Анотація до роботи:

Марченко Г.В. Розвиток екологічної освіти у середніх школах Великої Британії у другій половині ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки. Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Горлівка, 2003.

У дисертації досліджуються історичні умови виникнення і розвитку екологічної освіти в середніх школах Великої Британії, філософсько-світоглядні, природничонаукові, соціально-культурні, теоретико-регулятивні та психолого-педагогічні засади формування цілісної, логічно організованої системи взаємодії природи і суспільства, яка ґрунтується на загальнолюдських і національних цінностях, на принципах гуманізації, цілісності, неперервності, міждисциплінарності, культуровідповідності, екоцентризму. Розкрито найважливіші підходи до відбору і конструювання змісту і педагогічних технологій екологічної освіти в середніх школах країни, які зумовлені етнопсихологічними та культурно-історичними надбаннями британців, узагальнено досвід організації позаурочної та позашкільної природоохоронної діяльності школярів. Підкреслюється роль громадських організацій у формуванні екологічної культури школярів. Визначаються основні тенденції розвитку екологічної освіти в середніх школах Великої Британії.

На сучасному етапі розвитку природоохоронного руху екологічна освіта набула першочергового значення. До країн, в яких ця галузь педагогічної теорії і практики має високу результативність, належить Велика Британія. Тому її досвід заслуговує на увагу, а найбільш цікаві у науковому і дидактичному відношенні положення, ідеї, технології навчання можуть бути використані у шкільній екологічній освіті в Україні. Здійснене дисертаційне дослідження стану та основних напрямків розвитку екологічної освіти в середніх школах Великої Британії в другій половині ХХ століття дає змогу зробити наступні узагальнені висновки.

1. Екологічна освіта у Великій Британії виникла внаслідок пошуків ефективних шляхів подолання екологічних проблем. Було визнано, що педагогічний вплив на широкі верстви населення є найбільш дієвим. Особливе місце у зв’язку з цим було відведено школі, де підготовку до життя отримує переважна більшість молоді. Вважаючи освітню діяльність найбільш переспективною в екологічно доцільному регулюванні взаємин людини з довкіллям, британський уряд і громадськість підтримали ідею щодо активного розвитку екологічної освіти, надавши їй пріоритетного значення. Протягом другої половини ХХ ст. у Великій Британії сформувалася національно-самобутня, цілісна, логічно організована, ефективна система екологічної освіти школярів.

2. Розвиток екологічної освіти обумовлювався генезисом екологічних проблем країни та пошуком ефективних шляхів їх вирішення. Ускладнення характеру взаємодії людини з природою детермінувало еволюцію світоглядних уявлень і ставлення народів Британських островів до довкілля. У цьому процесі умовно можна виділити чотири етапи. Перший характеризується магічним світосприйняттям, другий – релігійним, третій – науковим пізнанням природи. Четвертий – екоцентричний, спрямований на реалізацію ідеї гармонізації стосунків людини з природою.

3. Витоки сучасної системи екологічної освіти в середніх школах живляться інтелектуальною спадщиною народів Британських островів. Її соціально-культурним підґрунтям виступає народна культура: кельтські, англо-сакські, норманські традиції природокористування, світоглядні уявлення про довкілля, магічні обряди, релігійні вірування, звичаї і традиції, усна народна творчість, мистецтво, які значною мірою вплинули на систему середньої освіти, на відбір та конструювання змісту різних циклів навчальних дисциплін (гуманітарного, суспільствознавчого, художньо-естетичного). Природничо-науковою основою екологічної освіти виступають фундаментальні наукові праці вчених Британії та інших країн (ХІХ-ХХ ст.), чиї наукові добутки набули світового значення. Філософсько-світоглядні витоки кореняться у духовній спадщині англійських мислителів минулого. Теоретичний регулятивний базис становлять офіційні документи міжнародних конференцій та державні документи з питань екологічної освіти. Система екологічної освіти спирається на психологічну теорію інтелектуального розвитку Ж. Піаже та психологію навчання Дж. Брунера.

4. Аналіз змісту середньої освіти та педагогічних технологій, які застосовуються для формування екологічної культури школярів, дає підстави стверджувати, що система екологічної освіти базується на законах: цілісності світу, взаємозв’язку і взаємозалежності явищ, нескінченності матерії, пізнання, розвитку та враховує дію законів: соціальної обумовленості навчання і виховання, єдності навчання і самоосвіти, виховання і самовиховання, звідки британські педагоги виводять принципи її організації: екоцентризм, природовідповідність, гуманізація, цілісність, неперервність, міждисциплінарність, культуровідповідність.

5. У державних документах з екологічної освіти, що визначають її розвиток у країні, першочергова увага приділяється формуванню екологічної культури, яка містить у собі наступні базові компоненти (провідні ідеї): шанобливе ставлення до природи, усвідомлення екологічних проблем, відповідальність за прийняття рішень щодо довкілля, створення умов для набуття знань з проблем екології, стимулювання активної участі особистості в природоохоронній діяльності та розуміння необхідності ощадливого і раціонального використання природних ресурсів. Вони знаходять безпосереднє відображення в навчально-виховному процесі школи.

6. Британські педагоги використовують чотирьохкомпонентну структуру при конструюванні змісту екологічної освіти: знання, вміння, цінності і ставлення, діяльність. Ядро екологічної освіти, навколо якого об’єднуються всі аспекти змісту, згідно Національного навчального плану становлять загальнолюдські цінності: добро, справедливість, милосердя, людяність, любов і повага до всього живого, турботливе та відповідальне ставлення до природи тощо.

7. Реалізація мети екологічної освіти здійснюється в процесі навчально-виховної роботи школи, яка побудована на основі принципів неперервності і міждисциплінарності. Перше означає, що формування екологічної культури школярів має розпочинатися з першого класу і пов’язується на цьому етапі навчання в першу чергу з розвитком емоційної сфери, вихованням почуття любові до природи та залученням їх до вивчення й охорони найближчого природного оточення. Екологічна підготовка учнів продовжується протягом усього періоду шкільного навчання, поступово ускладнюючись. Від старшокласників очікують свідомого ставлення до довкілля, цілісного і системного мислення, широкої обізнаності в галузі екології, вмінь застосовувати набуті знання для творчого розв’язання екологічних проблем на локальному і глобальному рівнях. Друге передбачає спрямованість змісту всіх загальноосвітніх дисциплін, передбачених навчальним планом школи, на висвітлення проблем довкілля та пошуки шляхів їх вирішення, що потребує координації зусиль адміністрації та викладацького колективу школи.

8. Ефективність екологічної підготовки учнів забезпечує застосування британськими вчителями таких методів та форм передачі та опанування знаннями, уміннями і навичками, як лекції, розповіді, пояснення, бесіди, демонстрації та ілюстрації, практичні і лабораторні роботи, семінари, тьюторські заняття, виробнича практика. Формуванню екологічної культури школярів сприяють екскурсії, екологічні стежки, літні табори, які передбачають безпосереднє спілкування з природою, що посилює виховний вплив на емоційну сферу особистості. Важливу роль в оптимізації екологічної підготовки учнів середніх шкіл відіграють сучасні педагогічні технології. Британські педагоги приділяють їх пошуку значну увагу. За останні десятиліття набули широкого застосування комплексні навчально-дослідницькі проекти, кейс-технології, дидактичні ігри, комп’ютерні ігри та моделювання.

9. Середні школи надають учням широкі можливості для продовження пізнавальної діяльності по вивченню довкілля в позаурочний час через систему шкільних екологічних гуртків і клубів. Формальна екологічна освіта доповнюється позашкільною діяльністю школярів по вивченню і захисту довкілля, яку забезпечують чисельні промислові, бізнесові, дозвіллєві, університетські навчально-дослідні центри і заклади, осередки Ради вивчення довкілля. Суттєву допомогу школам в екологічній освіті надає значна кількість добровільних громадських природозахисних організацій, об’єднань, товариств, груп, які спрямовують свою діяльність на формування екологічної культури суспільства, і в першу чергу молоді, шляхом залучення школярів до практичної природоохоронної діяльності.

10. Ефективність системи екологічної освіти в середніх школах Великої Британії забезпечується: а) її державною підтримкою й обов’язковим статусом, проголошеним Національним навчальним планом; б) єдністю урочної, позакласної та позашкільної діяльності учнів з вивчення і захисту довкілля; в) взаємодією школи, сім’ї, місцевих громад, промисловості, бізнесу, сфери дозвілля, громадських об’єднань у формуванні екологічної культури особистості і суспільства.

11. Творче осмислення і впровадження принципів неперервності, міждисциплінарності, культуровідповідності, екоцентризму, підходів до конструювання змісту та відбору педагогічних технологій екологічної освіти, які застосовуються в середніх школах Великої Британії, може стати важливим чинником подальшого вдосконалення системи екологічної освіти молоді в Україні у період її національного відродження і розбудови з урахуванням традицій шкільної освіти, напрямків її реформування, культури природокористування та станом проблем довкілля.

Проведене дослідження не вичерпує багатоаспектності проблеми. Предметом подальшого вивчення могли б стати питання співпраці сім’ї, місцевої громади та школи з формування екологічної культури дітей і батьків, педагогічні аспекти діяльності громадських організацій з формування екологічної культури школярів, порівняння теорії і практики екологічної освіти в Англії, Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії. Дослідження нових матеріалів допоможе ґрунтовніше визначити стан та основні тенденції розвитку екологічної освіти в одній із найбільш розвинених в економічному відношенні країн світу – Великій Британії.

Публікації автора:

1. Марченко Г.В. В.И. Вернадский – основоположник учения о ноосфере // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. – Горлівка, 1995.– С. 108-110.

2. Марченко Г.В. Активізація діяльності учнів із захисту навколишнього середовища в позакласній роботі (з досвіду екологічного виховання в школах Англії) // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. Вип. ІІ.,Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 1996. – С. 167-170.

3. Марченко Г.В. Охорона довкілля в діяльності молодіжних громадських організацій Великобританії // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. Вип. ІІ., Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 1998. – С. 91-96.

4. Марченко Г.В. Шляхи та засоби реалізації завдань екологічної освіти школярів у Великій Британії // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. Вип. ІІ., Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 1998. – С. 96-112.

5. Марченко Г.В. Діяльність громадських природоохоронних організацій Великої Британії з екологічного виховання школярів // Освіта і управління. – 1999. – Т. 3. – № 3. – С. 164-171.

6. Марченко Г.В. Методи засвоєння досвіду творчої діяльності в екологічній освіті школярів у Великій Британії // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. Вип. 19. – Київ – Запоріжжя, 2001. – С. 268-272.

7. Марченко Г.В. Позашкільна діяльність школярів Великої Британії з вивчення та збереження довкілля // Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник. Вип. Х. – Слов’янськ, 2000. – С. 15-18.

8. Марченко Г.В. Діяльність позашкільних установ Великої Британії з екологічного виховання школярів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. Вип. 21., Кн.3. – Київ - Запоріжжя, 2001. – С. 251-255.

9. Марченко Г.В. Підготовка майбутніх учителів до екологічного виховання учнів // Рідна школа. – 2003. - № 5.- С. 33-35.

10. Марченко Г.В. Британські традиції охорони довкілля в системі формування екологічної освіти // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: В 2-х томах. – Т. 1. – Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет: інформаційно-видавничий відділ, 2002. – С. 28-31.

11. Марченко Г.В. Діяльність позашкільних закладів Великої Британії з екологічного виховання школярів // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Збірник наукових праць. – Київ: ВіРА Інсайт, 2001. – Кн. ІІ. – С. 290-296.

12. Марченко Г.В. Інтеграція екологічної освіти у базові предмети середніх шкіл Великої Британії // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук у педвузі: Збірник наукових та науково-методичних праць. Вип. ІУ., Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 2000. – С. 155-168.

13. Марченко Г.В. Принципи екологічної освіти молоді // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи”.- Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. – С. 119-124.

14. Марченко Г.В. Екологічний аспект формування освітянської інтелігенції // Національна еліта та інтелектуальний потенціал України: Міжнародна наукова конференція. Тези доповідей. – Львів, 1996. – С. 124.

15. Марченко Г.В. Принцип культуровідповідності в екологічній освіті // Тези Міжнародної конференції „Освіта для майбутнього розвитку”. – К., 2002. – С. 71-73.

16. Марченко Г.В. Підготовка майбутніх учителів до екологічного виховання школярів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень”. Т.8, Педагогіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 24-26.