Анотація до роботи:

Гуренко М. М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю: 12.00.12 – філософія права. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена проблемам розвитку філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина. На підставі аналізу світової на вітчизняної філософсько-правової спадщини, досліджено становлення та розвиток наукових ідей прав і свобод людини та громадянина та їх гарантій, поєднання цих ідей у ліберальну та колективістську концепції. В роботі розглянуто вплив та ступінь відтворення зазначених концепцій у світовій та українській конституційній практиці, їх вклад у становлення і розвиток сучасного конституційного права України.

Зроблено комплексний аналіз визначальних засад конституційних гарантій прав і свобод людини та громадянина в Україні. Обґрунтована конституційна системи гарантій прав і свобод людини та громадянина, сформульовані концептуальні положення та розкрита сутність зазначеної конституційної системи.

У висновках викладені основні результати дослідження. Предметний аналіз багатоманітних та різнопланових чисельних підходів до розуміння гарантій прав і свобод людини та громадянина дав можливість диференціювати їх на дві групи. Вони утворюють певні узагальнені концепції гарантій прав і свобод людини та громадянина, які умовно були названі ліберальна і колективістська. В основу ліберальної та колективістської концепцій гарантій прав і свобод людини та громадянина автор поклав функціонування декількох системоутворюючих елементів. Серед головних із них дисертантом визначені держава, право, суспільство і сама особа, як суб`єкти гарантій прав і свобод людини та громадянина.

У ліберальній та колективістській філософсько-правових думках проблематика гарантій прав і свобод людини та громадянина не була предметом самостійного дослідження. Головним для ліберальних поглядів було дослідження та визначення прав і свобод людини як соціального явища, а їх гарантії сприймались як складова існування невід’ємних природних прав і свобод людини та громадянина. Відповідно до колективістських поглядів, права і свободи людини та громадянина гарантувались вже самим фактом функціонування певним чином організованих держави, права і суспільства.

Відповідно до ліберальної філософсько-правової думки держава сприймалась як умова і середовище існування прав і свобод людини і громадянина, важливий засіб їх захисту. Представники колективістської філософсько-правової думки визнавали державу основним витоком формування та існування прав і свобод у її громадян.

Погляди на право прихильників ліберальної та колективістської філософсько-правових думок були більш близькими. Це найбільше проявлялось у тому, що право сприймалось як регулятор суспільних відносин, форма закріплення правового статусу суб`єктів цих відносин та певна міра соціальної поведінки членів суспільства. Ліберальний підхід визначав право як форму закріплення природних прав людини, виступав засобом регулювання партнерських взаємовідносин людини, суспільства, держави. Колективістський підхід трактував право як форму закріплення наданих державою прав і свобод своїм громадянам, виходячи із їх класової приналежності, та як регулятор підпорядкованих класовим інтересам взаємовідносин людини, суспільства, держави.

Стосовно суспільства ліберальна концепція вбачала його роль у корегуванні всіх взаємовідносин між людьми за умови впливу на діяльність держави з метою створення умов для самовизначення і самореалізації особи на основі поєднання різних особистих інтересів членів суспільства, приватних і суспільних потреб. В основу колективістської концепції розуміння суспільства покладено пріоритет інтересів панівного класу, спрямованість діяльності держави на примусове встановлення рівності громадян.

Становлення та розвиток конституційного формування гарантій прав і свобод людини та громадянина визнаються автором процесом пошуку певних універсальних форм реалізації останніх. Проведений аналіз основних факторів і чинників гарантій прав і свобод людини та громадянина дозволяє говорити про те, що в рамках ні ліберальної, ні соціалістичної конституційної моделі не сформувалось чіткої концепції конституційних гарантій прав і свобод людини та громадянина. Ліберальна конституційна модель закріпила первинність і пріоритетність природних прав і свобод людини, основою реалізації яких виступала приватна власність. Соціалістична конституційна модель права і свободи людини визначала похідними від суспільних класових інтересів, а їх реалізація ґрунтувалась на колективній власності, на відчуженості людини від основи особистого життя.

Ліберальна і соціалістична конституційні моделі по різному підходили до формування гарантій прав і свобод людини та громадянина. Так, основою ліберальної конституційної моделі стало закріплення правового стану людини як природно вільної істоти, права і свободи якої визнавались первинними. Людина була вільна у реалізації своїх прав, основою забезпечення яких виступала приватна власність. Головним у соціалістичній моделі було формування правового статусу особи як клітинки суспільного організму. Права і свободи людини визначались похідними із суспільних інтересів, їх реалізація безпосередньо залежала від партикулярно-класових інтересів та ґрунтувалась на колективній власності.

Конституційні моделі, що розглядаються, закладають розуміння держави, як суб’єкта гарантування людині її прав і свобод. Але, відповідно до ліберальної конституційної моделі держава визнавалась як дієвий інструмент регулювання відносин у суспільстві, важливий засіб захисту прав і свобод людини та громадянина від стороннього втручання, а соціалістична конституційна модель визнавала державу основним витоком формування та існування прав і свобод у її громадян. Держава визначалась як головний організатор суспільних відносин, в рамках яких встановлювався правовий статус громадян, умови, можливості і засоби його реалізації, відтворення порушених прав. Основою існування та реалізації громадянами своїх прав було безумовне виконання ними своїх обов`язків перед державою.

Погляди на право у ліберальній і соціалістичний конституційних моделях були більш тотожними. Однак ліберальна конституційна модель визначала Основний закон як форму закріплення природних прав людини, рівності усіх членів суспільства та, виходячи з цього, правову основу регулювання партнерських взаємовідносин людини, суспільства, держави. Соціалістична конституційна модель визначала Основний закон як форму закріплення наданих державою прав і свобод своїм громадянам, різного обсягу прав і свобод та обов’язків членів суспільства, виходячи з їх класової приналежності, та як регулятор підпорядкованих класовим інтересам взаємовідносин людини, суспільства, держави.

Ліберальна і соціалістична конституційні моделі сприймали суспільство як середовище існування прав і свобод людини та громадянина. Але ліберальна конституційна модель вбачала роль суспільства у корегуванні всіх взаємовідносин між людьми на основі поєднання різних особистих інтересів членів суспільства, приватних і суспільних потреб, а соціалістична конституційна модель вважала суспільство важливим фактором регулювання життя своїх членів, на основі пріоритетності інтересів панівного класу, спрямованості діяльності держави на примусове встановлення статусу громадян.

Вивчення сучасного конституційного права України дозволяє визнати, що Основний закон держави, поєднавши у собі окремі елементи і ліберальної і соціалістичної конституційних моделей, заклав власний підхід до конституційного визначення гарантій прав і свобод людини та громадянина, основними факторами якого є: гуманізація усіх сторін суспільного життя і усіх суспільних відносин; інтеграція і синтез найбільш прогресивних рис сучасних соціальних систем, при безумовній спадкоємності і безперервності українського історичного процесу, і, водночас відповідності загальній спрямованості розвитку міжнародного співтовариства; урахування об`єктивних законів соціально-економічного розвитку; гармонізації інтересів і потреб конкретної особи і суспільства в цілому; поєднання загальнолюдського і власного історичного досвіду, менталітету, багатовікових духовно-моральних, культурних та інших прогресивних традицій українського етносу.

Узагальнюючи положення чинної Конституції України, наявну конституційну практику, реалії суспільного життя є всі підстави стверджувати, що в нашій незалежній державі створені основні умови забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Дисертант обґрунтовує те, що вони утворюють єдину систему, що містить в собі чотири складові: систему конституційного установлення прав і свобод людини та громадянина; систему конституційного забезпечення прав і свобод людини та громадянина; систему конституційного захисту прав і свобод людини та громадянина; конституційну систему охорони та поновлення порушених прав і свобод людини та громадянина.

Публікації автора:

1. Розвиток політико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина: Монографія. – Київ: Логос, 2002. – 252 с.

2. Конституційні права та свободи людини і громадянина у проекті кримінально-процесуального кодексу України// Економіка, фінанси, право. – К., 1999. – № 12. – С. 29–32 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 65% ).

3. Ідеї гарантій прав та свобод людини у філософсько-правових поглядах Г. Гроція та Т. Гоббса // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національної академії внутрішніх справ України. – Львів, 2000. – №1. – С. 154–161.

4. Ідеї гарантій прав та свобод людини у філософсько-правовій спадщині Джона Локка // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2000. – № 3. – С. 11–17.

5. Ідеї гарантій прав і свобод людини й громадянина у ліберальній філософсько-правовій думці // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – Луганськ, 2000. – №3. – С. 38–46.

6. Ідеї гарантій прав та свобод людини у ліберально-правовій теорії Ш. Монтеск`є // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя, 2000. – № 1. – С. 225–233.

7. Суб`єкти гарантій прав та свобод людини і громадянина у ліберальній філософсько-правовій спадщині // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національної академії внутрішніх справ України. – Львів, 2000. – №. 2 . – С. 30–36.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України з огляду на права і свободи людини та громадянина // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2000. – № 4. – С. 13–18 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 60%).

9. Погляди Михайла Драгоманова на можливості гарантій прав і свобод людини і громадянина // Вісник Луганського інститут МВС. – Луганськ, 2001. – № 3. – С. 34–39.

10. Проблеми непорушення прав і свобод людини та громадянина (досвід порівняння законодавств України та Республіки Білорусь) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2001. – № 4. – С. 13–20 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 60%).

11. Правосвідомість як важлива умова гарантії прав і свобод людини і громадянина (за філософсько-правовою спадщиною І. Ільїна) // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті, 2001. – № 1. – С. 23–34.

12. Конституційна держава – як умова забезпечення прав і свобод людини та громадянина // Актуальні проблеми держави та права. – Одеська юридична академія. – Одеса, 2001. – № 10. – С. 309–320.

13. Конституційне утвердження прав і свобод людини та громадянина // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя, 2001. – № 3 (16). – С. 44–53.

14. Проблеми конституційного забезпечення прав і свобод людини та громадянина // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національної академії внутрішніх справ України. – Львів, 2001. – № 2. – С. 77–84 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 75%).

15. Гарантії прав людини – вибір ціннісних орієнтирів//Бюлетень по обміну досвідом роботи (науково-практичне видання). – Київ, 2001. – № 136. – С. 51–55.

16. Дактилоскопічний облік та проблеми прав і свобод людини // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2001. – № 5. – С. 49–56 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 50%).

17. Реєстрація даних про особу та права людини // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2002. – № 1. – С. 146–151 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 50%).

18. Пошук засобів непорушення прав людини (деякі аспекти порівняння законодавства України та Азербайджану) // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – № 2. – С. 101–107 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 60%).

19. Проблеми системності конституційних гарантій прав і свобод людини та громадянина // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. – Львів, 2002, – № 1. – С. 10–16.

20. Права і свободи людини в світлі ліберальної конституційної моделі // Науковий вісник. Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. – Ірпінь, 2002, – № 1 (15). – С. 131–139.

21. Проблеми непорушення конституційних прав людини // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя, 2002. – № 2 (19). – С. 63–71 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 70%).

22. Непорушення прав людини як принцип діяльності міліції//Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2002. – № 2. – С. 135-141 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 60%).

23. Деякі аспекти розуміння гарантій прав і свобод людини та громадянина//Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ, 2002. – № 3. – С. 33–41.

24. Гарантії прав і свобод людини: концептуальний підхід до вирішення проблеми//“Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених”. Науково-практичний збірник. – К., 2003. – № 16. – С. 3–7. (Додаток до журналу “Міліція України”). – К., 2003. – № 4.

25. Теоретико-правове підґрунтя конституційної системи гарантій прав і свобод людини та громадянина//Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя, 2002. – № 3 (20). – С.5-14.

26. Право на свободу совісті та його конституційне відтворення: порівняльний аналіз//Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2003. – № 2. – С. 188-197 (у співавторстві з М.М. Биргеу, О.А. Альонкіним, частка дисертанта – 55%).

27. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: Монографія. – Київ: НАВСУ, 2000. – 167 с.

28. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина: Монографія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 218 с.

29. История государства и права зарубежных стран: Учебное пособие. – К.: НВТ “Правник” - НАВСУ, 1999. – С. 5–14, 33–46, 46–61, 142–154 (у співавторстві з Т.А. Третьяковою, частка дисертанта – 30%).

30. Государственное строительство и самоуправление в Украине: Учебное пособие. – Мариуполь: “Фенікс”, 1999. – 100 с. (у співавторстві з Б.М. Свірським, частка дисертанта – 70%).

31. Обеспечение прав и свобод человека. Постановка проблемы//Человек и закон. – К., 1999. – № 6. – С. 17 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 60%).

32. Основы конституционного права: Учебное пособие. – К.: НАВСУ, “Логос”, 2000. – 303 с.

33. Історія держави та права зарубіжних країн. – К.: НАВСУ, “Правові джерела”, 2000. – 352 с. (у співавторстві з О.М. Джужею, В.С. Калиновським, Т.А. Третяковою – частка дисертанта 30%).

34. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс (у трьох частинах). – К., Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Ч. І. – 460 с.; Ч. ІІ; Ч. ІІІ. – 584 с. (у співавторстві з Римаренко Ю.І., Кондратьєвим Я.Ю., Корнієнко М.Я., Венландом Л., Гідою О.В., та інш., частка автора – 20%).

35. Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина: можливості системного підходу // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Дніпропетровськ, 2000. – № 1. – С. 96–99.

36. Дактилоскопирование населения и права человека // Сборник научных трудов научно-исследовательского института криминологии, кримина-листики и судебной экспертизы. – Баку, 2001. – № 37. – С. 75-79 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 55%).

37. Ненарушение прав и свобод человека – основа их реального обеспечения (опыт сравнения законодательств Украины и Беларуси) // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. – Минск, 2001. – № 1(1). – С. 153–175 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 70%).

38. Свобода печати и права человека: опыт Украины и Греции // “Україна-Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва”. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції. В 2 т. – Маріуполь, Маріупольський гуманітарний інститут ДонДУ. 1999. Т. 1: Ч. ІІ. – С. 506–509.

39. Конституционные гарантии прав и свобод человека и гражданина // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності: матеріали науково-практичної конференції (24–24 вересня 1999 року). – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. – С. 28–33.

40. Український шлях в Європейське співтовариство: окремі аспекти конституційної культури // Європа на порозі нового тисячоліття. Збірник наукових статей. – К.: Академія праці і соціальних відносин федерації профспілок України, 1999. – С. 286–289.

41. Проблеми прав національних меншин//Всеобщая Декларация прав человека как международный стандарт правового положения личности в Украине: материалы республиканской научно-практической конференции (16–17 апреля 1999 року). – Луганськ: Луганський інститут МВС України, 1999. – С. 36–41.

42. Криминалистическое обеспечение прав и свобод человека. Постановка проблемы // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (19-20 жовтня 2000 року). – Одеса: Одеський інститут внутрішніх справ України, 2000. – Ч. ІІ: Проблеми розслідування та розкриття злочинів. – С. 12–15 (у співавторстві з Ищенко А.В.).

43. Проблеми гарантій прав і свобод людини в українській філософсько-правовій думці // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2001. – С. 108–111.

44. Непорушення прав і свобод людини – основа їх реального забезпечення // Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності. Матеріали міжнародної наукової конференції. Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – Дніпропетровськ, 2001. – № 1 (4). – С. 28–33 (у співавторстві з А.В. Іщенком, частка дисертанта – 60%).

45. Шлях до людини. Філософсько-правові погляди Богдана Кістяківського // “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні”. Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукові записки. Серія “Право”. – Острог, Національний університет “Острозька академія”, 2001. – С. 70–76.

46. Чи є кордони для захисту прав людини?// „Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України” Матеріали науково-практичної конференції. – К.: НАВСУ, 2004. – С. 16–20.