Дослідження питань, пов’язаних з узагальненням і розвитком теоретичних основ, а також розробкою методичних рекомендацій щодо розвитку інноваційного потенціалу на підприємстві, проведені в дисертаційній роботі, дозволили зробити наступні висновки: 1. Проаналізовано стан інноваційного розвитку трансформаційної економіки країни. Визначено, за цією складовою конкурентоспроможності Україна значно поступається не тільки провідним країнам світу, але й багатьом із тих, що розвиваються. Ця обставина зумовлена як невисокою інноваційною активністю вітчизняних підприємств, низьким рівнем впроваджуваності інновацій, так і зниженням ефективності їх фінансування. 2. Інноваційні процеси не з однаковою швидкістю протікають в різних галузях економіки України. Для кожної з них характерна своя активність підприємств щодо розробки і впровадження інновацій у виробництво. Незважаючи на те, що підприємства деяких видів економічної діяльності є лідерами по інноваційній активності і впровадженню інновацій у виробництво, однак і по них спостерігаються коливання цих процесів. 3. Дослідження засвідчило, що одним із суттєвих факторів, який перешкоджає інноваційній діяльності є відсутність на підприємствах теоретичних розробок і практичних рекомендацій по плануванню і впровадженню стратегій інноваційного розвитку. 4. За результатами аналізу літературних джерел щодо уточнення поняття “інновація” визначено, що воно поступово доповнюється новими рисами та ознаками щодо розвитку економіки. Враховуючи особистості економіки знань автор подає своє розуміння поняття «інновація» як втілення знань людей, результат трансформації ідей, досліджень, розробок, що застосовується на практиці. У роботі під інноваційним потенціалом підприємства мається на увазі здатність підприємства до інноваційної діяльності, сукупність ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності та виробництва інноваційних продуктів. З переходом до економіки знань під пріоритетними ресурсами, що необхідні для впровадження інноваційної діяльності, розуміються людські, які виражаються у знаннях та ідеях, нематеріальні (інтелектуальний капітал та інтелектуальна власність), інформаційні, матеріально-технічні та фінансові. 5. У роботі запропоновано експрес-оцінку інноваційного потенціалу підприємства на підставі експертних методів. Ця методика дозволяє оцінити інноваційний потенціал підприємства за такими чотирма блоками: управлінський, ресурсний, організаційний та функціональний; 6. Визначено теоретичні та практичні основи побудови методики кількісної і якісної оцінок ІП та економічного зростання підприємств, яка базується на інтегральних та системі часткових показників з використанням таксономічного та кластерного аналізу, з урахуванням наступних складових: науково-технічного та інтелектуального, інвестиційного, техніко-технологічного. 7. Проведено апробацію методики оцінки інноваційного потенціалу на прикладі підприємств НВА «Укркокс». Згідно розрахунків проведено розподіл підприємств на три кластери, що зумовлює необхідність розробки інноваційної стратегії, спрямованої на посилення відповідних компонентів ІП. 8. Стратегія розвитку інноваційного потенціалу промислових підприємств відноситься до функціональних та має відповідати обраним загальній та конкурентній стратегіям. Стратегічне позиціонування підприємств доцільно виконувати за допомогою запропонованої матриці в площині «інноваційний потенціал – економічне зростання», в основу якої покладено результати інтегральних оцінок, які визначалися за допомогою економіко-математичних методів. 9. Розвиток інноваційного потенціалу підприємств потребує впровадження заходів державної підтримки, до найбільш дієвих з яких відносяться механізми податкового регулювання. В дисертації обґрунтована доцільність надання підприємствам пільги у вигляді інноваційного податкового кредиту на суму інноваційних витрат капітального характеру. |