Анотація до роботи:

Нодь В.І. Розвиток абсолютної інфінітивної конструкції в англійській мові (ХІІ-ХІХ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню структурних, семантичних та прагматичних особливостей абсолютної інфінітивної конструкції (АІК) протягом XII-XIX ст., а також ідентифікації джерела її походження в англійській мові.
Ця конструкція визначається як редукована синтаксична одиниця, яка утворилася з давньоанглійського простого особово-дієслівного речення. Суб’єкт дії АІК представлений імпліцитно на рівні поверхневої структури.

У розвитку АІК виділено три періоди. Протягом ХІІ-ХІІІ ст. зафіксовані спорадичні вживання АІК, пізніше (XVI-XV ст.) вона переважно вживається у східно-центральному діалекті. Існує думка, що вплив риторичного мистецтва та розвиток аргументативного мовлення сприяли подальшому поширенню АІК.
За своєю структурою АІК поділяється на два типи: непоширені та поширені, які в свою чергу складаються з певних моделей. У середньоанглійський період для непоширених типів характерним є порядок “суб’єкт-об’єкт-дієслово” (SOV). Порядок слів поширених типів АІК відповідає типу “суб’єкт-дієслово-об’єкт” (SVO). Останній властивий для структури простого речення. У ранньоновоанглійський період (XVI-XVII ст.) частота АІК скорочується, а її структура ускладнюється. Протягом XVIII-XIX ст. вживаність АІК у текстах зростає, її структура стає простішою, й SVO-порядок стає домінуючим у непоширених та поширених типах. З текстів ХІІ-ХІХ ст. виокремлено чотири основні семантичні групи АІК: оцінні, приєднувальні, уточнювальні та кваліфікативні.

У розвитку АІК виокремлено три періоди: середньоанглійський (XII-XV ст.), ранньоновоанглійський (XVI-XVII ст.) та новоанглійський (XVIII-XIX ст.).
У ХІІ ст. в англійській мові відбувалися інтенсивні зміни, що торкнулися не тільки словникового складу, але й граматичної будови мови, прискоривши процес розвитку та поширення досліджуваних конструкцій, поява яких припадає на кінець ХІІ ст. АІК є питомим давньоанглійським утворенням, якому історично передує особово-дієслівне речення. Суб’єкт дії АІК представлений імпліцитно
на рівні поверхневої структури.

У XV ст. сталися як кількісні, так і якісні зміни в системі АІК, які пов’язуємо з розбудовою риторичного мистецтва й розвитком аргументативного мовлення, посиленого впливом перекладів античних авторів. Протягом XIV-XV ст. виникають нові структурні типи АІК: непоширені (об’єктні, адвербіальні
та ад’єктивні), поширені (об’єктні, адвербіальні та ад’єктивні (ХVII ст.) й комбіновані, а саме, об’єктно-адвербіальні й об’єктно-ад’єктивні) синтаксичні утворення, породжувані відповідно до певних правил. У зазначений період уніфікується й лексичний склад конструкції, вживаються більш складні та синтаксично різноманітніші типи АІК, які виконують функцію вставних одиниць у наступні періоди історії розвитку мови.

Матеріал свідчить про те, що для непоширених типів протягом досліджуваних періодів характерними є два варіанти порядку слів, при якому інфінітив перебуває: (а) у початковій позиції або (б) у кінцевій позиції, яку розглядаємо як марковану. Непоширені АІК регулярно вживаються протягом досліджуваних періодів. Для поширених типів властивою є більша позиційна мобільність інфінітива, який може знаходитися у трьох позиціях, а саме:
(а) у початковій, (б) у серединній (тільки спорадичні випадки протягом
ХVІІ-ХІХ ст.) та (г) у кінцевій (окрім новоанглійського). Процес стабілізації порядку слів у АІК відобразив загальний напрям розвитку мови – перехід
до SVO-типу.

АІК у ХІХ ст. продовжує розвиватися. Поширені типи АІК з інфінітивом у серединній та кінцевій позиціях виходять з ужитку, а домінантними стають конструкції з інфінітивом у початковій позиції. Даному періоду також властива більша лексична варіативність, а мовам середньо- та ранньоновоанглійського періоду – більша структурна різноманітність. Упорядковується структура АІК, кристалізується її семантика.

Зафіксовані АІК у текстах середньо-, ранньоново- та новоанглійського періодів поділяємо на такі чотири семантичні групи та підгрупи: (а) оцінні,
(б) приєднувальні, (в) уточнювальні та (г) кваліфікативні. Вилучення АІК призводить до порушення основного змісту речення, внаслідок чого неможливою стає його повнозначна інтерпретація.

Таким чином, аналіз функціонування АІК у творах середньо-,
ранньоново- та новоанглійського періодів і зіставлення результатів на трьох
зрізах виявив істотні зміни як у структурі, так і у вживаності досліджуваної конструкції. Всі ці факти свідчать про тенденцію безперервності у розвитку
АІК протягом XII-XIX ст. У подальшій роботі перспективним убачаємо
розгляд АІК у типологічному аспекті, тобто у порівнянні з корелятами
в інших мовах. Доцільним також є дослідження АІК в різних стилях:
художній літературі, публіцистиці й у наукових текстах.

Публікації автора:

1. Нодь В.І. Особливості функціонування абсолютної інфінітивної конструкції в мові середньоанглійського періоду // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – Вип. 8. – С. 83-88.

2. Нодь В.І. Проблема походження абсолютної інфінітивної конструкції
   в англійській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2003. – Вип. 9. – С. 265-270.

3. Нодь В.І. Синтаксичний статус відокремлених конструкцій у генеративній граматиці // Система і структура східнослов’янських мов:
   Зб. наук. пр. – К.: Знання України, 2004. – С. 62-68.

4. Нодь В.І. Абсолютна інфінітивна конструкція як диференційна ознака аргументованого мовлення (на матеріалі англійської мови XIII-XIX ст.) // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. – К.: Видавничий центр КНЛУ. – 2004. – Т. 7, № 2. – С. 123-130.

5. Нодь В.І. Питомість абсолютної інфінітивної конструкції: проблема латинського впливу // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції “Треті каразінські читання: методика і лінгвістика – на шляху
   до інтеграції”. – Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. – 2003. –
   С. 133-134.

6. Нодь В.І. Комунікативна семантика абсолютної інфінітивної
   конструкції у мові середньоанглійського періоду // Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур”. – Донецьк: ДонНУ, 2004. –
   С. 236-237.

7. Nod’ V. The problem of subject expression in absolute infinitive
   construction (AIC) in Middle English // The 9^th Tesol-Ukraine Convention
   “Building Cross-Cultural Understanding Through ELT”. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – Р. 226-227.