1. Фінансовий контроль є не тільки сферою діяльності органів державного управління, але й самостійною галуззю наукових знань. Предметом фінансового контролю як галузі наукових знань є інформаційні факти про реальні або потенційні відхилення від встановлених норм, кількісних та якісних характеристик фінансових потоків, що опосередковують фінансові відносини в державі та на міждержавному рівні. Відхилення кількісних характеристик фінансових потоків можливі за обсягами фінансових ресурсів. Відхилення якісних характеристик виникають за формами розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів їх цільовому призначенню, строкам та рівномірності руху, ефективності використання. 2. Складність фінансової системи держави та різноманітність фінансових відносин, що складаються в ланках фінансової системи та між її структурними елементами, обумовлюють різноманітність об’єктів фінансового контролю та специфіку частково-наукових методів пізнання цих об’єктів. 3. Сучасним методом фінансового контролю є аудит державних ресурсів, який означає встановлення прямих та обернених зв’язків між кількісними та якісними параметрами фінансових потоків, що циркулюються у фінансових системах, та опосередкованими ними фінансовими відносинами. 4. На потенціальні або реальні відхилення від нормативно закріплених параметрів фінансових потоків, що кількісно та якісно відбивають стан фінансів держави, можна вплинути, діючи на них цілеспрямовано. Організована державою, суспільством, господарюючими суб’єктами діяльність з попередження або усунення небажаних напрямків розвитку фінансових відносин характеризує аудит державних ресурсів як практичну сферу. 5. Сфера об’єктів аудиту державних ресурсів поки обмежена рівнем визначеного бюджету, позабюджетних фондів, резервів власності. Мета аудиту державних ресурсів та його задачі трансформуються залежно від пріоритетів фінансової політики держави. Метою аудиту державних ресурсів є забезпечення фінансової безпеки держави та її територій, законного та ефективного використання державних ресурсів та власності. Задачі аудиту державних ресурсів конкретизують названу мету в частині економічності, раціональності, оцінки результативності, ефективності, рівномірності бюджетних витрат, задоволення суспільних потреб та потреб у соціальних послугах. 6. Аудит державних ресурсів як метод державного контролю виконує ряд взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих функцій, головною з яких є забезпечення зворотного зв’язку між суб’єктами та об’єктами фінансового управління. 7. Розвиток аудиту державних ресурсів у системі державного фінансового контролю, що відповідає потребам державного управління на сучасному етапі, передбачає рішення ряду організаційних та комунікаційних проблем. Удосконалення організаційного блоку можливо при чіткій регламентації прав та обов’язків контрольних органів у здійсненні аудиту державних ресурсів на всіх етапах бюджетного процесу. Комунікаційний блок представлений способами координації дій всіх органів державного фінансового контролю між собою, з іншими суб’єктами контролю, державними органами та громадськістю. Удосконалення комунікаційного блоку включає конструктивну взаємодію контрольно-ревізійних органів різних рівнів, законодавче забезпечення їх організації та функціонування, єдину методологію сумісної діяльності, створення єдиного інформаційного простору. 8. Ефективність бюджетних витрат є багатоплановим показником, що відбиває економічну, політичну та соціальну складові. З фінансових позицій ефективність витрат бюджету означає забезпечення пріоритетів фінансової політики держави, фінансової безпеки держави та регіонів. Ефект державного фінансового контролю вимірюється сукупністю абсолютних показників: кількістю проведених контрольних та експертних заходів, кількістю організацій, охоплених контролем, та законопроектів, що підлягали експертизі, сумою виявлених відхилень від встановлених норм бюджетних витрат, величиною стягнутих та повернених бюджетних коштів. Ефективність державного бюджетного контролю оцінюється відносними показниками отриманого ефекту до витрат держави на здійснення фінансового контролю. У той же час застосування органами державного фінансового контролю нових форм роботи у вигляді аудиту державних ресурсів дозволяє здійснювати повний комплекс контрольних дій, спрямованих на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів держави, при умові вживання відповідних управлінських заходів. 9. Аналіз упровадження в діяльність контрольно-ревізійної служби аудиту державних ресурсів дозволяє зробити узагальнення й висновки щодо основних напрямів удосконалення законодавчого й нормативного поля, регламентуючого діяльність контрольно-ревізійної служби: - внесення змін до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу України” щодо чіткого надання службі повноважень по проведенню аудиту; - розробка інструктивних документів стосовно проведення комплексу контрольних заходів; - створення інформаційної бази служби, яка повинна забезпечувати потреби в інформації при проведенні аудиту; - забезпечення підготовки кадрів державної контрольно-ревізійної служби щодо набуття спеціальних знань, необхідних для запровадження нових форм контролю. 10. Запропонований методичний підхід аудиту державних ресурсів залежно від визначених задач і умов проведення контрольних заходів дозволяє проводити планування комплексних заходів, що зменшує навантаження позаплановими завданнями на органи контрольно-ревізійної служби та дозволяє підняти ефективність діяльності ДКРС за результатами впровадження нових форм фінансового контролю. |