На основі проведеного дослідження інформаційної економіки, економічного зростання та світової інформатизації було вирішено актуальне наукове завдання виявлення головних чинників та тенденцій розвитку інформаційної економіки в умовах глобалізації та зроблено такі висновки. 1. Сучасну епоху можливо назвати епохою поступової трансформації та переходу суспільства від традиційної ринкової системи господарювання, основою якої є природні, трудові та капітальні ресурси, промислові технології та індустріальний спосіб масового виробництва товарів та послуг, до нової високоорганізованої системи господарювання, основою якої є накопичені інформаційні ресурси, найновіші інформаційно-комунікаційні технології й постіндустріальний спосіб виробництва нових наукових знань та інформаційних продуктів та послуг. 2. На сучасному етапі формування ринкової економіки в Україні невирішеним є ряд проблем національної нормативно-правової бази інформаційної сфери в плані регулювання відносин власності на інформацію, інформаційні ресурси, інформаційні структури й технології, регулювання доступу до інформації, захисту авторських прав та об’єктів на основі міжнародного права. Нескоординованість дій органів, які створюють інформаційні ресурси, незадовільна комплектація довідково-інформаційних фондів з використанням можливостей міждержавного обміну; низький рівень використання сучасних технологій, недостатнє прогнозно-аналітичне забезпечення системи державного управління науково-технічною сферою, відсутність ефективної системи створення та просування інформаційних продуктів та послуг на внутрішній та зовнішній ринки, незалежного державного фінансування не дають можливості створювати та ефективно використовувати інформаційні ресурси й виходити з ними на світовий ринок. 3. Основою визнання України світовим суспільством, як повноправного суб’єкта міжнародного співробітництва, є досягнення сучасного технологічного рівня виробництва та основних продуктивних сил, і перш за все, людського капіталу. Досвід, який мають розвинені країни, доводить, що вони все більше і більше спираються на інформаційні ресурси та знання. Саме тому й Україні необхідно забезпечити розвиток своїх інформаційних ресурсів та їх інтеграцію у світовий інформаційний простір. 4. На цей час Україна ще досі не має єдиної законодавчо підтвердженої інформаційної політики, а функції розробки та реалізації її окремих елементів розсіяні між міністерствами та відомствами. Задача підвищення ролі держави в формуванні та використанні національних інформаційних ресурсів стає особливо актуальною при вирішенні проблем побудування інноваційно-направленої інформаційної економіки. Для цього потрібно, насамперед, випрацювати єдину національну стратегію, ретельно оцінити можливості та потреби українського суспільства відносно масового упровадження інформаційних технологій. 5. Постійний процес технологічного оновлення виробництва, перехід до якісно нової технологічної структури виробництва потребує формування на державному рівні якісної системи збору та розподілу інформаційних ресурсів, як одного з ключових факторів прискореного науково-технологічного та економічного розвитку суспільства. Для досягнення цілей економічної політики держави необхідно збудувати єдине інформаційне поле, яке б забезпечило оптимальний варіант збору, обробки та структуризації інформації з метою формування ринків праці, товарів, позикового капіталу. 6. Світовий досвід свідчить, що нейтральна позиція органів влади країн, що розвиваються, відносно питання участі держави у регулюванні інформаційних потоків не тільки не допомагала їх технологічному розвитку, а й викликала посилення економічної та технологічної залежності від розвинутих країн, яке нерідко перетворювалось в політику, яка закріплює це відставання. Регулююча роль держави полягає у формуванні чіткої законодавчої бази, використовуючи яку, саме держава могла б визначати корисність запропонованої для упровадження технології, приймати участь в вирішені усіх питань, пов'язаних з передачею науково-технологічної інформації, регламентувати порядок обов'язкової реєстрації домовленостей відносно економічної, правової, соціальної та політичної відповідності національним інтересам. При цьому інформаційні послуги виступають не тільки як сфера економічної діяльності й елемент ринкового механізму, а й як важливий фактор прискореного інноваційного розвитку виробництва, підвищення його конкурентоспроможності і наукоємкості, активізації ролі держави в науково-технічному розвитку національної економіки. 7. Сучасне суспільство вимагає жорсткого дотримання національних інтересів та протекціонізму з боку держави, її більш активного втручання до усіх сфер господарчого життя, а також вимог практичного переходу до нової, більш ефективної моделі господарювання. Головним напрямком державної політики науково-технічного та інформаційного розвитку має бути стимулювання створення та використання знань, як основного джерела вищості людини, держави, суспільства. Держава, яка рухається до передових позицій в світовій співдружності, повинна розробляти та реалізовувати ефективну національну інформаційну політику та розглядати її, як пріоритетну задачу державного управління до забезпечення переходу до нового демократичного типу суспільства – інформаційного суспільства. |
