Анотація до роботи:

Шуневич Б.І. Розвиток дистанційного навчання у вищій школі країн Європи та Північної Америки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Інститут вищої освіти АПН України. – Київ, 2008.

У дисертації проаналізовано зарубіжні теорії дистанційного навчання, історію його розвитку, обґрунтовано термінологію з цієї тематики, досліджено класифікації моделей організації нової форми навчання за рубежем і в Україні; запропоновано інтегровану схему класифікації моделей дистанційного навчання, з компонентів якої навчальний заклад може створити власну модель залежно від його потреб і можливостей, а також розглянуто форми і види оцінювання дистанційного навчання.

Крім того, представлено порівняльний аналіз зарубіжних і вітчизняних віртуальних навчальних середовищ, які часто використовуються в процесі організації дистанційного навчання в Європі та Північній Америці, і, зокрема, в Україні. Запропоновано модель дистанційного курсу з іноземних мов для студентів перших курсів нефілологічних спеціальностей. Описано етапи укладання дистанційного курсу і результати його впровадження, а також проект бази даних навчальних об’єктів для повторного використання частин дистанційного курсу в процесі розроблення інших ДК з цього предмета.

З метою популяризації дистанційного навчання в Україні, підготовки розробників дистанційних курсів і тьюторів введено нові навчальні предмети „Теоретичні основи дистанційного навчання”, „Теорія і практика укладання дистанційних курсів”, „Організація дистанційного навчання іноземних мов у вищих освітніх закладах України” у ВНЗ м. Львова, а також організовано міський семінар для викладачів вищих навчальних закладів і спеціалістів, які впроваджують нову форму навчання в Україні.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що дістає вияв в розвитку дистанційного навчання у вищій школі країн Європи та Північної Америки, визначено його провідні ідеї і тенденції та частково впроваджено їх у вітчизняну педагогічну практику.

Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, вирішення поставлених завдань, підтвердження гіпотези та дають підстави зробити такі висновки:

1. Аналіз джерельної бази з проблеми дослідження свідчить, що опрацьовану зарубіжну літературу з дистанційного навчання умовно можна розподілити за 10 напрямами: 1) історія розвитку дистанційного навчання; 2) теоретичні аспекти ДН; 3) організація ДН (організаційна структура, види зв’язку із студентами, оцінювання навчальних матеріалів, програм, студентів); 4) апаратне і програмне забезпечення дистанційного навчання; 5) матеріали для викладачів (підготовка навчальних матеріалів, методика роботи із студентами дистанційної форми навчання); 6) матеріали про студентів; 7) корпоративне, а також дистанційне навчання багатодітних жінок, людей з особливими потребами; 8) досвід країн щодо запровадження ДН; 9) соціально-економічні проблеми ДН; 10) проблеми дистанційного навчання окремих предметів (на прикладі іноземних мов).

Порівняльний аналіз вітчизняної літератури за цими напрямами показав, що вона стосується в основному практики впровадження дистанційного навчання, опрацювання зарубіжного досвіду. Останнім часом з’явилися дисертації, монографії, наукові збірники, в яких висвітлено вітчизняні теоретичні розробки стосовно впровадження дистанційного навчання в Україні. Більшість публікацій з ДН представлено у вигляді доповідей на міжнародних та українських конференціях і семінарах, оскільки донедавна в нашій країні не було спеціалізованого журналу з цієї тематики. Поширенню знань про цю нову форму навчання сприяє видання українського електронного журналу з ДН.

Українські науковці поки що не розробили свої варіанти теорії дистанційного навчання. Можливо, проведений нами аналіз зарубіжних теорій ДН, особливо сучасних, сприятиме їх створенню, що дасть змогу врахувати закономірності розвитку цієї нової форми навчання, теоретично обґрунтувати, а потім більш швидко та ефективно впроваджувати її в нашій країні.

2. Запропоноване нами у підрозділі 1.1 дисертації визначення терміна електронне (дистанційне) навчання вдосконалено на основі твердження Т. Андерсена і Р. Ґаррісона про існування шістьох видів взаємодії між студентом, викладачем і навчальними матеріалами, в тому числі взаємодії навчальні матеріали – навчальні матеріали таким чином: це організований за певними темами, предметами навчальний процес, який передбачає активний обмін інформацією між розділеними в просторі і часі студентами, викладачами і навчальними матеріалами, за якого максимально використовуються сучасні засоби нових інформаційних технологій і засоби масової комунікації – звичні для нас телефон, факс, радіо, телебачення, в тому числі кабельне, а також аудіо-, теле- і відеоконференції, засоби мульти- і гіпермедіа, комп’ютерні телекомунікації та ін.

Обміну інформацією між розділеними в просторі й часі навчальними матеріалами сприяють згадувані в підрозділі 2.2 дисертаційного дослідження інтелектуальні агенти, які можуть знаходити потрібну інформацію, керувати іншими програмами, ресурсами в мережах, приймати рішення, а також пошукові системи в мережі Інтернет.

Українські терміни цієї нової терміносистеми потрібно якнайшвидше стандартувати для досягнення кращого взаєморозуміння між фахівцями та науковцями, пов’язаними з цією сферою знань. Наприклад, під терміном дистанційний курс часто розуміють електронну версію підручника / посібника, розміщену на Веб-сторінці ВНЗ чи іншої організації. На підставі результатів дослідження можна стверджувати, що курси називаються дистанційними, якщо вони створені і ними керують за допомогою віртуального навчального середовища типу „LearningSpace”, „WebCT”, „Веб-клас ХПІ” та ін.; до них можна також віднести Веб-курси.

Українські терміни з ДН, наприклад дистанційне навчання, дистанційне викладання, дистанційне вивчення, діалогове навчання, відкрите навчання та ін. обґрунтувано нами в „Короткому англо-українському тлумачному словникові-мінімумі термінів з дистанційного навчання”, розміщеному в монографії „Дистанційне навчання в системі вищої освіти Європи та Північної Америки”, а також у підрозділі 1.1 дисертаційного дослідження.

3.Установлено, що історію розвитку дистанційного навчання в Європі і Північній Америці можна поділити на 3 етапи:

І етап: 1840-1960-ті рр. – кореспондентське навчання (Західна і Центральна Європа); 1880-1960-ті рр. – кореспондентське навчання (Північна Америка).

На цьому етапі різниця між початком впровадження кореспондентського навчання у ВНЗ країн Європи, з одного боку, і Північної Америки, – з другого, становить 40-50 років. Цей етап, на думку О. Петерса, збігається з початком індустріалізації суспільства. У кінці
60-х рр. – на початку 70-х рр. ХХ століття КН було доповнено впровадженням відкритого і дистанційного навчання одночасно в Європі й Північній Америці.

Винятком стали країни Східної Європи, де використовувалися різновиди кореспондентського навчання, а саме: заочне навчання, наприклад у країнах колишнього Радянського Союзу з 1920-х рр. або „навчання без відвідування навчального закладу” – “nonattendance” в Румунії з 1980-х рр. та інші різновиди КН у країнах колишнього соціалістичного табору.

В Україні кореспондентське навчання з’явилося в 1990-ті рр. і розвивалося до 2007 р. у вигляді школи ЄШКО.

ІІ етап: 1970-1980-ті рр. – відкрите і дистанційне навчання (Західна і Центральна Європа та Північна Америка).

У країнах Західної, Центральної Європи та Північної Америки етап суто відкритого і дистанційного навчання розпочався у 1970-1980-х рр. і тривав до 2007 р.

ІІІ етап: 1990-ті рр.-2007 р. – електронне дистанційне навчання. Цей етап розпочався в 1990-х рр. і тривав до 2007 р. одночасно в Західній, Центральній і Східній Європі та Північній Америці.

Початки другого і третього етапів відповідно збігаються з початками інформатизації суспільства та глобалізації освіти.

Завдяки потужним лініям зв’язку ВНЗ Європи та Північної Америки впроваджують в основному електронне дистанційне навчання, виходячи з власних фінансових можливостей, хоча, якщо це вигідніше, поєднують його з кореспондентським або пропонують комбіноване навчання. В турецькому Університеті Анадолу перевагу віддають теленавчанню у поєднанні з використанням друкованих матеріалів, електронної пошти; у Відкритому університеті Великобританії поєднують всі види навчання: від традиційного до електронного; Каталонський університет за фінансової підтримки уряду, бізнесових структур використовує тільки електронне навчання.

У ВНЗ Канади і Східної Європи перевагу віддають кореспондентському і відкритому дистанційному навчанню, а останнім часом – комбінованому.

4.Як засвідчує аналіз зарубіжних класифікацій моделей організації дистанційного навчання, науковці пропонують різні варіанти їх класифікації: 1) за видом організації, яка проводить дистанційне навчання; 2) за видом навчального матеріалу і засобом передачі його студентам; 3) за видом зв’язку між студентом і викладачем і взаємодії студента з викладачем і навчальним матеріалом; 4) за прибутком ВНЗ, який можна отримати, використовуючи ДН; 5) за видом обладнання, за допомогою якого реалізується ДН.

У дисертаційному дослідженні запропоновано створити інтегровану схему класифікації моделей дистанційного навчання з такими п’ятьма рівнями: 1) вид організації, яка пропонує дистанційне навчання (міждержавний, державний консорціум, ВНЗ, корпорація, інші установи); 2) фінансово-економічна база для забезпечення навчального процесу (державна, спонсорська підтримка, гранти, кошти студентів і ін.); 3) матеріально-технічне забезпечення (приміщення, мережі зв'язку і передачі даних, апаратні засоби, прикладне програмне забезпечення тощо); 4) види і засоби зв’язку: студент – викладач – навчальний матеріал (переважно односторонній: пошта, радіо, телебачення; двосторонній: е-пошта, телефон, факс; багатосторонній: Інтернет, екстранет, інтранет та ін.); 5) вид навчального матеріалу і форма, в якій він може бути переданий студентам: друковані матеріали (посібники, методичні розробки і ін.), електронні текстові, графічні, аудіо-, відеоматеріали, анімація (на аудіо- або відеокасеті, дискеті, компакт-диску, в складі дистанційного курсу та ін.).

На вибір моделі організації ДН впливає соціально-економічне і політичне становище та інфраструктура країн(и), регіону, ВНЗ/корпорації, які організували ДН. Знаючи свої можливості, навчальний заклад чи організація може вибрати на базі цієї схеми і розробити відповідну модель організації дистанційного навчання.

5. Аналіз зарубіжних дистанційних курсів показав, що їх в основному розроблено на базі ВНС „Blackboard”, „WebCT”, власних розробок фірм та університетів. Завдяки потужним лініям зв’язку, зарубіжні ВНЗ можуть використовувати в дистанційних курсах весь спектр послуг Інтернету. Всі ДК ліцензовано. Більшість дистанційних курсів стосуються різних видів мистецтв, соціальних наук, охорони здоров’я, менеджменту, математики, права, психології, державного адміністрування, економіки, банківської справи та страхування, зв’язків з громадськістю, медичного обслуговування, туристичного і готельного менеджменту, бухгалтерського обліку, міжнародної торгівлі, комп’ютерних наук і технології, іноземних мов для бакалаврів і магістрів, а останнім часом – для докторантів. Такі курси порівняно легко розробити і вони мають великий попит у населення. ДК з технічних наук важче розробляти, вони користуються меншим попитом.

У 2002 р. 20 (близько 6%) із 330 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації нашої країни заявили на своїх Веб-сторінках, у доповідях на конференціях про розроблення модулів, електронних дистанційних курсів і впровадження їх у навчальний процес. У 2006 р. у ВНЗ України було розроблено понад 2500 дистанційних курсів. Більшість з них розроблено для загальноекономічних дисциплін, менеджменту і маркетингу, фінансів, обліку і аудиту, банківської справи, інформаційно-комунікаційних технологій, а найменше – з технічних дисциплін для бакалаврів і магістрів.

В Україні вже існує щонайменше 27 курсів у вигляді модулів для портфельної технології та електронних дистанційних курсів з англійської, німецької і французької мов. Наприклад, у 2006 р. у львівських ВНЗ використовувалося 3 модулі на трьох згаданих вище мовах, 6 електронних дистанційних курсів з англійської та 1 з німецької мов. Крім текстової інформації, ДК включають звукові файли, картинки, графіку, анімацію. Через малу пропускну спроможність ліній зв’язку в жодному з курсів не використовуються відеофайли, курси не ліцензовано.

6. Порівняння тенденцій розвитку ДН у ВНЗ Європи, в тому числі України, та Північної Америки, проведено за чотирьома напрямами, а саме: інституційні, змістові, методичні та техніко-технологічні тенденції. Це дослідження дало можливість виявити спільне і відмінне у розвитку ДН у навчальних закладах та організаціях згаданих вище країн Європи та Північної Америки за такими показниками, як нормативно-правова база організації дистанційного навчання; освітні заклади та організації, які впровадили ДН; джерела їх фінансування та основних витрат; навчальні програми, дистанційні курси, зокрема з іноземних мов, які освітні заклади пропонують студентам дистанційного навчання; механізми оцінювання знань студентів; шляхи підвищення кваліфікації викладачів ДН; віртуальні навчальні середовища, які використовуються у ВНЗ, а також встановити послідовність упровадження позитивних ідей зарубіжного досвіду в практику діяльності вищої школи України.

7. У зарубіжних навчальних закладах створено потужну систему оцінювання роботи студентів, викладачів, а також дистанційних курсів і програм. Це дає можливість ВНЗ забезпечити якісне навчання студентів на рівні денної форми. У дослідженні запропоновано вдосконалені нами реальні вітчизняні й зарубіжні тести та анкети, які можна використати для організації навчання у вітчизняних ВНЗ. Модульні тести застовуються нами в кінці кожного із шести модулів дистанційного курсу, анкети для опитування студентів – на початку роботи з ДК, оцінювання роботи викладача і самого курсу – в кінці роботи з дистанційним курсом.

8.Аналіз моделей зарубіжних і вітчизняних дистанційних курсів з іноземних мов показав, що в них перед студентом ставиться вузьке коло завдань. Запропоновану модель ДК для студентів першого курсу нефілологічних спеціальностей розроблено з урахуванням вимог навчальної програми для викладання іноземної мови у вітчизняних ВНЗ, яка включає завдання від повторення фонетики до перекладу спеціальної літератури за фахом і спілкування в межах цієї тематики.

Для виконання поставлених завдань за основу дистанційного курсу взято два посібники, укладених спільно із зарубіжними колегами, а саме: „Спілкуймося англійською мовою” та „Українсько-англійський та англо-український словник-мінімум довідникового типу”, довідники з граматики вітчизняних і зарубіжних авторів, а також технічні тексти за фахом для кожного окремого напряму або спеціальності.

9. Модель дистанційного курсу апробовано під час одночасного навчання студентів шести навчальних закладів у квітні – травні 2004 р. за участю викладачів і спеціалістів цих ВНЗ на базі вітчизняного віртуального навчального середовища „Веб-клас ХПІ”. Пізніше викладачі цих ВНЗ на основі здобутого досвіду змогли самостійно організувати навчання своїх студентів за цим курсом на ВНС „Веб-клас ХПІ” та ILIAS.

Модель дистанційного курсу з іноземної мови розроблено для студентів першого курсу нефілологічних спеціальностей. Розроблення моделей ДК для студентів другого, п’ятого курсів та аспірантів/ад’юнктів дасть можливість забезпечити повний цикл дистанційного викладання іноземних мов у ВНЗ України.

10. Для організації ДН потрібні висококваліфіковані кадри. Поки що підготовка викладачів для роботи зі студентами дистанційної форми навчання здійснюється з ініціативи кількох ВНЗ і організацій, наприклад Український інститут інформаційних технологій в освіті, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО/МПІ інформаційних технологій і систем НАН України і Міністерства освіти і науки України, Українська асоціація дистанційної освіти, Національна академія державного управління при Президентові України, Українська система дистанційного навчання з видачею викладачам сертифікатів, які не мають юридичної сили при влаштуванні на роботу і є лише підтвердженням того, що вони навчалися на таких курсах. Додатковою базою для підготовки викладачів до роботи з дистанційними курсами можуть стати щомісячні семінари, школи у всіх великих містах і регіонах України. Проведення спеціалізованих семінарів або секції в межах семінарів, які стосуються використання ДН при викладанні-вивченні конкретних предметів, наприклад іноземних мов тощо, дасть змогу швидко і якісно впровадити нову форму навчання в одному ВНЗ регіону або в їх групі, які організували такі семінари.

Перспективною є підготовка кадрів для ДН з числа студентів старших курсів ВНЗ України. Для цього розроблено навчальні програми, курси лекцій, програми семінарських занять, практичних робіт, що дасть можливість студентам засвоїти теоретичний матеріал та навчитися розробляти дистанційні курси з різних предметів.

Більшість навчальних закладів тимчасово використовують розроблені дистанційні курси для комбінованого навчання, тобто поєднують традиційне денне, заочне навчання з дистанційним.

Результати дослідження можуть бути використані при виборі форм навчання новоствореними ВНЗ України, а також всіма закладами, які запроваджують у навчальний процес дистанційне навчання чи його елементи.

Практичні рекомендації щодо впровадження основних наукових результатів дисертаційного дослідження:

1. Укладений нами „Короткий англійсько-український тлумачний словник-мінімум термінів з дистанційного навчання” можна використати для складання „Списку рекомендованих термінів з дистанційного навчання”, а потім покласти в основу „Стандарту на терміни і визначення” з цієї тематики у ТК СННТ при Держстандарті України, що дасть можливість унормувати термінологію, яка стосується дистанційного навчання.

Термінами, які потребують унормування в першу чергу, є терміни та їх визначення, які стосуються назв видів навчання і навчальних матеріалів, наприклад: заочне навчання, кореспондентське навчання, портфельне навчання, кейсове навчання, дистанційне навчання, електронне навчання, електронне дистанційне навчання, онлайнове навчання, відкрите навчання, а також група термінів: дистанційний курс, Веб-курс, електронний підручник / посібник, електронна версія підручника / посібника та ін.

2. Зарубіжний досвід зі створення нормативно-правового, організаційного, навчально-методичного, інформаційно-телекомунікацій-ного, матеріально-технічного, кадрового забезпечення ДН потрібно частково використати, створюючи відповідне забезпечення в Україні, з урахуванням сучасних реалій і умов для організації дистанційного навчання.

3. Велику роль у розробці теорії і практики з цієї тематики мали би відігравати науково-дослідні інститути при українських відомих університе-тах, які запровадили в себе ДН, як, наприклад в Інституті досліджень з дистанційного і відкритого навчання при Відкритому університеті Атабаска (Канада); науково-дослідному інституті дистанційної освіти при МЕСІ (Росія) та ін. У нашій країні ці проблеми поки що досліджують лише підроз-діли науково-дослідних інститутів Академії педагогічних наук, наприклад Лабораторія нових інформаційних технологій навчання Інституту психології імені В. Костюка, Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО/МПІ інформаційних технологій і систем НАН України і Міністерства освіти і науки України та навчальних закладів, наприклад Проблемна лабораторія ДН при Національному технічному університеті “ХПІ”.

4. Досвід організації і проведення лекційних та практичних занять для засвоєння теоретичних знань з ДН і набуття практичних навичок з розроблення дистанційних курсів та організації їх проведення можна рекомендувати студентам старших курсів різних спеціальностей і вищих навчальних закладів.

5. Як установлено в процесі дослідження, викладачі зарубіжних навчальних закладів застосовують для розроблення дистанційних курсів створені спільно бази даних навчальних об’єктів. Це дає можливість повторно використовувати навчальні матеріали з реальних дистанційних курсів для укладання нових ДК.

Детальний аналіз структури, принципів побудови відомих зарубіжних репозиторіїв потрібно використати при створенні баз даних окремо з різних предметів, які стали би основою для укладання дистанційних курсів різного призначення з цих предметів.

Запропоновано структуру створення таких баз даних навчальних об’єктів з англійської мови на рівні дистанційного курсу, його модуля та інших частин для укладання ДК різної складності й призначення. Ці бази даних з англійської та інших іноземних мов можна поповнювати за рахунок інших розроблених курсів. Для координації роботи зі створення бази даних навчальних об’єктів з англійської мови утворено секцію українських викладачів при Міжнародній асоціації викладачів англійської мови як іноземної (TESOL), які вже впроваджують комп’ютерне і дистанційне навчання іноземних мов. У цю секцію поки що ввійшли викладачі англійської мови згаданих вище навчальних закладів, а в перспективі вона поповниться викладачами інших мов і ВНЗ.

Подальшого розвитку потребують дослідження історії та тенденцій розвитку дистанційного навчання в країнах інших континентів, наприклад Азії, Африки, які останнім часом також інтенсивно впроваджують цю нову форму навчання, поєднуючи її з традиційними формами.

Публікації автора:

Монографії

1. Шуневич Б.І. Дистанційне навчання в системі вищої школи
Європи та Північної Америки: Монографія. – К.: Видавн.-поліграф. центр „Київ. ун-т”, 2005. – 365 с.

Навчальні посібники

2. Теоретичні основи дистанційного навчання: Метод. вказівки до семінар. занять для магістрів базового напряму „Філологія” спец. „Прикладна лінгвістика” / Укл.: Б. Шуневич. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту „Львів. політехніка”, 2006. – 32 с.

3. Шуневич Б. Теоретичні основи дистанційного навчання: Навч. посібн. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту „Львів. політехніка”, 2006. – 244 с.

4. Шуневич Б. Конспект лекцій до курсу „Теорія і практика укладання дистанційних курсів”. – Л.: Вид-во УАД, 2005. – 128 с.

5. Шуневич Б., Кахович А. Укладання дистанційних курсів на віртуальному навчальному середовищі ILIAS: Навч.-метод. Посібн. для викладачів вищ. навч. закл. – Львів: Видавн. центр ЛІПБ, 2005. – 70 с. – Авторські с. 3-30, 52-70.

6. Шуневич Б. Комбіноване навчання англійської мови: Метод. вказівки для студентів перш. курсу Львів. ін-ту пожеж. безпеки. – Львів: Вид-во ЛІПБ, 2005. – 36 с.

7. Спілкуємося англійською мовою / За ред. П. Корнеса і Н. Гайдук. – Львів: БаК, 1998. – 276 с. – Авторські с. 222-238.

Статті у наукових фахових виданнях

8. Коваль М., Шуневич Б. Впровадження комбінованого і дистанційного навчання: досвід роботи та перспективи розвитку // Педагогічний процес: теорія і практика: Зб. наук. пр. – К.: Вид-во Міленіум, 2006. – Вип. 2. – С. 47-54. – Авторські с. 47-51.

9. Шуневич Б. Віртуальна творча лабораторія викладача іноземної мови // Іноземні мови. – 2004. – № 1. – C. 50-55.

10. Шуневич Б., Яременко Ю. Дистанційний курс з англійської мови: підготовка його для навчання студентів за спеціальністю „Радіофізика і електроніка” // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 4. – С. 82-90. – Авторські с. 82-85, 89-90.

11. Шуневич Б. Дистанційна освіта: Теорія інтерактивності й комунікації // Вісник КНУ: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К.: КНУ. – 2003. – Вип. 18. – С. 136-139.

12. Шуневич Б. Сучасні теорії дистанційного навчання // Вісник КНУ: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К.: КНУ. – 2003. – Вип. 17. – С. 73-76.

13. Шуневич Б. Короткий огляд розвитку відкритого і дистанційного навчання в Європі та Північній Америці // Наука і сучасність. – К.: НПУ. – 2003. – № 3. – С. 35-44.

14. Шуневич Б. Дистанційна освіта в Україні: навчальні матеріали // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.: Наук.-метод. центр вищ. освіти, 2003. – Вип. 31. – С. 323-342.

15. Шуневич Б. Розвиток основних компонентів для організації дистанційного навчання в Україні // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.: Наук.- метод. центр вищої освіти, 2003. – Вип. 33. – С. 45-56.

16. Шуневич Б. Порівняльний аналіз ефективності витрат для дистанційної та інших форм навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 3. – С. 160-168.

17. Шуневич Б. Періоди розвитку дистанційного навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 4. – С. 191-200.

18. Шуневич Б. Економіка дистанційної освіти: сучасний закордонний досвід // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. – К.: Видавн. центр КДЛУ, 2003. – Ч. 2. – Вип. 24. – С. 209-212.

19. Шуневич Б. Перспективи дистанційного навчання студентів з вадами зору в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 1. – С. 106-114.

20. Шуневич Б. Технічні аспекти впровадження електронного дистанційного навчання в Україні // Комп’ютер у школі і сім’ї. – 2003. – Вип. 6 (30). – С. 27-31.

21. Шуневич Б. Порівняльний аналіз вітчизняних і закордонних віртуальних навчальних середовищ // Комп’ютер у школі і сім’ї. – 2003. – Вип. 8 (32). – С. 34-39.

22. Шуневич Б. Дистанционное обучение в Украине: учебные программы, дистанционные курсы, програмное обеспечение // Открытое образование. – 2003. – № 2. – С. 41-48.

23. Шуневич Б. Дистанційна освіта: зарубіжний досвід на матеріалі англійської мови // Іноземні мови. – 2003. – № 3. – С. 64-66.

24. Шуневич Б. Дистанційний курс з англійської мови: його структура і програмне забезпечення // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. пр. – К.: Пед. думка, 2003. – Вип. 4. – С. 209-214.

25. Шуневич Б. Перспективи створення бази даних навчальних об’єктів з англійської мови в Україні // Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання. – 2003. – № 7. – С. 233-241.

26. Шуневич Б. Тестування студентів у дистанційному курсі на програмному забезпеченні „Веб-клас ХПІ” // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 5. – С. 32-41.

27. Шуневич Б. Огляд діяльності основних центрів дистанційного навчання в Україні // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр.: у 2 ч. – Ч. 2. Психолого-педагогічні основи впровадження методик навчання і виховання студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. – Київ - Вінниця: ДОВ Вінниця, 2002. – С. 487-493.

28. Shunevych B. L'viv Polytechnic National University // Towards Virtualization: Open and Distance Learning. – New Delhi: Kogan Page, 2002. – P. 347-360.

29. Шуневич Б. Дистанційна освіта: Теорії індустріалізації викладання // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – № 5. – C. 45-50.

30. Шуневич Б. Дистанційна освіта: Теорії автономії і незалежного навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – № 6. – С. 27-31.

Статті в інших наукових виданнях, матеріали конференцій

31. Шуневич Б. Шляхи організації укладання дистанційних курсів у вищих навчальних закладах України // Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Матеріали міжн. наук.-практ. конф., м. К.-Переяслав-Хмельницький, 22-25 трав. 2006 р. – К.-Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 193-195.

32. Коваль М., Шуневич Б. Науково-методичний семінар з відкритого і дистанційного навчання у Львівському інституті пожежної безпеки // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2005, – № 1. – С. 209-211.

33. Шуневич Б. Порівняльний аналіз укладання дистанційного курсу на віртуальних навчальних середовищах Веб-клас ХПІ і LearningSpace // Освіта і віртуальність – 2004: Зб. наук. пр. 8-ї Міжнар. конф. Укр. асоціації дистанц. освіти / За заг. ред. В. Гребенюка і В. Семенця. – Х.-Ялта, УАДО, 2004. – С. 194-200.

34. Шуневич Б. Тлумачення поняття «модель дистанційного навчання» у закордонній літературі // Мовні і коцептуальні картини
світу. Зб. наук. пр. – К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2004. – Кн. 2. – Вип. 11. – С. 247-253.

35. Шуневич Б. Обґрунтування наукової термінології з дистанційного навчання // Проблеми української термінології: Вісник. – Львів: Нац. ун-т “Львів. політехніка”. – 2003. – № 490. – С. 95-104.

36. Шуневич Б. З історії кореспондентського навчання в Європі і Північній Америці // Новий колегіум. – 2003. – № 3-4. – С. 28-34.

37. Shunevych B. Ukraine Open University: Its Prospects in Distance Education Development [Електронний ресурс] // International Review of Research in Open and Distance Learning. – 2002. – Vol. 2. – No. 2. – Режим доступу: . – Заголовок з екрана.

38. Шуневич Б.Оцінювання якості програм дистанційних курсів // Розвиток інформаційного суспільства в Україні: Матеріали Друг. міжнар. конгр. м. Київ, 4-6 груд. 2001 р. – К.: НТУУ “КПІ”, 2002. – С. 252 – 256.

39. Шуневич Б. Економіка дистанційної освіти (короткий огляд зарубіжної літератури 1970-1980 років) // Образовательные технологии многоуровневой подготовки специалистов: Материалы науч.-метод. конф., г. Полтава, 14 февр. 2002 г.. – Полтава: ПФ ХГТИ, 2002. – С. 54-56.

40. Шуневич Б. Роль и функции преподавателя в дистанционном обучении // Иностранные языки: теория и практика: Материалы междунар. конф., г. Минск, 30-31 янв. 2002 г. – Минск, 2002. – С. 21-26.

41. Шуневич Б. Форми оцінювання якості дистанційних курсів // Телематика і безперервна освіта: Матеріали Міжнар. семінару, м. Київ,
15-17 жовт. 2001 р. – К.: МННЦ, 2001. – С. 179-181.

42. Шуневич Б. Портфельна технологія дистанційного навчання // Іноваційні напрямки у навчанні іноземних мов: Міжвуз. наук.-практ. конф., м. Львів, 12 жовт. 1999 р. – Львів, 1999. – С. 55.

43. Шуневич Б. Про основні відмінності між заочним і дистанційним навчанням // Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах: Матеріали другої західно-регіон. наук.-метод. конф. викладачів іноземних мов вищ. навч. закл., м. Тернопіль, трав. 1999 р. – Тернопіль, 1999. – С. 218-221.

44. Шуневич Б. Перспективи дистанційного навчання в Україні // Комп’ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах: Тези доп. 3-ї Міжнар. наук. конф., м. Львів, 27-30 квіт. 1998. – Львів: ДУЛП, 1998. – С. 44-46.

45. Shunevych B. The Third Level Distance Education in Ukraine: to Be or not to Be // International conference on Multi-media in Foreign Language Teaching, Kyiv, April 25 1997. – Kyiv: KNU, 1997. – P. 69.