пізнавальної діяльності учнів, що адекватні методам юридичної науки і практики; активізація пізнавальної діяльності учнів, шляхом застосування на уроках: пізнавальних завдань зростаючого рівня складності; прийомів проблемного навчання; систематичною організацією самостійної роботи учнів на уроках; використанням наочності (схем, таблиць тощо); включенням у навчання елементів евристичної бесіди, дискусії; урізноманітнення форм організації навчання через використання таких форм як інтерактивні уроки, нетрадиційні уроки, семінари, практикуми, лабораторні заняття, лекції. В результаті узагальнення розуміння сутності інтересу учнів до предмету, підходів до його класифікації, були виділені наступні критерії розвитку такого інтересу у процесі навчання. Серед них: усвідомлення учнем власних пізнавальних потреб, стійкість інтересу та здатність особистості до пізнавальної активності. Це дозволило визначити якісні характеристики чотирьох рівнів розвитку інтересу до правознавства за переліченими критеріями: низький рівень характеризується тим, що інтерес пов'язаний із захопленням правознавством інших учнів класу, власні пізнавальні потреби не усвідомлюються, здатність до активного навчання учнями не проявляється; середній рівень сформованості інтересу характеризується тим, що виникає на основі позанавчальних потреб учнів, на уроках такі учні епізодично проявляють пізнавальну активність; достатній рівень розвитку інтересу пов’язаний з усвідомленням учнями важливості та значущості правознавства у житті. Високий рівень - обумовлений майбутньою професійною діяльністю учнів. Їм цікаво з’ясовувати механізм впливу права і законодавства на практичне життя людей, встановлювати закономірності розвитку суспільства і держави, самостійно знаходити додатковий матеріал, готувати повідомлення, реферати, доповіді, проводити власні творчі дослідження, що свідчить про здатність до тривалої самостійної творчої діяльності. Дослідження показали, що більшість з існуючих шкільних програм та підручників з правознавства не орієнтовані на досягнення названих важливих результатів, а отже обмежують можливості вчителя працювати в цьому напрямі. В них недостатньо представлені тексти практичної спрямованості, цікаві приклади та інформація, що може викликати безпосередню зацікавленість учнів, правові ситуації. У методичному апараті підручників відсутні завдання на вибір, опис різноманітних способів досягнення учнями навчальної мети, завдання на оцінку, інструкції для учнів щодо організації їх самостійної роботи зі змістом підручника. Текст викладено монологічно, сухою науковою мовою, що робить вивчення правознавства достатньо нецікавим. Аналіз роботи вчителів інших шкіл показав, що практика навчання правознавства не завжди відповідає сучасним вимогам правознавчої освіти, не орієнтована на формування інтересу до предмету. Завдання, що вирішувались у дослідженні, обумовили необхідність проведення формувального експерименту, програма якого передбачала цілеспрямовану та систематичну діяльність з формування інтересу старших підлітків до правознавства. У змісті кожного з експериментальних уроків впроваджувались названі вище методичні умови формування інтересу учнів до правознавства. Практична спрямованість курсу забезпечувалась включенням відповідного матеріалу у розповідь вчителя, постановкою запитань, які дозволяли учням пов’язати викладений матеріал з життям і соціальним досвідом і застосуванням пізнавальних завдань, заснованих на правових ситуаціях чи правових норм та ситуацій, пов’язаних з життям підлітків. Активізація пізнавальної діяльності учнів у навчанні правознавства впроваджувалась через постановку перед учнями системи пізнавальних завдань зростаючого рівня складності, використання проблемного навчання у вигляді проблемного викладу матеріалу вчителем і постановки проблемних завдань перед учнями, систематичну організацію самостійної роботи, перш за все з нормативно-правовими документами, широке застосування наочності, що була не лише ілюстрацією викладу вчителя, а використовувалась в процесі виконання учнями пізнавальних завдань, проведення евристичної бесіди та дискусії. Реалізація визначеної методичної умови «урізноманітнення форм організації навчання» потребувала планування уроків обраної теми «Основи конституційного права» у певній системі. Були використані форми уроку, які визначені як найбільш ефективні: інтерактивні уроки; нетрадиційні уроки; семінари, практикуми; лабораторні заняття; лекції. Формуючий експеримент підтвердив коректність сформульованої гіпотези й запропонованої методики формування інтересу учнів до правознавства. Проведене дослідження дозволило розробити практичні рекомендації, врахування яких сприяє більш успішному вирішенню завдань розвитку інтересу учнів до правознавства. У процесі навчання треба звертати особливу увагу на розвиток інтересу учнів до правознавства, оскільки це є обов’язковою умовою ефективності процесу навчання, адже відсутність зацікавленості перешкоджає формуванню в учнів важливих правових уявлень, понять, суджень. Зміст навчального матеріалу, як викладений у підручниках та інших засобах навчання, так і підготовлений вчителем для засвоєння учнями на конкретному уроці, має бути практично спрямованим. Обов’язковим є застосування правових прикладів з реального життя, правових ситуацій, ілюстративних матеріалів, відеофрагментів з судової та міліцейської практики. Методи, методичні прийоми та технології навчання, що застосовуються на уроках правознавства, повинні спрямовуватись на розвиток пізнавальної активності учнів. Мають використовуватись проблемне викладання навчального матеріалу, інтерактивні технології, самостійна робота, пізнавальні завдання зростаючого рівня складності. Необхідним є урізноманітнення форм навчання із обов’язковим застосуванням інтерактивних уроків, нетрадиційних уроків з елементами дидактичної гри та імітації, семінари, практикуми, лабораторні заняття, лекції. На уроках з правознавства необхідно створювати позитивний емоційно-психологічний мікроклімат, який дозволить учням відчувати комфорт, зможе забезпечити успішність навчання та відповідну рефлексію, надасть можливість вільного прояву індивідуальності кожного. Дане дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів досліджуваної проблеми. Напрямком подальших досліджень можуть бути: методика розвитку інтересу учнів до інших шкільних предметів, проблеми мотивації навчання, проблеми моніторингу рівнів розвитку інтересу учнів основної та початкової школи тощо. |
